з питань забезпечення позову
04 грудня 2024 року м. Рівне №460/14601/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши клопотання позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій,
29.11.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому просив:
1) визнати бездіяльність протиправною, зобов'язати надати позивачу розрахунки фонду преміювання міністерства у жовтні 2024 року для підготовки пропозиції щодо встановлення розміру місячної премії за жовтень 2024 року державним службовцям Управління екологічного контролю та методології; зобов'язати врахувати пропозицію позивача при встановленні працівникам міністерства розміру премії місячної за жовтень 2024 року; зобов'язати нарахувати позивачу премію місячну за жовтень 2024 року; зобов'язати виплатити позивачу премію місячну за жовтень 2024 року;
2) визнати бездіяльність щодо непроведення оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 за 2024 рік протиправною, зобов'язати провести оціночну співбесіду з державним службовцем ОСОБА_1 ; завершити заповнення форми щодо результатів виконання завдань у частині виставлення балів, визначити оцінку та здійснити її обґрунтування, а також визначити потребу у професійному навчанні ОСОБА_1 ; роздрукувати та підписати заповнений висновок про результати оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 у 2024 році; зобов'язати ознайомити державного службовця ОСОБА_1 під підпис із результатами оцінювання, зазначеними у відповідному висновку, та передати службі управління персоналом міністерства заповнену, в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань ОСОБА_1 у 2024 році.
Ухвалою від 02.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/14601/24. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.01.2025.
04.12.2024 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дій, а саме: «заборонити винесення наказу (розпорядження) суб'єкта призначення (державного секретаря Міндовкілля) про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату Міндовкілля у 2024 році, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка державним службовцям до моменту набрання рішенням суду у справі №460/14601/24 законної сили».
Заява ґрунтується на тому, що у випадку затвердження висновку про результати службової діяльності державних службовців апарату Міндовкілля (винесення відповідного наказу державним секретарем Міндовкілля до набрання рішенням суду у справі 460/14601/24 від 02.12.2024 законної сили) цей висновок не буде містити результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 за 2024 рік. Це, в свою чергу, позбавить можливості ОСОБА_1 бути оціненим та отримати премію державному службовцю, так як ОСОБА_1 не виключає, що результатом оцінювання службової діяльності може бути відмінна оцінка за результатами щорічного оцінювання в поточному році. Оскільки виплата премії за результатами оцінки службової діяльності у 2024 році відбудеться у грудні 2024 року, то строк для виплати премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 на час набрання законної сили рішенням у справі №460/14601/24 спливе, що унеможливить ефективний захист прав або інтересів позивача. Крім цього, 23.10.2024 Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України затверджено нову структуру міністерства, а державним секретарем Міндовкілля видано окреме доручення №3/ВН/2-24 від 23.10.2024 «Про розроблення штатного розпису». Наразі нові структура і штатний розпис міністерства ще не введені в дію. Однак, новою структурою міністерства такого структурного підрозділу як Управління екологічного контролю та методології (де працює ОСОБА_1 ), не передбачено. Відтак, позивач не виключає, що нова структура та штатний розпис міністерства будуть введені в дію раніше набрання рішенням суду законної сили. Після введення в дію нової структури і штатного розпису, позивачу, на рівні із іншими державними службовцями міністерства, необхідно буде конкурувати за отримання посади у новому штаті міністерства. Відсутність висновку про оцінку результатів службової діяльності ОСОБА_1 за 2024 рік, у порівнянні із тими державними службовцями, які такий висновок будуть мати в наявності, може бути вагомим об'єктивним критерієм при ухваленні суб'єктом призначення рішення про переведення чи призначення ОСОБА_1 на вакантні посади державної служби у новій структурі міністерства. Без наявності висновку про оцінку результатів службової діяльності позивач, у зв'язку із майбутніми змінами у міністерстві, може перебувати у стані нижчої конкурентоздатності як претендент на посаду державної служби у порівнянні із іншими державними службовцями міністерства (за інших рівних умов).
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову, та докази, подані на підтвердження такої необхідності, суд дійшов до наступних висновків.
В силу вимог частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, та заява, подана в порядку вказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, повинна містити відповідні належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
В постанові від 07.04.2020 у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що вищезазначені підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
З аналізу змісту поданої заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку про ненаведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, ненадання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної адміністративної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Окремо слід зауважити на тому, що у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає про те, що він не виключає можливості отримання за результатами щорічного оцінювання в поточному році відмінної оцінки, яка дає право на отримання премії. Разом з тим ОСОБА_1 зауважує, що висновок про результати службової діяльності державних службовців апарату Міндовкілля ймовірно не буде містити результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 за 2024 рік, що позбавить його можливості отримати премію державному службовцю.
Наведеним доводиться, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову направлений на попередження настання у майбутньому певних подій, які можуть статися, а можуть і ні. Однак, застосування заходів забезпечення позову на майбутнє неприпустиме, так як не узгоджується з принципами адміністративного судочинства.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Також заходи забезпечення про які просить позивач очевидно виходять за межі його позовних вимог.
Окремо суд наголошує і на тому, що застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони «винесення наказу (розпорядження) суб'єкта призначення (державного секретаря Міндовкілля) про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату Міндовкілля у 2024 році, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка державним службовцям» призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу, що є абсолютно неприпустимим.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення його позову до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 04 грудня 2024 року.
Суддя Н.В. Друзенко