Справа № 420/37454/24
04 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування довідки, наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним направлення ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням Довідки військово-лікарської комісії без спростування наявних у позивача встановлених діагнозів та його скарг на здоров'я; скасувати довідку ВЛК № 8/2146 від 24.10.2024 року; скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №335 від 30.10.2024 року про включення позивача до складу частини - як наслідок протиправної мобілізації Позивача; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно вирішити питання направлення ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації після проведення медичного догляду з урахуванням наявних у нього медичних документів і врахування його скарг на здоров'я.
Ухвалою судді від 04.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі в якості співвідповідача військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувано від відповідачів докази; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
До позову представником позивача додано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Військові частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі;
- заборони Військові частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним особам допускати ОСОБА_1 до зброї, боєприпасів чи інших вибуховонебезпечних речовин до набрання законної сили рішення суду у справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що 29.10.2024 ОСОБА_1 було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та мобілізовано з порушенням порядку видачі довідки ВЛК. Жодного документу Позивачу вручено не було - ані повістки про виклик, ані повістки на ВЛК, ані направлення на проходження ВЛК, про отримання такого направлення Позивач в журналі реєстрації направлень не розписувався, з результатами ВЛК позивача також не було ознайомлено - ані довідку ВЛК ані інших документів на Адвокатський запит представником позивача не отримано.
Згідно довідки ВЛК № 8/2146 від 24.10.2024 року Позивача визнано придатним до військової служби, це при - діагнозі: гострий поліморфний розлад з симптомами шизофренії - відповідно до п. А, ст. 16 Положення про ВЛК в ЗСУ не придатний до військової служби.
Зокрема, позивач є психічнохворою людиною, що підтверджується короткою випискою з історії хвороби №286, завірену 31.10.2024 року КПП «Одеський обласний центр психічного здоров'я» Одеської обласної Ради с. Олександрівка, а відповідачем проігноровано.
Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Позивача може бути переміщено до іншої військової частини та, як наслідок, з'являться додаткові накази на переведення та на зарахування до особового складу військової частини, які не пов'язані з даними позовними вимогами та виникне необхідність подання позову про скасування даних наказів. Позивача може бути переміщено до іншої військової частини в зону бойових дій. Переміщення позивача в зону бойових дій значно збільшує шанс летальних наслідків (смерті) Позивача, а у випадку настання таких обставин відновлення порушених прав позивача. Перебування на навчання у Військовій частині НОМЕР_1 завершиться Відповідно до п. 4, ч. 1, ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць. На практиці не 1 місяць та +-10 днів, які скоро спливають тобто виникають ризики описані вище. Позивачу не видають мобільний телефон - вочевидь через явні проблеми із психікою. Позивач позбавлений можливості приймання ліків, які йому потрібні аби не погіршувався його психічний стан. З 30.10.2024 позивач позбавлений можливості приймати ліки. З 30.10.2024 мати позивача спілкувалась з ним лише 2 рази протягом 3-4 хвилин, під час розмови позивач повідомив, що почав знову чути голоси в голові.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно пунктів 1, 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть ускладнити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно частини 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Тобто, інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.
На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, №3-рн/2003 У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява №30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Окрім цього, в рішенні від 18.02.2010, № 54131/08 Справа Байсаков та інші проти України Європейський суд зазначив, " ... що процедура такого судового контролю становить, у принципі, ефективний засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції стосовно скарг, пов'язаних з рішеннями про вислання та екстрадицію, але за умови існування можливості ефективної перевірки судами законності - з матеріально-правового та процесуального погляду - дискреційних дій органу виконавчої влади і можливості скасування ними такого рішення в разі необхідності (див. ухвалу у справі "Сливенко проти Латвії" [ВП], N 48321/99, п. 99, ЄСПЛ 2002-II). Однак, якщо заявник намагається запобігти своєму висланню з Договірної держави, такий засіб юридичного захисту буде ефективним лише в разі, якщо він автоматично зупиняє дію оскаржуваного рішення (див. рішення у справі "Жебремедин [Габерамадієн] проти Франції", N 25389/05, п. 66, ЄСПЛ 2007-V) (пункт 75).
Отже, існування інституту забезпечення позову, обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке на думку останньої є порушеним.
Суд доходить до висновку, що оскарження до суду дій відповідачів не зупиняє їх дії, при цьому у разі не вжиття судом заходу забезпечення позову шляхом заборони командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_2 вчиняти дії щодо переміщення (направлення) позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у цій справі, дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Отже, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача шляхом заборони Військовій частини НОМЕР_1 , її командиру та іншим компетентним особам цієї частини вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі.
В іншій частині заява про вжиття заходів забезпечення позову не співвідноситься з позовними вимогами та виходить за межі предмету цього спору, а тому не підлягає задоволенню.
На думку суду, обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову.
Крім того, суд зазначає, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а є необхідним заходом для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Також, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Одночасно звернути увагу, що суд відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , її командиру та іншим компетентним особам цієї частини вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі № 420/37454/24.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк