02 грудня 2024 року Справа № 480/9371/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9371/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не зарахування позивачці до стажу служби в поліції періоду служби у Державній кримінально - виконавчій службі з 12.04.2013 по 08.05.2018 (у тому числі й у пільговому обчисленні);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області зарахування позивачці до стажу служби в поліції період служби у Державній кримінально-виконавчій службі з 12.04.2013 по 08.05.2018 (у тому числі й у пільговому обчисленні), шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 01.04.2021 № 121 о/с.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 12.04.2013 по 08.05.2018 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Вислуга років за час служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на день звільнення становить: у календарному обчисленні: 05 років 00 місяців 26 днів, у пільговому обчисленні: 06 років 09 місяців 05 днів.
Позивачка вказує, що їй не зараховано вказаний стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Позивачка звернулася з листом до Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо зарахування стажу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції. На своє звернення отримала відповідь від 14.10.2024 про те, що у переліку частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" відсутня служба в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент з питань виконання покарань), тому період з 12.04.2013 по 08.05.2018 не зараховується до стажу служби в поліції. Позивачка вважає, що має право на зарахування стажу служби в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент України з питань виконання покарань) до стажу служби в органах Національної поліції України, оскільки служба в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент з питань виконання покарань) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватися до стажу служби у поліції на підставі п. 3 ч .2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію".
Ухвалою суду від 01.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки обчислюється на підставі статті 78 Закону № 580-VIII. Враховуючи те, що в переліку зазначеному у статті 78 Закону № 580-VIII відсутня служба в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент з питань виконання покарань), оскаржуваний період не зараховується до стажу служби в поліції. Представник відповідача наголошує на тому, що законодавцем встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Позивачка у період з 12.04.2013 по 08.05.2018 проходила службу в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Позивачка звернулася до відповідача із рапортом про зарахування до стажу служби в поліції періоду служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України період з 12.04.2013 по 08.05.2018.
Листом від 14.10.2024 відповідачем повідомлено позивачку про те, що служба в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент України з питань виконання покарань) не зазначена в переліку ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому період з 12.04.2013 по 08.05.2018 не зараховується до стажу служби в поліції.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі за текстом Закон № 540) Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно зі ст.2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
За приписами частин 1, 2 статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 60 Закону № 580 встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.78 Закону № 580 стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною 2 статті 78 Закону № 580 встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Частинами 3, 4 статті 78 Закону № 580 передбачено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами підпунктів 3-6 пункту 7 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому ч.5 ст.23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV (далі за текстом Закон № 2713) передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях ч.5 ст.23 Закону № 2713 було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивачку, під час проходження нею служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Отже, на позивачку, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про державну службу"), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції, у тому числі й дія статей 22, 23 Закону України "Про міліцію" та відповідні норми Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивачки, функції, які нею виконувались на момент проходження служби, статус позивачки, суд дійшов висновку, що стаж служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20.
Посилання відповідача на те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, є неприйнятними, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в органах поліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п.3 ч.2 ст. 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Суд дійшов висновку, що відповідач, розглядаючи рапорт позивачки неправильно застосував вимоги ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" та, як наслідок безпідставно не зарахував позивачу до стажу служби в поліції календарний строк її служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.04.2013 по 08.05.2018.
На підставі викладеного, суд визнає про протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції у Сумській області щодо не зарахування позивачці періоду служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 12.04.2013 по 08.05.2018.
Натомість позовна вимога в частині зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до наказу про призначення в поліцію позивачки щодо зарахування періоду служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 12.04.2013 по 08.05.2018 до стажу в органах Національної поліції України, враховуючи дискреційність повноважень Головного управління Національної поліції в Сумській області в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 12.04.2013 по 08.05.2018 .
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 12.04.2013 по 08.05.2018 до стажу в органах Національної поліції України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,20 гривень.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал