Справа № 420/28950/24
03 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , код: НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , щодо не надання мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП НОМЕР_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років;
зобов'язати ОСОБА_2 (раніше ІНФОРМАЦІЯ_4 , код: НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , прийняти рішення, яким надати мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 29.03.2024 р. (дата реєстрації 25.04.2024 р.) та 17.06.2024 року (дата доставки 18.06.2024 р.) він у встановленому законом порядку звертався на адресу ОСОБА_2 (раніше ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з наявністю на вихованні дитини з інвалідністю, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому, як зазначено у позові, до заяв було додано всі необхідні документи.
На думку позивача, відповідач, як суб'єкт владних повноважень до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відповідних належно завірених документів повинен був прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років. Між тим, звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 тривалий час не розглядаються, рішення стосовно надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме, у зв'язку з наявністю на вихованні дитини з інвалідністю, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не прийнято.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.09.2024 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Електронний примірник адміністративного позову було доставлено в електронний кабінет відповідача у підсистемі “Електронний суд» 27.09.2024 року, про що сформовано довідку 27.09.2024 року.
Електронний примірник ухвали про відкриття провадження від 23.09.2024 року було доставлено в електронний кабінет відповідача у підсистемі “Електронний суд» 27.09.2024 року, про що сформовано довідку 27.09.2024 року.
Таким чином, відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 23.09.2024 року строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк, а також станом на час розгляду справи до суду не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.
28.11.2024 року від представника позивача - адвоката Сухецької С.М., до суду надійшло клопотання про доручення додаткових доказів.
Інші заяви, клопотання та додаткові докази станом на момент розгляду справи по суті до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, військовозобов'язаний.
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_9 ).
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 з заявою від 29.03.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.
До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 29.03.2024 року додані наступні документи:
копія паспорту;
копія РНОКПП;
копія свідоцтва про шлюб;
копія свідоцтва про народження;
копія посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.07.2023 р.;
копія приписного до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
копія медичної документації.
Згідно експрес-накладної кур'єрської служби, вказана заява відправлена 16.04.2024 року та вручена одержувачу 18.04.2024 року.
Надалі, на електронну адресу відповідача були направлені адвокатські запити адвоката Сухецької С.М. від 02.05.2024 року та від 29.05.2024 року з проханням повідомити результати розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У зв'язку з набрання 18.05.2024 року сили новою редакцією Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та затвердженням постановою КМУ від 16.05.2024 року за №563 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яким затверджено новий бланк заяви про надання відстрочки, як вказано у позові, позивач звертався до відповідача із заявами від 06.06.2024 року та 12.06.2024 року згідно затвердженої форми та новим пакетом документів, однак у прийомі заяви було відмовлено.
Згідно наявної копії заяви про надання відстрочки від 12.06.2024 року до неї були додані наступні документи: копія паспорту; копія РНОКПП; копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про народження; копія посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.07.2023 року; копія приписного до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; копія медичного висновку №37/2023 від 25.05.2023; копія виписки з медичної карти; копія програми реабілітації дитини-інваліда №120/2023 від 25.05.2024 року.
Згідно експрес-накладної кур'єрської служби, вказана заява відправлена 18.06.2024 року та вручена одержувачу (відповідачу) 22.06.2024 року.
Копія заяви про надання відстрочки від призову на військову службу від 06.06.2024 року у матеріалах справи відсутня.
Позивачем зазначено, що 10.08.2024 року ним було отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_7 за вих. №662 від 23.05.2024 року.
Згідно вказаної відповіді від 23.05.2024 року №662, вона надана на заяву позивача від 29.03.2024 року, та у ній ОСОБА_1 запропоновано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою отримання військово-облікового документа та приведення заяви та додатків до неї до вимог чинного законодавства.
30.08.2024 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою, у якій просив надати відповіді на його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з наявністю на вихованні дитини з інвалідністю. Вказана заява була направлена на адресу відповідача цінним лисом з описом вкладення 30.08.2024 року.
Відповіді на дану заяву матеріали справи не містять.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненадання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, вважаючи, що він має підстави та всі підтверджуючи документи для такої відстрочки, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
В силу абзацу 17 частини першої статті 23 Закону №3543-XII особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2024 року та 18.06.2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звертався до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявами від 29.03.2024 року та від 12.06.2024 року відповідно, в яких просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповідь на заяву від 29.03.2024 року, листом №662 від 23.05.2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 позивача повідомлено про необхідність особистого прибуття до РТЦК.
Відповідь на заяву ОСОБА_1 від 12.06.2024 року позивачу не надана. Відповідачем зазначена обставина не спростована.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку особистого прибуття до органів ІНФОРМАЦІЯ_12 для подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, позивачем зауважено, що заява подана позивачем особисто, за його особистим підписом.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з п. 57 цього Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов'язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки та про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2024 року позивач звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою від 29.03.2024 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надіславши заяву засобами поштового зв'язку кур'єрською службою.
У відповідь на вказане звернення відповідачем надано відповідь від 23.05.2024 року №662, відповідно до якої ОСОБА_1 запропоновано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою отримання військово-облікового документа та приведення заяви та додатків до неї до вимог чинного законодавства.
Також, позивач 18.06.2024 року звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою (оновленого зразку згідно додатку №4 Порядку № 560) від 12.06.2024 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надіславши заяву засобами поштового зв'язку кур'єрською службою.
Матеріалами справи підтверджено, що відправлення з заявою та доданими документами вручено адресату 22.06.2024 року.
Разом з цим, у порушення п. 60 Порядку № 560 заява позивача від 12.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не була розглянута відповідною комісією протягом семі днів з дня її надходження та не було прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду.
Щодо відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 від 23.05.2024 року №662 суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Відповідно до п.8 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до порядку від 30 грудня 2022 року № 1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У той же час вказаними нормами визначені й випадки, коли призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відтак обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім. При цьому, заява позивача від 05.07.2024 була направлена та підписана позивачем особисто.
У контексті зазначеного суд також звертає увагу на п. 61 Порядку 560, яким передбачено, що військовозобов'язані для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача, наведені у листі від 23.05.224 року №662 щодо особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що заяву позивача від 12.06.2024 року з додатками розглянуто, доданим документам надана оцінка, та за наслідками її розгляду прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення.
У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Щодо вимоги зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_13 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Зазначеного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.
З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає, що для належного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_14 розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення.
З огляду на те, що зазначеним у заяві від 12.06.2024 підставам для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданим на підтвердження цих підстав документам відповідач оцінки не надавав та не приймав рішення про відмову у наданні відстрочки за наслідками розгляду заяви по суті, суд не вбачає наявності надавати оцінки наявності чи відсутності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 у контексті спірних правовідносин.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що за звернення до суду з однією вимогою немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1211,20 грн. - за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Натомість позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2423,00 грн.
Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо переплаченого судового збору, суд зазначає, що він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у відпустці та відрядженні, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено після виходу судді з відпустки.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_14 розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одиннадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук