Справа № 420/33090/24
04 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65022) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивачка просить суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплат їй ОСОБА_1 , допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з травня 2024 року; - зобов'язати відповідача продовжити проводити їй ОСОБА_1 , виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі та інваліду 2 групи з травня 2024 року у відповідності до вимог п.13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 року №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» із змінами.
Позивачка зазначила, що з 2011 року являється особою з інвалідністю ІІ групи по загальному захворюванню (онкологія), у січні 2023 року змушена виїхати на безпечну територію України та перемістилась з міста Херсон до міста Одеса. 20.01.2023 року її зареєстровано внутрішньо переміщеною особою, у зв'язку з чим в період з 01.01.2023 по 30.04.2024 року їй виплачувалась грошова допомога на проживання у розмірі 3000 грн щомісячно. Однак з 01.05.2024 року виплата такої допомоги припинена.
ОСОБА_1 зазначила, що на її звернення до Міністерства соціальної політики України отримала 18.09.2024 року відповідь від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, у якій зазначено, що родина ОСОБА_2 перебуває на обліку як внутрішньо переміщені особи з 20.01.2023 року. Повідомлено, що їй виплачена допомога з 01.01.2023 по 30.04.2024 року у повному обсязі.
Також у листі відповідачем зазначено, що її чоловік ОСОБА_3 як уповноважений представник сім'ї 29.04.2024 року звернувся до відповідача про продовження виплати допомоги. Однак за результатом розгляду заяви встановлено, що у її власності є житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 69,7 кв.м, у зв'язку з чим у родини відсутнє право на виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам.
Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки її чоловік звертався до відповідача із заявою виключно відносно себе, а не як уповноважений представник сім'ї. Водночас, вона ніяких заяв взагалі не подавала, тому вважає, що вона як особа з інвалідністю 2 групи на підставі абз.3 п.13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332 (далі Порядок №332) має право на автоматичне продовження допомоги на другий шестимісячний період.
ОСОБА_1 зазначила, що дійсно у 2011 році придбала у місті Одеса квартиру, у якій зареєстровані та фактично проживають її донька та внучка.
Між тим, придбання внутрішньо переміщеною особою житла є підставою для відмови у призначенні допомоги на проживання, однак вона не зверталась до відповідача із заявою вперше, виплата такої допомоги вже була призначена та підлягала автоматичному продовженню без будь-яких обмежень.
Також позивачка наголошує, що спірна допомога на проживання компенсує частину її та чоловіка витрат, які вони змушені сплачувати за орендоване житло по АДРЕСА_4 , комунальні послуги, а також дороговартісне лікування, оскільки її чоловік також являється особою з інвалідністю ІІ групи (кардіологія - переніс операцію на серці). Водночас, повернутись до м. Херсон у них немає можливості, оскільки їх з чоловіком житло знищене, а місто зазнає постійних обстрілів та мінування території.
Ухвалою суду від 25.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивачка ОСОБА_1 разом з чоловіком, ОСОБА_3 мають з 04.07.2006 року зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .
20.01.2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщених осіб в управління соціального захисту населення в Приморському районі. ОСОБА_3 призначено допомогу на проживання у розмірі 2000 грн, а позивачці, ОСОБА_1 , таку ж допомогу призначено у розмірі 3000 грн, у зв'язку з інвалідністю ІІ групи від загальних причин захворювання. Також у зв'язку з інвалідністю позивачці з 01.03.2024 року автоматично на центральному рівні продовжена виплата допомоги.
29.04.2024 року гр. ОСОБА_3 звернувся до Центру інтегрованих соціальних послуг в Приморському районі м. Одеси із заявою про продовження виплати допомоги на шестимісячний період. В заяві заявник в розділі «Відомості про осіб, які входять до складу сім'ї», зазначив ОСОБА_1 (дружину).
За змістом п.п.5 п.7 Порядку №332 допомога не призначається/не виплачується, якщо особа з числа членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення.
При опрацюванні заяви з'ясовано, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, дружина позивача ОСОБА_1 є власницею житлового приміщення загальною площею 69,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 .
