03 грудня 2024 року Справа № 580/11179/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи №580/11179/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
11.11.2024 вх. №52834/24 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці у частині визначення стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку як 21 рік замість 24 років 4 місяців 10 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується під час обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, визначивши стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку - 24 роки 4 місяця 10 днів відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 № 2448/0/15-24 та розрахунку Шостого апеляційного адміністративного суду стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання від 23.08.2024 № 02-7-36/146, здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 16.08.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату перерахованої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 16.08.2024 з урахуванням виплачених сум.
Додатково просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору в сумі 968, 96 грн.
Ухвалою суду від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено кожним із обраних відповідачів за наявного рішення від 16.09.2024 930040325369; доказу доплати судового збору у сумі 968,96 грн; клопотання про можливість залучення третіх осіб.
25.11.2024 вх.№55210/24 позивач надала до суду клопотання, де зазначила, що заявлені позовні вимоги, хоча і заявлені до двох відповідачів, проте є взаємопов'язаними і похідними одна від одної, а тому судовий збір був сплачений за одну вимогу немайнового характеру.
Вивчивши матеріали заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обгрунтування позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Згідно з п.9 частини 5 статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Верховний Суд 29.01.2024 у справі №560/5937/22 наголосив: в адміністративному судочинстві для залучення до справи осіб, чиїх прав та обов'язків може стосуватися судове рішення, та з метою офіційного та повного з'ясування всіх обставин у справі, діє інститут третьої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п.3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, що поданий фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 грн. Відповідно до квитанції від 11.11.2024 №6476-1479-6599-0097 позивач сплатила 968,96 грн, проте формує позовні вимоги до різних відповідачів без окреслення протиправних дій кожного: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо втручання у право на повагу мирно володіти майном.
Позивач має надати суду доказ сплати судового збору у сумі 968,96 грн на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду або належні докази звільнення від сплати судового збору.
Позивач стверджує про наявний індивідуальний акт, проте вимоги у контексті п.2 ч.1 ст.5 КАС України не формує, що є самостійним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України). Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/415/18 вважає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Клопотання про витребування індивідуального акта є немотивованим і не відповідає вимогам ч.2 ст.80 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, що він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з предметом спору.
Відповідно до ч.7 ст.161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається також оригінал або копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта у позивача - клопотання про його витребування.
Керуючись статтями 2, 44, 45, 121, 160, 161, 169, 241-243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні необгрунтованого клопотання позивача про витребування індивідуального акта.
Продовжити строк для усунення недоліків за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви додатково п'ять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено кожним із обраних відповідачів за наявного індивідуального акта у формі рішення від 16.09.2024 930040325369; доказу доплати судового збору у сумі 968,96 грн.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА