Справа № 757/32807/24-ц
Провадження № 2-з/204/94/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
про забезпечення позову
02 грудня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Чудопалової С.В., розглянувши заяву представника позивача адвоката Серебрянікова Віктора Євгеновича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ( адреса для листування: АДРЕСА_2 )до ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
В провадженні суду перебуваєцивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою суду від 19.09.2024 відкрито провадження.
28.11.2024 представник позивача адвокат Серебряніков В.Є. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 183090,93 грн., які знаходяться на відкритих у банку чи інших фінансових установах рахунках на ім'я ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що позивач передав відповідачеві у користування належний йому на праві власності транспортний засібMazda CX-5, д.н.з. НОМЕР_1 . Згодом відповідач повернув автомобіль, проте у гіршому стані від того, в якому він його отримав. Представник позивача зазначив, що відповідач не заперечував з приводу заподіяння ним шкоди автомобілю, водночас жодної виплати позивачу до теперішнього часу не здійснив. Тому позивач вважає, що відповідач має перед ним заборгованість з виплати компенсації заподіяної йому майну шкоди у розмірі 183090,93 грн. Оскільки грошові кошти відповідачем до теперішнього часу позивачеві не сплачено, тому наявні підстави вважати, що відповідач має на своїй меті, у разі невжиття заходів забезпечення позову, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі ч.1 ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині 1 статті 150 ЦПК України наведено перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно.
За змістом ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Безумовно наявність у власності відповідача нерухомого майна може гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову. Проте суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Це означає, що заявнику недостатньо лише зазначити, що існує загроза можливості виконання судового рішення, а й навести змістовну мотивацію таких причин та підстав. Цей обов'язок заявник не повинен перекладатись на суд, а суд не повинен самостійно відшукувати ці підстави, якщо заявник неспроможний їх навести. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема і 17.06.2022 у постанові № 908/2382/21.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Посилання представника позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Тобто арешт на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, заявником суду не надаються.
При цьому суд, враховує ту обставину, що позивачем не надано жодних доказів про рахунки, які має відповідач у фінансових та банківських установах, не конкретизовано, на які саме рахунки слід накласти арешт.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, щовирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтересине тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо повзанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів позову та матеріалів заяви про забезпечення позову позивач не надає належних доказів на підтвердження того, що невжиття даних заходів може зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, представник позивача заявляє запобіжний захід, щодо накладення арешту на грошові кошти у розмірі 183090,93 грн., разом з тим доказів наявності рахунків відкритих у банках чи інших фінансових установах на яких перебувають грошові кошти ОСОБА_3 позивачем не надано.
Таким чином, враховуючи вищезазначені положення ст.ст.149, 150 ЦПК України, відповідні роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.
На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст. 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження», ст.149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Серебрянікова Віктора Євгеновича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська, шляхом подачі протягом 15-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя С.В.Чудопалова