На підставі вищезазначеного та відповідно п.п.5 п.7 Порядку №332 в призначенні допомоги з 01.03.2024 року ОСОБА_3 (чоловіку позивачки) відмовлено. В свою чергу, позивачці з 01.05.2024 року виплату допомоги на проживання припинено.
Оскільки позивачка неправомірно отримувала допомогу на проживання в розмірі 3000 грн. за період з 01.09.2023 по 30.04.2024, виникла переплата в розмірі 24000 грн (8 міс.*3000 грн).
Повідомлення про повернення надміру нарахованих коштів надіслано рекомендованим листом на поштову адресу: АДРЕСА_6 . Відправлення вручлено особисто позивачці 30.05.2024 року.
Позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги, зазначивши про безпідставність доводів відповідача, оскільки на неї як на особу з інвалідність ІІ групи не поширюється пункт 7 Порядку №332, вона має право на автоматичне продовження допомоги на другий шестимісячний строк.
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 являється особою з інвалідність ІІ групи (загальне захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .
20.01.2023 року позивачку взято на облік як внутрішньо переміщену особу (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_2 ), що підтверджується довідкою №5105-5002523705 від 20.01.2023 року.
Сторонами не заперечується, що у період з 01.01.2023 по 30.04.2024 ОСОБА_1 отримувала щомісячну допомогу на проживання як внутрішньо переміщена особа.
Позивачка 02.09.2024 року звернулась до Міністерства соціальної політики України зі зверненням щодо виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яке розглянуто Департаментом соціальної та сімейної політики Обласної державної адміністрації.
Листом від 18.09.2024 №5229/05/03-28/1-24/К-878-1.4елн Департаментом соціальної та сімейної політики Обласної державної адміністрації ОСОБА_1 повідомлено, що як внутрішньо переміщені особи ваша родина перебуває на обліку з 20.01.2023 в управлінні соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради. Згідно з Порядком №332 за заявою про призначення допомоги на проживання від 20.01.2023 вам призначена допомога на проживання з 01.01.2023 у розмірі 3000 грн, яка виплачена по 30.04.2024 у повному обсязі.
Також повідомлено, що ради її чоловік ОСОБА_3 , як уповноважений представник сім'ї, звернувся 29.04.2024 року до Центру інтегрованих соціальних послуг в Приморському районі Одеської міської із заявою про призначення допомоги на проживання на другий шестимісячний термін. Однак під час опрацювання заяви та перевірки на відповідність наданої інформації в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу спеціалістами управління було виявлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 15.08.2013 у власності позивачки є житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 69,7 мІ, про наявність якого у своїх заявах жодного разу зазначено не було.
В листі зазначено, оскільки у власності ОСОБА_3 є житлове приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) права на призначення допомоги на проживання з 01.03.2024 родина не набуває.
Крім того заявницю повідомлено, що оскільки допомогу на проживання в період з 01.09.2023 по 30.04.2024 у сумі 3000 грн щомісяця вона отримувала неправомірно, виникла переплата у сумі 24000 грн, яка в обов'язковому порядку підлягає поверненню до державного бюджету. Роз'яснено порядок повернення надміру перерахованих сум шляхом добровільного повернення, або утримання надміру перерахованих сум за рахунок наступних виплат, або у судовому порядку.
Не погодившись із тим, що відповідачем припинено виплату їй допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі, позивачка звернулася до суду із цим позовом. При цьому, позивачка не заявляє жодних позовних вимог та доводів щодо нарахованої їй суми надміру перерахованих сум допомоги.
Таким чином, суд в межах даної справи досліджує саме питання припинення виплати позивачці допомоги на проживання з 01.05.2024. Водночас питання нарахування надміру виплачених сум допомоги не входить до предмета розгляду цієї справи, і відповідно суд не досліджує питання наявності або відсутності підстав для їх нарахування.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Статтею 2 Закону №1706-VII встановлені гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Так Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (ч.1 ст.2 Закону №1706-VII).
Постановою КМУ від 20.03.2022 №332 з метою забезпечення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам виділено Міністерству соціальної політики 10000 млн. грн на програму в загальному фонді державного бюджету 2501480 «Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Також вказаною постановою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Порядок №332), який визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 2 Порядку №332 визначено, що з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця у розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 грн; для інших осіб - 2000 грн.
З 1 листопада 2023 року допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 грн; для інших осіб - 2000 грн (п.3 Порядку №332).
Пунктом 3 Порядку №332 передбачено, що до складу сім'ї уповноваженої особи включаються, зокрема, чоловік, дружина, діти. Склад сім'ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги. Для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з Додатком 5.
Таким чином, до 01.11.2023 року державна допомога на проживання призначалась кожній внутрішньо переміщеній особі окремо, а з 01.11.2023 року призначається та виплачується державна допомога на проживання на сім'ю (одна виплата на всіх членів сім'ї). У зв'язку з цим суд не приймає доводи позивачки, що її чоловік 29.04.2024 року звертався до відповідача із заявою лише відносно себе.
Згідно з п.13-1 Порядку №332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично, зокрема, особам з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до п.22 Порядку №332 з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
Пунктом 24 Порядку №332 передбачено, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.
У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв'язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв'язку.
Судом встановлено, що позивачці 20.01.2023 року вперше призначено виплату допомоги на проживання, яка продовжувалась до 30.04.2024 року включно. Виплату припинено з 01.05.2024 року, у зв'язку з встановленням наявності у власності позивачки житлового приміщення у м. Одеса площею 68 кв. за результатом моніторингу інформації з баз даних під час опрацювання заяви її чоловіка ОСОБА_3 від 29.04.2024 року про подовження виплати допомоги.
Позивачкою не заперечується наявність у неї на праві приватної власності житлового приміщення у м. Одеса площею 68 кв., однак вона вважає, що має право на автоматичне продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі як особа з інвалідністю ІІ групи.
Порядок №332 станом на час призначення позивачці виплати допомоги на проживання (станом на 20.01.2023 року) не передбачав такої підстави для відмови у призначенні допомоги як наявність у власності внутрішньо переміщеної особи житлового приміщення на відповідних територіях.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (далі Постанова №709) установлено, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
Пунктом 4 постанови №709 передбачено внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.
Згідно з п.2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, Порядок №332 викладено в новій редакції, згідно п.п.5 п.7 якого передбачено, що допомога не призначається на сім'ю, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням уповноважена особа або отримувач на 1 число місяця, з якого призначається допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
Пунктом 5 постанови №709 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пунктів 2 і 3 змін, затверджених цією постановою, які набирають чинності з 1 серпня 2023 року.
Таким чином, законодавчі зміни, внесені до Порядку №332 постановою №709, які набрали чинності з 01.08.2023 року, передбачали обов'язкову верифікацію даних щодо наявності житлового приміщення у власності внутрішньо переміщеної особи, яка звернулась за такою допомогою вперше.
Постановою Кабінету Міністрів України №1226 від 21.11.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання окремих питань стосовно внутрішньо переміщених осіб» п.п.5 п.7 Порядку №332 викладено в новій редакції, у якому передбачено, зокрема, що допомога не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка є отримувачем допомоги під час її отримання, якщо на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
Отже позивачка станом на час припинення їй виплати допомоги на проживання (01.05.2024 року) підпадала під умови, передбачені законодавчими змінами до Порядку №332, затвердженими постановою №1226, якими передбачено припинення виплати допомоги, у зв'язку з наявністю житлової нерухомості, також для внутрішньо переміщених осіб, які вже отримуються допомогу на проживання.
Судом встановлено, що позивачка як особа з інвалідністю ІІ групи дійсно належить до категорії осіб, яким допомога продовжується на другий шестимісячний період автоматично відповідно до п.13-1 Порядку №332, що і було виконано, оскільки виплата допомоги здійснена за період з 01.01.2023 року по 30.04.2024 року.
Однак суд вважає, що факт володіння позивачкою житловим приміщенням на території, що не входить до визначених постановою №709 зон, є підставою для припинення виплати допомоги на проживання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірне 01.05.2024 року припинено позивачці виплату допомоги на проживання.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивачка як особа з інвалідністю ІІ групи звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.