Справа № 646/6516/24
№ провадження 1-кп/646/910/2024
04 грудня 2024 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 12024221140000561 від 09.05.2024 з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 05.05.2023 Червонозаводським районним судом м.Харкова за ст.190 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України
за участю
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
У провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221140000561 від 09.05.2024 стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, у тому, що він, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, 15.03.2024 в період з 11:00год. до 14:00год. Перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , зустрів раніше знайомого йому, потерпілого ОСОБА_5 .
В ході спілкування з потерпілим, у обвинуваченого виник кримінально противоправний умисел, направлений на заволодіння шахрайським шляхом належною потерпілому дриль торгової марки «ZENIT ЗДП-9013 ПРОФІ».
3 метою реалізації свого кримінально-противоправного умислу, обвинувачений, використовуючи довірливі відносини з потерпілим, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, не збираючись повертати майно, шляхом зловживання довірою потерпілого, попросив у останнього вищевказану дриль, під приводом використання її для виконання ремонтних робіт у себе в квартирі, на що потерпілий будучи введений в оману, нічого не підозрюючи про шахрайський намір обвинуваченого, цілком і повністю довіряючи йому, передав останньому дриль.
Після цього, обвинувачений, отримавши від потерпілого дриль торгової марки «ZENIT ЗДП-9013 ПРОФІ», та не збираючись повертати майно, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 772,17грн.
Зазначені дії обвинуваченого отримали кримінально-правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 190 КК України як таємне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття провадження у справі за ч. 2 ст. 190 КК України у зв'язку з декриміналізацією діяння, поставленого ОСОБА_3 за провину. В обґрунтування клопотання державний обвинувач послався на те, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ХІ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим нормативно-правовим актом внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), згідно з якими крадіжка на суму до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Обвинувачений у судовому засіданні не заперечували проти закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 190 КК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність відповідного діяння.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положення статей 4, 5 КК України наповнюють зазначену конституційно-правову норму конкретним змістом щодо прямої (перспективної) та ретроспективної дії закону про кримінальну відповідальність.
Зокрема, за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ХІ від 18.07.2024 року (далі - Закон № № 3886-ХІ), який набрав чинності 09.08.2024 року, внесені зміни до КУпАП: ст. 51 цього Кодексу викладено у редакції, яка визначає, що дрібною крадіжкою є викрадення майна вартістю від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів громадян.
Отже, новим законом збільшено вартість майна, за якою розмежовується адміністративна та кримінальна відповідальність за його таємне викрадення, з 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що визначалися ст. 51 у редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 року, до 2 неоподатковуваних мінімумів громадян. Таким чином, після набрання чинності цим законом кримінально караною є крадіжка на суму, що перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то з метою їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Податкова соціальна пільга, передбачена п. п. 169.1.1. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України, дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» становить 3 028 грн.
З огляду на зазначене для цілей кримінально-правової кваліфікації розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у 2024 році становить 1 514 грн.
Виходячи з наведеного згідно з Законом № 3886-ХІ у 2024 році кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 3 028 грн.
Зазначені зміни до КУпАП скасовують кримінальну відповідальність за крадіжки на суми від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому згідно з ч. 1 ст. 5 КК мають зворотну дію у часі.
Відповідно до висунутого звинувачення вартість майна, яким шляхом зловживання довірою, заволодів обвинувачений, становить 772,17грн., тобто не досягла порогової суми, необхідної для кваліфікації діяння за ст. 185 КК з огляду на положення ст. 51 КУпАП у редакції Закону № 3886-ХІ. За крадіжку у такому розмірі особа підлягає адміністративній відповідальності.
Закон, який встановлював кримінальну протиправність зазначених вище дій, поставлених обвинуваченому за провину, втратив чинність під час розгляду справи судом.
Згідно із п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, є підставою для закриття кримінального провадження. Ухвала про закриття кримінального провадження з цієї підстави, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу, тобто лише за згодою обвинуваченого.
Виходячи з викладеного, у зв'язку із втратою чинності законом, який встановлював кримінальну протиправність інкримінованого ОСОБА_3 діяння, кваліфікованого за ч. 2 ст. 190 КК, і з огляду на процесуальну позицію обвинуваченого у судовому засіданні суд вважає за необхідне закрити кримінальне провадження за зазначеним вище обвинувальним актом на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Арешт тимчасово вилученого майна - скасувати.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Судові витрати по справі пов'язані із проведенням експертизи компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 284, 290, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12024221140000847 від 21.07.2024 з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Арешт тимчасово вилученого майна - скасувати.
Речові докази по справі: дриль торгової марки «ZENIT ЗДП-9013 ПРОФІ», яка зберігається в камері речових доказів ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, фіскальний чек на дриль торгової марки «ZENIT ЗДП-9013 ПРОФІ» - передати в розпорядження ОСОБА_6 .
Судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи від 22.05 2024 № СЕ-19/121-24/13847-ТВ в розмірі 1893,20грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після спливу строку на її апеляційне оскарження, якщо ухвалу не було оскаржено, а у разі оскарження ухвали в апеляційному порядку - з дня прийняття рішення апеляційного суду, якщо ухвалу не було скасовано.
Суддя ОСОБА_1