Справа № 420/36819/24
03 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати постанови cтаршого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича, а саме: ВП №76274208 та ВП №76274102
- постанову про відкриття виконавчого провадження №76274208 від 10.10.2024;
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від №76274208 від 10.10.2024;
- постанову про відкриття виконавчого провадження №76274102 від 10.10.2024;
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №76274102 від 10.10.2024.
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись із позовною заявою, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.161 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що Одеське КЕУ самостійно виконало рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у повному обсязі 10.10.2024. Постанови cтаршого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича по ВП № №76274208 та №76274102 надійшли до КЕУ після 21.50 год 10.10.2024 та у робочий час 11.10.2024. Тобто виконання Одеським КЕУ судового рішення відбулося до того, як державний виконавець виніс постанови про відкриття ВП №76274208 та №76274102. Про те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 було виконано самостійно (до винесення постанов старшим держержавним Виконавцем) - 10.10.2024 Одеське КЕУ двічі повідомило cтаршого державного виконавця Пхіденка Олександра Сергійовича: 17.10.24 (лист вих. № 4725) та 23.10.24 ( лист вих. № 4796) засобами електронного зв'язку (через систему ЕСІТС). Листом від 23.10.24 (вих. № 4796) Одеське КЕУ звернулося про закінчення виконавчого провадження. Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О. С. вважає, що відсутні (лист вх. 8767 29.10.24) підстави для не стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по ВП №76274208 та №76274102.
Після ознайомлення з листом (вх.8767 від 29.10.24) старшого державного виконавця Пхіденко О. С. Одеське КЕУ дізналося про порушення прав, тому вимушено захищати порушене право шляхом подачі адміністративного позову про визнання протиправними та скасування постанов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
06.11.2024 Одеське КЕУ звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування постанов cтаршого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Одеського окружного адміністративного суду. Суд, ухвалою від 11.11.2024 (справа 420/34454/24) надав час позивачеві на усунення недоліків, дана ухвала надійшла в Одеське КЕУ в системі Електронний суд 18.11.2025 о 21.26. Ухвалою від 18.11.2024 було повернуто позовну заяву Одеського КЕУ, у зв'язку з не усуненням недоліків позову, ухвала була доставлена у систему Електронний суд 19.11.2024.
На переконання представника позивача, Одеське КЕУ діяло добросовісно, не зловживало процесуальними правами, тому просить поновити строк для оскарження постанов виконавця.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обізнаний про прийняття відповідачем оскаржуваних постанов з 11.10.2024.
Початок перебігу встановленого частиною другою статті 287 КАС України десятиденного строку звернення до суду вказана норма пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не з днем вручення такій особі рішення органу ДВС.
Разом з тим, отримання 29.10.2024 позивачем листа старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О. С., в якому зазначено про відсутність підстав для не стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по ВП №76274208 та №76274102, не змінює дату з якої позивачу відомо про винесення оскаржуваних постанов.
Щодо звернення до суду з адміністративним позовом 06.11.2024 року, який ухвалою суду від 18.11.2024 року повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків адміністративного позову (справа №420/34454/24), суд зазначає що станом на дату його подання строк звернення до суду вже був пропущений, про що, зокрема, зазначено в ухвалі суду від 11.11.2024 року про залишення адміністративного позову без руху.
Таким чином, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов подано з пропуском строку звернення до суду, а наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду причини не є поважними.
Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати за наявності інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно подати до суду заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати підстави для поновлення строку.
Також, як вбачається з матеріалів адміністративного позову, оскаржувані постанови прийняті посадовою особою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О. С., проте відповідачем визначено Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, без зазначення обґрунтувань стосовно порушення прав позивача саме визначеною особою.
Таким чином, позивачу необхідно зазначити належного відповідача.
Крім того, Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Отже, в порушення ч.3 ст.161 КАС України позивач до позовної заяви не надав документу про сплату судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень або юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень або юридичною особою адміністративного позову майнового характеру, встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 3028,00 грн.
Так позивач просить скасувати 2 постанови про відкриття виконавчого провадження, що є вимогами немайнового характеру та дві постанови про розмір мінімальних витрат, що є вимогами майнового характеру.
З огляду на заявлені позивачем вимоги позивач повинен надати до суду докази сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. за вимоги майнового характеру, та 4844,40 грн за вимоги не майнового характеру.
Разом з тим, до адміністративного позову додано квитанцію про сплату судового збору на суму 2442,40 грн.
Таким чином позивачу необхідно доплатити 4844,40 грн та надати до суду докази сплати судового збору в повному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зазначені недоліки необхідно усунути шляхом подання до суду документу про сплату судового збору в розмірі 4844,40 грн., заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, належним чином оформленого адміністративного позову у відповідності до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, а також надання до суду належним чином засвідчених доказів.
За таких обставин позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.2, 79, 94, 132, 133, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
Адміністративний позов Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П.Марин