03 грудня 2024 року м. Рівне №460/12332/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 42032,80грн, які були виплачені у серпні 2024 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 15.09.2010 року по 24.08.2024 року на суму пенсії 42032,80грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. Зауважує, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії, нарахованої з 15.09.2010, яка з вини відповідача фактично виплачена в повному обсязі лише в серпні 2024 року. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію.
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 24.07.2012 в справі №1718/2-а-743/11 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15 вересня 2010 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 та виплатити її з 15 вересня 2010 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІІ групи інвалідності, пов'язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров'ю, та виплатити її з 15 вересня 2010 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІІ групи інвалідності, пов'язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Дана постанова набрала законної сили 13.10.2012.
На виконання вказаної постанови здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано доплату у розмірі 42032,80грн.
Відповідно до виписки банку сума доплати пенсії у розмірі 42032,80грн була виплачена позивачу 24.08.2024.
Позивач вважає, що оскільки перерахунок та виплата належних йому сум пенсії здійснена несвоєчасно, він втратив частину доходу, що стало підставою для звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 15.09.2010 по день фактичної виплати донарахованої частини доходів, а саме 24.08.2024.
Листом від 24.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За змістом статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття “доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Згідно з пунктами 5, 7 Порядку №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17), а також у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 420/2093/16-а та інших.
Зазначену правову позицію Верховного Суду суд враховує при вирішенні даного судового спору відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
За наведених обставин, відповідач, у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати заборгованості по державній та додатковій пенсії, право позивача на які встановлено судовим рішенням в справі №1718/2-а-743/11, повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом №2050-ІІІ та Порядком № 159.
Доводи відповідача, що перерахунок доплати до пенсії позивачу на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер разової виплати, не є прийнятними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при її виплаті у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.
Також суд не бере до уваги покликання відповідача на положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440, позаяк означені нормативні акти не регулюють спірних правовідносин щодо виплати компенсації втрати частини доходів, а також не звільняють відповідача від обов'язку нарахування вказаної компенсації.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права на відповідну компенсацію втрати частини доходів, а сума компенсаційних виплат має бути розрахована відповідачем самостійно, згідно з алгоритмом, визначеним Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 42032,80грн, які були виплачені у серпні 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 15.09.2010 по 24.08.2024 на суму пенсії 42032,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 грудня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Т.О. Комшелюк