П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 грудня 2024 р. м. ОдесаСправа № 522/10001/24-Е
Перша інстанція: суддя Бондар В.Я.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Одеській області про скасування постанови, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Одеській області про скасування постанови, мотивуючи його тим, що 12.06.2024 о 21:31 год в м. Одеса по вул. Миколаївська дорога, 253, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi А4, номерний знак НОМЕР_1 , який дійсно зареєстрований за цим автомобілем. Постанова не містить доказів використання позивачем неналежного номерного знаку. Крім того, позивачу належним чином не роз'яснювали його права.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Одеській області про скасування постанови залишено без задоволення, а постанову серії ЕНА№2377775 від 12.06.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. за ч.1 ст.121-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення залишено без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що в порушення ст.283 КУпАП, у постанові відсутні відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, а також вказано, що позивач керував транспортним засобом «Audi» А4 номерний знак НОМЕР_1 , а не ЛБ БТ024. Також, відповідно до змісту протоколу о 21:31 годині позивач керував транспортним засобом, однак з початку відеофіксації автомобіль не здійснював рух. Крім того, запис з відеорегістратора не може бути належним доказом здійсненного правопорушення, з огляду на те, що на початку запису вказано, що відеозапис здійснювався з 21:28:35 по 21:38:36, тобто тривалість відеозапису має бути більше 10 хвилин, однак на противагу цього відеозапис триває лише 8 хвилин 11 секунд, що свідчить про те, що запис не був безперервним та з нього видалений фрагмент запису.
Департаментом патрульної поліції Національної поліції України в Одеській області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА № 2377775, якою притягнуто останнього до адміністративної відповідальність за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 12.06.2024 о 21:31 год в м.Одеса по вул. Миколаївська дорога, 253, керував транспортним засобом з держаним номерним знаком, який не належить даному транспортному засобу, чим порушив п. 2.9.в ПДР.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов зазначив, що постанова про адміністративне правопорушення була оформлена компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому, зазначено дата і місце її складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала постанову, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші відомості.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна, зокрема, містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення є докази. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними, якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно п.2.9. в Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу.
Згідно ч.1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
12 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА № 2377775, якою притягнуто останнього до адміністративної відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 12.06.2024 о 21:31 год в м.Одеса по вул. Миколаївська дорога, 253, керував транспортним засобом з держаним номерним знаком, який не належить даному транспортному засобу, чим порушив п. 2.9.в ПДР.
З витребуваного судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi А4 з номерним знаком НОМЕР_2 НОМЕР_3 (07:36 хв).
При тому, позивач у позові вказує, що номерним знаком даного автомобіля є НОМЕР_1 .
У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в порушення ст.283 КУпАП, у постанові відсутні відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, а також вказано, що позивач керував транспортним засобом «Audi» А4 номерний знак НОМЕР_1 , а не ЛБ БТ024, з цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані апелянтом недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Близькі за змістом висновки міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 826/11623/16 (провадження № К/9901/50453/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 76518273) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі № 826/15341/15 (провадження № К/9901/19896/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 76008631).
Доводи апелянта, що відповідно до змісту протоколу о 21:31 годині позивач керував транспортним засобом, однак з початку відеофіксації автомобіль не здійснював рух, спростовуються твердженнями самого апелянта у позовні заяві, що 12.06.2024 о 21:31 год в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 253 він керував транспортним засобом Audi А4.
Також, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, що запис з відеорегістратора не може бути належним доказом здійсненного правопорушення, з огляду на те, що на початку запису вказано, що відеозапис здійснювався з 21:28:35 по 21:38:36, тобто тривалість відеозапису має бути більше 10 хвилин, однак на противагу цього відеозапис триває лише 8 хвилин 11 секунд, що свідчить про те, що запис не був безперервним та з нього видалений фрагмент запису, оскільки доказів того, що з запису був видалений фрагмент до суду не надано. Крім того, апелянт не зазначає в своїй апеляційній скарзі який саме уривок відео відсутній (з якого по який час), що на нібито видаленому уривку зображено важливого для вирішення даної справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб'єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).
У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року по справі № 522/10001/24-Е, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький