04 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/4041/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом №54 від 19 серпня 2024 року комісії з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким відмовлено у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі заяви ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 12 серпня 2024 року та доданих до неї документів.
Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 19 серпня 2024 року №54 комісії з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, позивач зазначає, що ним було направлено належним чином оформлену заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка відповідає вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560). Однак відповідач відмовив позивачу в оформленні відстрочки з тієї підстави, що позивачем не дотримано порядок звернення із такою заявою, оскільки у відповідності до вимог Порядку №560 така заява мала бути подана позивачем особисто. Позивач вважає відмову відповідача з такої підстави протиправною, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено обов'язку військовозобов'язаного прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Не визначено конкретних способів подання заяви про оформлення відстрочки і Порядком №560. Відповідно, позивач вважає, що ним дотримано вимоги Порядку №560, подавши заяву про оформлення відстрочки засобами поштового зв'язку, в задоволенні якої відповідачем відмовлено з формальних підстав.
Ухвалою суду від 13 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази у відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13 вересня 2024 року, якою відкрито провадження в даній справі, була надіслана 13 вересня 2024 року на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала суду від 13 вересня 2024 року отримана уповноваженою особою відповідача 18 вересня 2024 року.
Проте відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 12 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, з наданням відповідної довідки про надання відстрочки. Вказана заява зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 14 серпня 2024 року за вх.№5424.
До вказаної заяви позивачем додано такі документи:
- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2014 року, відповідно до якого 02 жовтня 2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- копію паспортів громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з картками фізичних осіб-платників податків;
- копію військового квитка ОСОБА_1 ;
- копії свідоцтв про народження дітей позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- копію витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №5-277 від 28 червня 2023 року, відповідно до якого у помешканні за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
- копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №582928 від 10 листопада 2023 року, відповідно до якої дружині позивача - ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності по загальному захворюванню строком до 01 грудня 2024 року;
- копію пенсійного посвідчення ОСОБА_3 як пенсіонеру по інвалідності ІІ групи строком дії до 30 листопада 2024 року;
- копію індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_3 , що видається медико-соціальними експертними комісіями, №4062 від 10 листопада 2023 року.
Відповідно до витягу з протоколу №54 від 19 серпня 2024 року засідання комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстави не дотримання порядку звернення, визначеного абзацом першим пункту 58 постанови КМУ №560, щодо особистої подачі заяви.
Про прийняте рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідач повідомив позивача листом від 20 серпня 2024 року №3/638, в якому вказано і про можливість оскарження рішення в судовому порядку.
За таких обставин, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7-9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
У пункті 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З матеріалів справи вбачається, що звернення позивача до суду з адміністративним позовом обумовлене його незгодою із прийнятим відповідачем рішенням про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що оформлене протоколом від 19 серпня 2024 року №54.
Саме назване рішення в розумінні наведених процесуальних приписів є рішенням суб'єкта владних повноважень та предметом даного позову, якому і надаватиметься правова оцінка судом, тобто дотримання відповідним суб'єктом критеріїв, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи наведене та з огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України та визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, варто зазначити, що оскаржуване у цій справі рішення повинно ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованим, тобто таким, що прийнято з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.
Тому, зважаючи на обставини цієї справи, суд зазначає наступне.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).
Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ у редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а статтею 23 Закону №3543-XII визначені підстави для надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно матеріалів справи саме на положення указаної норми посилався позивач у заяві від 12 серпня 2024 року, поданій відповідачу з низкою документів, які, на думку позивача, підтверджують наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Однак рішенням, оформленим протоколом від 19 серпня 2024 року №54 Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстави не дотримання порядку звернення, визначеного абзацом першим пункту 58 постанови КМУ №560, щодо особистої подачі заяви.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560 у редакції на час виникнення спірних відносин).
Згідно приписів пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
При цьому суд звертає увагу на те, що Порядком №560 не передбачено такої підстави для відмови військовозобов'язаному у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як недотримання військовозобов'язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, надаючи позивачу на подану ним встановленої форми заяву відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з причин недотримання військовозобов'язаним умов щодо особистої подачі заяви, відповідач діяв не у відповідності до Порядку №560, яким, до того ж, не заборонено подавати указані вище заяви засобами поштового зв'язку.
Приходячи до такого висновку, суд також зважає і на суперечливість дій відповідача у цій ситуації, адже стверджуючи про недотримання позивачем порядку звернення із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 12 серпня 2024 року (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 14 серпня 2024 року за вх.№5424), відповідач таку фактично розглянув по суті та прийняв рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 19 серпня 2024 року №54.
Поряд з цим суд не оцінює надані позивачем до заяви від 12 серпня 2024 року (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 14 серпня 2024 року за вх.№5424) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації документи, якими, на думку позивача, підтверджується його право на відстрочку згідно пункту 11 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, оскільки названі вище документи, фактично, не були предметом розгляду органом, уповноваженим ухвалювати рішення про надання або відмову у наданні відстрочки (в даному випадку таким є Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Відтак, перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі законодавства, яке регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована це рішення.
Тому, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 19 серпня 2024 року №54 Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З огляду на обставини цієї справи, зважаючи на неналежний розгляд відповідачем заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 12 серпня 2024 року (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 14 серпня 2024 року за вх.№5424) та доданих до неї документів, невмотивованість прийнятого рішення, належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин буде зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 12 серпня 2024 року (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 14 серпня 2024 року за вх.№5424) та додані до неї документи.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі заяви ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 12 серпня 2024 року та доданих до неї документів, то такі є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому суд виходить з того, що зі змісту рішення, оформленого протоколом від 19 серпня 2024 року №54 Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не вбачається того, що додані до заяви позивача про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу документи були належним чином розглянуті уповноваженою комісією. Фактично, при вирішенні питання про наявність (або відсутність) у позивача правових підстав для оформлення відстрочки відповідач обмежився лише оцінкою дій позивача щодо способу подання позивачем указаної вище заяви, щодо чого судом зроблено висновок про протиправність рішення про відмову у наданні (оформленні) відстрочки з підстав не дотримання ОСОБА_1 вимог Порядку №560 щодо особистої подачі такої заяви. Відтак, суд наразі не уповноважений давати оцінку таким документам та приймати рішення замість відповідача.
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог. Натомість відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву та не спростував доводів позову і, відповідно, не довів законність оскаржуваного рішення.
Відповідно до положень частин першої, третьої, сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 484,48 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом від 19 серпня 2024 року №54, Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2024 року (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 14 серпня 2024 року за вх.№5424) та додані до неї документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 484 грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 грудня 2024 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.П. Лелюк