Справа № 286/2795/24
04 грудня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І.
з секретарем Деменчук О. Г.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Овруцької міської ради Житомирської області, в якому просить визнати за ним право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» Великочернігівської сільської ради Овруцького району Житомирської області, розміром 3,81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 9727 грн., що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , мотивуючи зокрема тим, що Овруцькою державною нотаріальною конторою йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадщини у зв'язку з непред'явленням правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Сторони в судове засідання не з'явились. Позивач у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Враховуючи, що неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, керуючись нормами ст.223 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи за відсутності її учасників.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка доводиться позивачу ОСОБА_1 матір'ю, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно та майнові права. За життя ОСОБА_2 все належне їй майно та майнові права заповідала своєму сину ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого 09.09.2005 року секретарем Несватківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.
Позивач стверджує, що до складу спадкового майна після померлої ОСОБА_2 входить її право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» Великочернігівської сільської ради Овруцького району Житомирської області, розміром 3,81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 9727 грн.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та його батьки. Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26.02.2024 року у справі № 404/8526/23, яке набрало законної сили 28.03.2024 року, встановлено факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.
Відтак, позивач, будучи сином померлої ОСОБА_2 , є її спадкоємцем, як за законом першої черги, так і за заповітом, та прийняв спадщину спільним проживанням із спадкодавцем. Проте державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 Сибірцевою О.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.04.2024 року за № 6171/02-31, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай), оскільки ним не надано документу, що посвідчує право власності спадкодавця на право на земельну частку (пай) - сертифікату на право на земельну частку (пай).
Позивач в позовній заяві просить визнати за ним право власності на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» Великочернігівської сільської ради Овруцького району Житомирської області, розміром 3,81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 9727 грн., що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , так як сертифікат на право на земельну частку (пай) останній не видавався, але померла особа була включена до уточненого списку громадян - членів КСП «Нива», які мають право на земельну частку (пай), про що повідомлено позивачу листом Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.06.2022 року № 29-6-0.1043-773/35-22.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (п.1). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (п.2).
Згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - свідоцтво про право на спадщину; - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Як вбачається з листа Відділу № 3 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 12.07.2024 року № 1113/30-24, площа земельної частки (паю), що перебувала у колективній власності КСП «Нива» Великочернігівської сільської ради народних депутатів Овруцького району Житомирської області становить 3,81 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), а вартість земельної частки (паю) становила 9727 грн.
Проте як вбачається з листа Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.06.2022 року № 29-6-0.1043-773/35-22, сертифікат на право на земельну частку (пай) по реформованому КСП «Нива» Великочернігівської сільської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не отримувала.
Таким чином, відповідно до закону на момент своєї смерті ОСОБА_2 мала право на отримання земельної частки (паю) при розпаюванні земель колективної власності КСП «Нива», однак сертифікату на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку не отримала.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Як роз'яснив Верховний суд України у п.11 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Зокрема статтею 5 Земельного кодексу України 1990 року, який був чинний на момент виникнення у спадкодавців права на отримання земельної частки (паю), було передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.
Відповідно до п.8 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, який набрав чинності 01.01.2002 року, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Відтак, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 не отримувала сертифікату на право на земельну частку (пай), який відповідно до закону є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), а отже їй не виділялася частка землі в натурі (на місцевості), а обставина виділення іншим членам КСП «Нива» часток землі в натурі (на місцевості) з наступною видачею державних актів на право власності на земельні ділянки є загальновідомою і не потребує доведення, тому існування у померлої ОСОБА_2 за її життя абстрактного права на отримання земельної частки (паю) в колективній власності КСП, не дає підстав для включення до складу спадщини та відповідно і спадкування після її смерті земельної частки (паю), право на яке у встановленому законом порядку за нею не посвідчувалося та яке їй в натурі не виділялося.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за позивачем на земельну частку (пай) після його померлої матері слід відмовити за безпідставністю.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.12.2024 року.
Суддя: В. І. Вачко