Справа № 639/6206/24
Провадження № 2/639/1876/24
04 грудня 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Пивоварової Т. В.,
за участю представника позивача адвоката Москаль Г.С.,
представника відповідача адвоката Старостіна Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/6206/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі виконавчого листа № 639/2190/23, виданого 09.08.2023, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття; змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі виконавчого листа № 639/2190/23, виданого 09.08.2023, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання, з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові перебувають два виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 639/2190/23, виданих 09.08.2023 Жовтневим районним судом м. Харкова: про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.05.2023 та до досягнення дитиною повноліття (ВП № 72647839, постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2023); про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 09.05.2023 та до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до 10.02.2025 (ВП № 72647680, постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2023).
У 2024 році сімейний стан ОСОБА_1 змінився, а саме, 10.07.2024 він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , з якою разом вони утримують та виховують двох малолітніх дітей: спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку дружини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дружина позивача наразі не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Позивач не має офіційного заробітку (доходу), за виконавчими провадженнями обмежений у праві користуватися транспортним засобом, в зв'язку з чим не має можливості офіційно працевлаштуватися. Аліментні зобов'язання на дитину сторін позивач виконує з травня 2023 року по липень 2024 року.
26.09.2024 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.24-25).
31.10.2024 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвали, якими долучив до матеріалів справи: відзив відповідача на позовну заяву, що надійшов до суду 14.10.2024 та підписаний представником відповідача адвокатом Старостіним Я.І., який діє на підставі ордеру; подані до суду 31.10.2024 стороною позивача докази; суд продовжив представнику позивача строк на подання відповіді на відзив та долучив до матеріалів відповідь на відзив, що надійшла до суду 31.10.2024 (а.с.31-41, 56-66, 71-74).
У відзиві на позовну заяву сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивач не підтвердив погіршення його майнового стану належними та допустимими доказами, а укладення шлюбу, народження у такому шлюбі дитини та проживання доньки дружини разом з позивачем не є безумовними підставами для зменшення розміру аліментів, тим паче, що позивач або його дружина отримують соціальну виплату у вигляді допомоги при народження дитини щомісячно на їх спільну дитину. На думку сторони відповідача, розмір аліментів, встановлений на рівні однієї чверті заробітку (доходу) позивача на утримання дитини та на рівні однієї чверті заробітку (доходу) позивача на утримання колишньої дружини не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами СК України (а.с.30-34, 40).
У відповіді на відзив сторона позивача зазначила, що позивач не працює, аліменти з нього стягуються у розмірі 1/4 від середньої заробітної плати працівника цієї місцевості, та наявність двох аліментних зобов'язань, розмір встановленої середньої заробітної плати не дозволяє позивачу належно виконувати свої аліментні зобов'язання щодо дитини, приймати участь у додаткових витратах, що призводить до виникнення заборгованості та адміністративної відповідальності. Сторона позивача зазначила, що відзив на позов не містить доводів і заперечень щодо зменшення аліментів на дружину, матеріальна допомога матері дитини не є тим доходом, який враховується при визначенні розміру аліментів. Пропозицію позивача укласти нотаріальний аліментний договір відповідач відхилила (а.с.56-58).
19.11.2024 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, долучив до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, що надійшли до суду 12.11.2024, та підписані представником відповідача ОСОБА_7 (а.с.79-88).
У запереченнях сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши, що позивач не є інвалідом, не є непрацездатною особою та він здатний знайти собі роботу або вступити до лав Збройних сил України, де буде отримувати заробітну плату та виконувати свої аліментні зобов'язання; відсутність у позивача транспортних засобів не свідчить про погіршення його матеріального стану, оскільки позивач продав автомобілі без згоди відповідача, залишивши грошові кошти з продажу у себе. Жодних пропозицій на укладення нотаріального аліментного договору зі сторони позивача не було, доказів на підтвердження цієї обставини не надано. Відповідач також знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 05.01.2023 по 10.02.2025 (а.с.79-80).
19.11.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовче провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.94).
