04 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5143/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у здійсненні поновлення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 Реєстраційний номер облікової картки платника податків №: НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області відповідно Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» поновити виплату пенсійного забезпечення з 01.07.2024 року
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач 01.11.2001 йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.02.2014 виплату пенсії припинено в зв'язку з вибуттям на постійне місце проживання до російської федерації. В подальшому, після російського вторгнення в Україну позивач виїхав з російської федерації та в березні 2024 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про відновлення виплат пенсійного забезпечення, оскільки являється громадянином України та після виїзду з росії виплата пенсії йому була припинена, що підтверджується відповідною відміткою у закордонному паспорті громадянина України для виїзду за кордон.
Листом від 01.07.2024 відповідач повідомив про відмову, посилаючись на відсутність можливості надіслати запит російській стороні в звязку з повномасштабним вторгненням та розірванням дипломатичних зв'язків між Україною і російською федерацією.
Не погоджуючись з доводами наведеними відповідачем, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.53).
18 листопада 2024 року ухвалою суду дану позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження та встановлено строк для виправлення недоліків (а.с.62).
25 листопада 2024 року ухвалою суду продовжено розгляд даної справи (а.с.67).
19.08.2024 (вх. № 21632/24) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що гр. ОСОБА_1 перебував на обліку в головному управлінні з 01.01.2007 (пенсія призначена з 01.11.2001) по 31.01.2014 і одержував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб» (далі-Закон № 2262) по лінії Міністерств внутрішніх справ України.
З 01.02.2014 пенсію припинено в зв'язку з вибуттям на постійне місце проживання до Російської Федерації.
Головним управлінням в січні 2014 року пенсійну справу було направлено на адресу Міністерства Внутрішніх справ Росії по ХМАО-Югре м. ХантиМансійськ.
Зазначає, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві. Крім цього, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, не має можливості надсилати запити російській стороні.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 01.11.2001 було призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року та по 31.01.2014 він перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
В 2014 році ОСОБА_1 виїхав до міста Ханти-Мансійська російської федерації, тому відповідачем в січні 2014 року пенсійну справу позивача було направлено на адресу Міністерства Внутрішніх справ Росії по ХМАО-Югре м. ХантиМансійсь.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 повернувся на територію України, що підтверджується штампом в закордонному паспорті (а.с.6 зв.б).
У березні 2024 року позивач звернувся до Головного управлення Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про відновлення виплати пенсійного забезпечення.
Листом від 08.03.2024 за № 2794-2487/С-02/8-1100/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило про відмову та зазначило про порядок призначення пенсії посилаючись Порядок затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 за № 3-1 (далі - Порядок), який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій за нормами Закону № 2262. Відповідно до пункту 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подають цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інші міністерства та відомства. Відтак, з питання переведення пенсії необхідно звертатися до уповноваженого органу - Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області".
Отримавши дану відповідь, ОСОБА_1 звернувся до головного сервісного центру ГСЦ МВС щодо призначення пенсії.
26.06.2024 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях надано відповідь, зі змісту якої вбачається що у 2007 році функції з призначення, перерахунку та виплати пенсій було передано органам Пенсійного фонду України. Враховуючи те, що позивачу вже була раніше призначена пенсія за вислугу років. для поновлення її виплати Вам необхідно звернутись до сектору обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за адресою площа Соборна, 7-а, м, Кропивницький.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся головного сервісного центру ГСЦ МВС та отримав належним чином завірені документи щодо проходження служби в органах МВС для повторної подачі до органів Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
17.06.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити виплати пенсії.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом від 01.07.2024 за № 6335-6217/С-03/8-1100/24 відмовив позивачу у поновлені виплати пенсії, посилаючись на те, що з 01.02.2014 пенсію припинено в зв'язку вибуттям на постійне місце проживання до російської федерації. Головним управлінням пенсійну справу було направлено на адресу Міністерства внутрішніх справ російської федерації. Рішення про поновлення пенсії згідно із законодавством України може бути прийнято за умов подання належним чином сформованої пенсійної справи, отриманої з російської федерації в тому числі з документами про припиненням виплати пенсії.
Разом з тим, звернено увагу на те, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, Акціонерним товариством "Укрпошта" з 24.02.2022 припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень до російської федерації.
На сьогодні Пенсійний фонд України не може надіслати запит російській стороні, тому що після повномасштабного вторгнення дипломатичні зв'язки між Україною і рф розірвані (а.с.49).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у відновленні виплати пенсії, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов висновків, що оскільки повторно позивачем було надано копії документів для повторного призначення пенсії, що були надані Регіональним сервісним центром МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, то ключовим у справі є питання про необхідність подання доказів припинення виплати пенсії у російській федерації для відновлення виплати пенсії в Україні.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхніми центральними органами.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.
Однак, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Отже, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов'язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу тощо.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд звертає увагу на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин міжнародним договором - Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 - встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання особи, при цьому, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, для встановлення права особи на пенсію органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, зобов'язані співпрацювати між собою.
При цьому, ні Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ні в Угоді від 13.03.1992 не передбачено такої умови для виплати пенсії як надання особою документів, що підтверджують припинення виплати пенсії на території, де особа раніше отримувала пенсію.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1), який застосовується Судом у редакції, що була чинною на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (22.05.2022).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Суд звертає свою увагу на те, що позивачем разом з заявою про призначення пенсії було надано до відповідача документи щодо проходження служби в органах МВС (а.с.8,11-46).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про припинення пенсіонеру виплати пенсії в іншій державі.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За таких обставин посилання відповідачів на відсутність документу про припинення виплати пенсії в російської федерації не відповідає вимогам закону і не може слугувати підставою для відмови у призначенні/поновленні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.
Суд бере до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження виплати чи припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації.
З огляду на вище викладене, відсутність інформації про припинення виплати пенсії на території держав-учасниць Угоди не може бути підставою для відмови у призначенні, поновленні виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера.
Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде визнання протиправним визнати протиправним дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у здійсненні поновлення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2024 про поновлення виплати пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.1).
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, 25009 Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у здійсненні поновлення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2024 про поновлення виплати пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
В задоволені решти позовних вимог -відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА