03 грудня 2024 року справа № 580/8181/24
м. Черкаси
Черкаський? ? окружний? адміністративний? суд? ?у? ?складі? ?головуючого? ?судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаської області від 11.03.2024 за № 0028860707, згідно з яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 444 900,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаської області від 11.03.2024 за № 00028870707, згідно з яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 73 390,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказ Головного управління ДПС у Черкаській області про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не містить законодавчо обґрунтованих підстав для призначення і проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Також позивачем вказано, що фактично ним допущено порушення лише в частині продажу телефону «Motorola» за ціною 3499 грн та навушників «Remax RM-510» за ціною 385 грн, без застосування реєстратора розрахункових операцій. Додатково вказано, що з боку перевіряючих на продавця здійснено тиск і нею було надано їм письмові пояснення/інформацію, які не відповідають фактичним обставинам, тому позивач вважає, що оскаржувані ППР є правомірними та такими, що підлягають до скасування.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Також наголошено, що за наслідками фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено факт реалізації навушників «Remax RM-510» за ціною 385,00 грн, однак реєстратор розрахункових операцій (РРО) та/або програмного РРО (ПРРО) не застосовувався, розрахунковий документ не видано. Розрахунок проведено у готівковій формі та продавцем видано не фіскальний чек (службовий чек на суму товару), а також при продажу мобільного телефона «Motorolla» по ціні 3499,00 грн, розрахункова операція проведена без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО) та/або програмного РРО (ПРРО), відповідний розрахунковий документ не видано чим порушено вимоги п. 1, 2, ст. 3 Закону України №265/95-ВР. Крім цього перевіркою встановлено, що в період з 01.10.2023 по 09.02.2024 реалізовано телефони на загальну суму 444 900 грн виключно за готівковий розрахунок чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР. Додатково під час перевірки позивача встановлено порушення порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 73 390,00 грн, при цьому накладні на телефони не надано, згідно відомості щодо порядку оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації (згідно з додатком до акта перевірки) чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з дотриманням норм законодавства України, тому скасуванню не підлягають.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області як платник податків і зборів.
Головним управління ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку магазину «Мобілочка», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 09.02.2024 №7793/10/36/07/3114219339.
Вищезазначеною перевіркою встановлено факт реалізації навушників «Remax RM-510» за ціною 385,00 грн, однак реєстратор розрахункових операцій (РРО) та/або програмного РРО (ПРРО) не застосовувався, розрахунковий документ не видано, розрахунок проведено у готівковій формі та продавцем видано не фіскальний чек (службовий чек на суму товару), а також при продажу мобільного телефона «Motorolla» по ціні 3499,00 грн, розрахункова операція проведена без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО) та/або програмного РРО (ПРРО), відповідний розрахунковий документ не видано чим порушено вимоги п. 1, 2, ст. 3 Закону України №265/95-ВР. Крім цього перевіркою встановлено, що в період з 01.10.2023 по 09.02.2024 позивачем реалізовано телефони на загальну суму 444 900 грн виключно за готівковий розрахунок чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР. Додатково під час перевірки позивача встановлено порушення порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 73 390,00 грн, при цьому накладні на телефони не надано, згідно відомості щодо порядку оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації (згідно з додатком до акта перевірки) чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР.
До Головного управління ДПС у Черкаській області від Головного управління ДПС у Київській області листом від 12.02.2024 №1561/7/10-36-07-08-07 (вх. від 13.02.2024 №648/7) надійшли матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , у порядку, визначеному наказом ДПС України від 04.09.2020 №470 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків».
Головним управлінням ДПС у Черкаській області за результатом розгляду матеріалів фактичної перевірки, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 09.02.2024 №7793/10/36/07/3114219339 винесено:
- податкове повідомлення рішення від 11.03.2024 №0028860707, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 444 900,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 11.03.2024 №00028870707, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 73 390,00 грн.
ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 11.03.2024 №0028860707 та №00028870707 було подано скаргу до ДПС України.
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.05.2024 №15080/6/99-00-06-03-02-06, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач вважаючи, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернення із цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до вимог пп. 75.1.3 п. 75.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (справа №420/9909/23).
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 зазначено, що наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Крім того, на підставі п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Згідно частини 4 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавств.
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із дотриманням положень податкового законодавства України та з урахуванням вимог п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.
Стосовно порушень, виявлених контролюючим органом під час проведення фактично перевірки та які слугували підставою для винесення оскаржуваних позивачем ППР, то слід зазначити наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та/або програмних РРО (далі - ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №265) та Кодексом, дія яких поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти), вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну .суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському, об'єкті такого суб'єкта господарювання:
- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт,- послуг) - за порушення, вчинене вперше;
- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Згідно статті 20 Закону №265 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Матеріалами справи підтверджено, що вищезазначеною фактичною перевіркою магазину «Мобілочка», розташованого за адресою: вул. Київська, 316, м. Бровари, ТЦ «Термінал», що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , встановлено:
- факт реалізації навушників «Remax RM-510» за ціною 385,00 грн, однак реєстратор розрахункових операцій (РРО) та/або програмного РРО (ПРРО) не застосовувався, розрахунковий документ не видано, розрахунок проведено у готівковій формі та продавцем видано не фіскальний чек (службовий чек на суму товару), чим порушено вимоги п. 1, 2, ст.3 Закону України №265/95-ВР;
- факт реалізації мобільного телефона «Motorolla» по ціні 3499,00 грн, розрахункова операція проведена без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО) та/або програмного РРО (ПРРО), відповідний розрахунковий документ не видано чим порушено вимоги п. 1, 2, ст. 3 Закону України №265/95-ВР, а також реалізацію телефонів у період з 01.10.2023 по 09.02.2024 на загальну суму 444 900 грн виключно за готівковий розрахунок, чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР
- порушення порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 73 390,00 грн, оскільки накладні на телефони не надано, згідно відомості щодо порядку оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації (згідно з додатком до акта перевірки), чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 09.02.2024 №7793/10/36/07/3114219339, винесено податкове повідомлення рішення від 11.03.2024 №0028860707, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 444 900,00 грн (444 900 грн х 100%) за не проведення розрахункових операцій через РРО, за порушення вчинене вперше, а також податкове повідомлення-рішення від 11.03.2024 №00028870707, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 73 390,00 грн (73 390 грн х 100%) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Посилання позивача на те, що з боку перевіряючих на продавця здійснено тиск і нею було надано їм письмові пояснення/інформацію, які не відповідають фактичним обставинам - не приймається судом до уваги, оскільки вищезазначене припущення позивача не підтверджується жодними доказами.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про відсутність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2024 №0028860707 та №00028870707.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати - не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