В судовому засіданні представник позивача адвокат Москаль Г.С., позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача адвокат Старостін Я.І. проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, зазначив, що детальний розрахунок сум судових витрат на правничу допомогу буде наданий ним у встановлений ЦПК України строк після ухвалення судового рішення.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд встановив, що сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).
За рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.02.2024 у справі № 639/3688/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу шлюб між сторонами розірвано (а.с.7-8).
На підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.07.2023 у справі № 639/2190/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття та на утримання матері дитини, до досягнення дитиною трирічного віку, по 1/4 частини заробітку (доходу).
Так, на підставі виконавчого листа № 639/2190/23, виданим Жовтневим районним судом м. Харкова 09.08.2023 державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 30.08.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72647680 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 09.05.2023 та до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9,10).
30.08.2024 державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72647839 з виконання виконавчого листа № 639/2190/23, виданого 09.08.2023 Жовтневим районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.05.2023 та до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.11).
За відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 15.07.2024, дохід ОСОБА_1 за звітній 2000 рік становив 42,61 грн (а.с.12,13).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного 17.09.2024 державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за боржником ОСОБА_1 станом на 31.07.2024 наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за виконавчим листом № 639/2190/23, виданим 09.08.2023 Жовтневим районним судом м. Харкова, у розмірі 20804,53 грн (а.с.17).
За інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях Головного сервісного центру МВС від 08.10.2024, згідно з данними Єдиного державного реєстру МВС, інформація щодо зареєстрованого транспорту за ОСОБА_1 на теперішній час відсутня (а.с.65).
10.07.2023 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , з якою мають спільну малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14,16).
Згідно з довідкою від 26.09.2024 № 231/09, ОСОБА_4 дійсно працює в Національному фармацевтичному університеті з 12.06.2023 на посаді провідного фахівця дирекції Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації. З 10.05.2024 до 10.03.2027 їй надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.66).
ОСОБА_4 має малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якої записаний ОСОБА_8 (а.с.15).
З копії довідки від 02.10.2024 № НСК-09/100 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно з 01.02.2007 працює у Регіональній філії «Південна залізниця АТ «Укрзалізниця» і на сьогодні обіймає посаду економіста 2 категорії відділу експлуатаційної звітності служби статистики. На цей час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 05.01.2023 по 10.02.2025 (а.с.82).
Надані стороною відповідача до заперечень на відповідь на відзив докази щодо звернення ОСОБА_2 до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ТОВ «Автопрайм Плюс», ТОВ «Торгівельна фірма «Автолюбитель» про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними та визнання транспортних засобів спільним майном подружжя з визначенням часток, та відкриття судом провадження за цим позовом (а.с.83-88), суд не бере до розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України, оскільки такі докази не стосуються предмету доказування, яким є зменшення розміру аліментів.
За змістом частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У статті 141 СК України вказано, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За положеннями ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, належить з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи підтверджено, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів (05.07.2023) та видачі виконавчого листа (09.08.2023), у позивача та ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_5 , а 10.07.2024 позивач уклав з ОСОБА_4 шлюб.
Отже, сімейний стан позивача змінився після ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів.
Однак, сама по собі ця обставина не є достатньою для висновку щодо погіршення матеріального стану платника аліментів, оскільки позивач, який є працездатним, зобов'язаний утримувати кожного зі своїх дітей на належному рівні та дбати про забезпечення найкращих їх інтересів та знаходити для цього відповідні можливості. Твердження здійснені під час розгляду справи представника позивача про те, що позивач ні де не працює та живе за рахунок матері та дружини суд оцінює критично, через те, що позивач є працездатною особою, не здійснює дієвих кроків до пошуку роботи, особливо під час дії воєнного стану коли в економіці не вистачає «робочої сили» та знайти роботу чоловіку стало значно простіше. Така бездіяльність позивача не може бути підставою для погіршення інтересів його дитини. Крім того, позивач не надав достатніх доказів, які б свідчили про те, що його матеріальний стан з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, погіршився. Суд не має можливості порівняти рівень його доходів «До» та «Зараз».
