Справа № 420/36599/24
04 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Національного університету оборони України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Національного університету оборони України, Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
- в изнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 27.08.2018 року включно, з 17.10.2020 по 31.12.2022 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3777,54 грн. в місяць у загальній сумі 122 221,70 грн. за період з 01.03.2018 по 27.08.2018 включно та з 17.10.2020 по 31.12.2022 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.08.2018 по 05.08.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3777,54 грн. в місяць у загальній сумі 87 980,13 грн. за період з 28.08.2018 по 05.08.2020 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.08.2020 по 16.10.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3777,54 грн. в місяць у загальній сумі 8 895,50 грн. за період з 05.08.2020 року по 16.10.2020 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2021, 2022 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2021, 2022 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020 роки;
- зобов'язати Національний університет оборони України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019, 2020 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік.
- зобов'язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2020, 2021, 2022 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи суд встановив, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
За змістом частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 у справі №300/4201/22 та від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У подальшому, Законом України від 1.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1,2 статті 233 КЗпП України викладені у новій редакції, а саме: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116)».
Отже, порівнюючи положення статті 233 КЗпП, суд дійшов висновку, що до 19 липня 2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відтак, суд зазначає, що до 19.07.2022 право позивача на звернення до суду з даним позовом не обмежувалося будь-яким строком, а з 19.07.2022 реалізацію цього права закон обмежив трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, закінчився 30.06.2023 відповідно до Постанови КМУ від 27.06.2023 №651.
Відтак, тримісячний строк, визначений статтею 233 КЗпП України, розпочав свій перебіг 19.07.2022 і мав би закінчитися 19.10.2022, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30.06.2023.
Аналізуючи статтю 233 КЗпП України у зіставленні з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України можна дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив'язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №200/5637/23.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги за період з 19.07.2022 повинні бути обмеженні тримісячним строком звернення до суду із адміністративним позовом.
Разом з тим, суд зауважує, що спір у даній справі пов'язаний із правовідносинами щодо виплати індексації грошового забезпечення, яка входить до складу заробітної.
Таке грошове забезпечення позивач утримував в кінці кожного місяця, у зв'язку із чим в момент отримання такої виплати повинен був дізнатися про порушення свого права.
Крім того, з матеріалів позовної заяви судом встановлено, що:
- Військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача про виплату/невиплату йому індексації грошового забезпечення за період серпень-жовтень 2020 року довідкою від 27.07.2024;
- Національний університет оборони України повідомив позивача про суми нарахованої індексації листом (з додатками) 182/5592 від 31.07.2024.
При цьому, до суду позивач звернувся 27.11.2024, тобто із пропуском встановленого тримісячного строку.
Суд зауважує, що у позовній заяві позивач просить суд поновити йому строк звернення до суду у зв'язку з тим, що позивач не був обізнаний про розмір індексації грошового забезпечення. Власне інформацію про відсутність нарахування індексації різниці позивач отримав з листів відповідей відповідачів та долучених до листів карток особового рахунку.
Однак, підстави пропуску строку звернення, зазначені в заяві про поновлення строку звернення, суд вважає неповажними, оскільки як свідчать матеріали справи позивачу було відомо про виплату йому індексації грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством та її невиплати у певні періоди, про що свідчать долучені листи та довідки Військової частини НОМЕР_2 та Національного університету оборони України.
Щодо посилання позивача на отримання відповіді Військової частини НОМЕР_1 лише 19.09.2024, то суд зазначає, що отримання такої відповіді не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Крім того, як на підставу для поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що він продовжує нести військову службу, доказом вказаного є довідка про проходження військової служби, видана Командуванням сил логістики Збройних Сил України та довідка від 17.10.2024 № 4719, видана Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням та довідка № 350 від 22.05.2024.
Суд зазначає, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, і роботи громадян України. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Однак, Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
З огляду на викладене, суд зазначає, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом є неповажними, а тому вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху із наданням позивачу строку для подачі клопотання про поновлення строку звернення до суду із наведенням в ньому конкретних об'єктивних обставин із відповідними доказами на підтвердження поважності його пропуску.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Національного університету оборони України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без руху.
Надати позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Токмілова Л.М.