Справа № 490/10642/24
н/п4-с/490/43/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 грудня 2024 р. Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) на неправомірні дії та рішення державного виконання ,-
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) на неправомірні дії та рішення державного виконавця.
Заявник просить : поновити пропущений строк на оскарження неправомірних дій і постанови держвиконавця. Визнати неправомірними дії державного виконавця Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області та скасувати постанову від 15.11.2024 року.
Проте, вказана скарга не може бути прийнята судом до розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з ч. 2 ст. 384 ЦПК України та ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Як вбачається з матеріалів скарги, постановою судді Центрального районного суду м.Миколаєва Дірко І.І. від 08.01.2024 року ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 850 грн., а також стягнуто судовий збір з ОСОБА_1 у розмірі 605,60 грн.
Судом досліджено інформацію з Єдиного реєстру боржників, з якої вбачається , що у приватним виконавцем Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) , розглянуто заяву стягувача про примусове виконання постанови №490/11306/23 від 08.01.2024 Центрального районного суду м.Миколаєва, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №;2224411430.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з цією скаргою до суду та постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з положеннями статей 383, 384 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з цією скаргою до суду та вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Тобто зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
Разом з тим відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення з цією скаргою до суду та вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, компетенція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень. Отже, і механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений статтею 267 цього Кодексу, не підлягає застосуванню до цих правовідносин (щодо накладення адміністративного стягнення).
Тобто згідно з наведеними нормами ЦПК України та КАС України право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного та адміністративного судочинства відповідно, та його примусовим виконанням.
Як убачається зі скарги, оскаржувані дії державного виконавця стосуються примусового виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 124 КупАП.
Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Водночас відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення з цією скаргою до суду та вирішення судом питання про відкриття провадження у справі) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).
Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати від 06.02.2019 року у справі №757/62025/17.
Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то це свідчить про неможливість її розгляду в порядку цивільного судочинства .
За атакого, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 122 ЦПК України , для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на те, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 3,15,383,384, ЦПК України, статті 17 КАС України
Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) на неправомірні дії та рішення державного виконання.
Роз'яснити заявникові, що розгляд таких вимог віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Суддя Гуденко О.А