Отже, Позивач відповідно до ст. 192 СК України довів зміну свого сімейного стану, проте, належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження погіршення свого майнового стану порівняно із тим, який існував станом на час стягнення з нього аліментів на утримання дитини за рішенням суду, позивач не надав та не посилався на них у позовній заяві.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові від 22.07.2024 по справі № 688/4308/23, те, що позивач має на утриманні дітей, які народились в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, саме по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2024 по справі № 591/6388/22 дійшов правового висновку про те, що народження другої дитини у іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Крім того, суд зауважує, що обставина наявності у дружини позивача малолітньої дитини від іншого шлюбу не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки за приписами ст. 180 СК України обов'язок утримувати дитину до її повноліття покладений саме на батьків дитини.
Суд зауважує, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічні правові висновки були висловлені у постановах Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 06 червня 2022 року у справі № 523/8403/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц.
Крім того, згідно з правовими висновками, які були висловлені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 753/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, відсутність у батьків можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться у переліку обставин, які враховуються судом при визначені розмірів аліментів та звільняють батьків від обов'язків щодо утримання дитини.
Отже, встановлений судом розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходу позивача відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення майнового стану платника аліментів, не буде спрямовано на належне забезпечення сина позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суперечитиме його інтересам.
Суд зауважує, що як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи, аліменти на утримання дитини стягуються з нього, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Наразі з позивача, відповідно до розрахунку заборгованості здійсненого державним виконавцем підлягають стягненню аліменти на дитину у розмірі (3127,50 грн) не значно перевищуючому рекомендований мінімальний розмір аліментів, що за наведених вище обставин не може бути підставою для їх зменшення.
Отже, за таких обставин справи та наведених норм матеріального права, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зменшення розміру аліментів на дитину.
Щодо вимоги про зменшення розміру аліментів, що стягуються на користь матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку, суд зазначає таке.
Положеннями статей 75, 80, 84 СК України передбачено, що право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 80 СК України розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями частин другої, четвертої та шостої статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і у разі розірвання шлюбу.
Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Розмір утримання не пов'язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 333/1701/18 (провадження № 61-17737св21).
За змістом ч. 3 ст. 80 СК України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно із постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19 право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає малолітня дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що на відміну від аліментів на утримання дитини, які не залежать від обставини відсутності у батьків можливості надавати дитині відповідного розміру утримання, аліменти на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку залежать від обставини спроможності батька дитини надавати матеріальну допомогу.
Дитина сторін проживає з відповідачем та перебуває на її утриманні, відповідач не працює, здійснює догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку.
За рішенням суду від 05.07.2023 у справі № 639/2190/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття та на утримання матері дитини, до досягнення дитиною трирічного віку, по 1/4 частини заробітку (доходу), отже з позивача на користь відповідача присуджені до стягнення аліменти у розмірі 50% його доходу.
Позивач не має офіційного заробітку (доходу), має заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої дитини сторін, має іншу родину та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від іншого шлюбу, що підтверджується матеріалами справи, та неспроможний сплачувати аліменти на утримання відповідача до досягнення дитиною трирічного віку у встановленому судом розмірі - 1/4 частини його доходу.
При вирішенні спору про зменшення розміру аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку суд виходить з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби матері дитини та фінансові можливості платника аліментів, та вважає за доцільне змінити розмір таких аліментів до 1/6 частки заробітку (доходу) позивача, адже розмір аліментів, що стягуються на утримання самої дитини сторін, залишається без змін.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с.3).
Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (50%), та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
До відзиву на позов сторона відповідача подала заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого розмір таких витрат, які відповідач понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складає 15050,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. Зазначила, що більш детальний розрахунок суми судових витрат буде наданий до суду до закінчення судових дебатів у справі (а.с.38-39).
До закінчення судових дебатів представник відповідача детальний розрахунок суми судових витрат не надав та повідомив, що подасть після ухвалення судового рішення.
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-82, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 265, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити частково.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що стягуються на підставі виконавчого листа № 639/2190/23, виданого 09.08.2023, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі виконавчого листа № 639/2190/23, виданого 09.08.2023, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання, з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 05.12.2024.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО