04 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 520/24530/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №520/24530/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
02.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду з приводу використання під час нарахування і виплати протягом 01.05.2024 - 31.08.2024 судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2102,00 грн;
- зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд здійснити нарахування і виплату за період з 01.05.2024 пл 31.08.2024 суддівської винагороди судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 3028,00 грн з утриманням належних податків (зборів) та з урахуванням раніше проведених платежів.
Підставою для звернення до суду з цим позовом є переконання заявника у протиправному заниженні відповідачем суддівської винагороди у спірний період, оскільки під час її нарахування застосовано базовий розмір посадового окладу судді з урахуванням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2 102,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», що не відповідає положенню статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, який станом на 01.01.2024 становить 3028,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 матеріали адміністративної справи №520/24530/24 направлено до Другого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності, у зв'язку з чим в.о. голови Харківського окружного адміністративного суду видав відповідне розпорядження від 04.09.2024 за № 03-04/42.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 адміністративну справу №520/24530/24 передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі ОСОБА_1 в частині позовних вимог, які охоплюють період з 01.05.2024 по 30.06.2024.
Іншою ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, які охоплюють період з 01.07.2024 по 31.08.2024 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позов, що надійшов до суду 23.10.2024, не заперечував проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача та у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 29).
Розгляд справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 13.05.2009 №320/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду вперше строком на п'ять років.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 28.09.2017 №297/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду безстроково.
Відповідно до особових рахунків ОСОБА_1 , виданих Харківським окружним адміністративним судом (а.с. 42), та довідки від 02.09.2024 за №06-62/39505/24 (а.с. 8) суддівська винагорода позивача у липні - серпні 2024 року нараховувалася відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з урахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 грн.
Не погоджуючись із правомірністю дій відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди із застосуванням статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Питання організації судової влади визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої цієї ж норми передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Згідно з частинами п'ятою - восьмою статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Тож розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян здійснюється у відповідності до Закону України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (надалі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Цією нормою визначений вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Відповідно до статті 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
При цьому суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, як і до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Таким чином законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року для цілей визначення розміру суддівської винагороди, немає.
У спірних правовідносинах спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет над положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Суд зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає законам про державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Також суд враховує те, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Конституційний Суд України наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Отже, визначальними при вирішенні даного публічно-правового спору суд визнає норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими закріплено правило про те, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
При цьому суд зауважує, що за приписами статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020, від 11.03.2020 №4-р/2020).
Конституційний Суд України зазначав, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци 7, 8 підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2020 №4-р/2020).
Жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив відповідачу виплатити суддівську винагороду у повному обсязі, відповідач суду не надав.
Варто також зазначити, що обмеження розміру суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, зумовило ситуацію, за якої відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, вчинив дії, що порушують права та гарантії судді.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про те, що дії щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 31.08.2024 включно виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, порушують вимоги статті 135 Закону №1402-VIII.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 31.08.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, та зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.07.2024 по 31.08.2024, обчисливши її у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028,00 грн, за вирахуванням фактично виплачених сум такої винагороди, з утриманням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті.
Отже, позов слід задовольнити в обсязі прийнятих до розгляду судом позовних вимог.
Позивач судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №520/24530/24 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 31.08.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.07.2024 по 31.08.2024, обчисливши її у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028,00 грн, за вирахуванням фактично виплачених сум такої винагороди, з утриманням передбачених законом податків та зборів при їх виплаті.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Харківський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 34390710; майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун