Номер провадження 22-ц/821/1853/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/5849/24 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
03 грудня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарКарпенко О.В., Василенко Л.І. Любченко Т.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2024 (повний текст складено 23.10.2024, суддя в суді першої інстанції Піньковський Р.В.) про відмову у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_3 до Національної академії аграрних наук України про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи та поновлення позивача на роботі,
у жовтні 2024 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національної академії аграрних наук України про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи та поновлення позивача на роботі.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовано тим, що предметом спору в даній справі є визнання незаконним та скасування наказу в.о. президента НААН України Ігоря Гриника №420-к «Про проведення службового розслідування», яким на період службового розслідування ОСОБА_3 - директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України відсторонено від роботи.
Підставою для виконання наказу визначено наявність кримінальних проваджень №12024250000000272 від 23.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, та №42024250000000069 від 04.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, які віднесені до «корупційних кримінальних правопорушень» та на які, як на підставу відсторонення, посилається відповідач.
Згідно вимог закону допускається вжиття запобіжного заходу шляхом зупинення рішення керівника або роботодавця про відсторонення, якщо таке рішення ґрунтується на повідомленні ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень.
В даних кримінальних провадженнях не визначено особу, яку підозрюють чи звинувачують у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень. Позивач не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого.
Підставою для відкриття кримінального провадження стало «надходження неодноразових повідомлень від громадян, які вказують на неправомірні дії осіб із числа посадовців Державних підприємств і закладів освіти та пов'язаних із ними суб'єктів підприємницької діяльності з приводу нецільового використання земель державної форми власності».
Вважає, що співпраця позивача з правоохоронними органами щодо передачі документів відповідача стала підставою для застосування до неї негативних заходів впливу з боку посадових осіб НААН України.
У зв'язку з цим просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу №420-к «Про проведення службового розслідування» від 11.10.2024 в частині застосування негативних заходів впливу до позивача - відсторонення від роботи.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2024 у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки предмет та підстави позову, є тотожними з вимогами заяви про забезпечення позову, фактично є заявленими передчасно та нічим не обґрунтовуються, а є лише припущенням сторони позивача, а також відсутні підстави вважати, що невжиття зазначеного у заяві заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Семенов О.М. через «Електронний суд» 30.10.2024 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в ухвалі, не відповідають обставинам справи, просить ухвалу скасувати та вжити заходи забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем за контрактом, строк трудових відносин до 31.12.2026. Підстави відсторонення позивача від роботи не передбачені нормами КЗпП, умовами контракту, мають дискримінаційний характер, підпадають під дію ч. 10 ст.150 ЦПК України. В кримінальних провадженнях, на які в наказі посилається відповідач, не встановлено підозрюваного чи обвинуваченого і позивач не має такого статусу, одночасно вона брала участь у процесуальних діях під час досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином умовою застосування заходів забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У даному випадку судом встановлено, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2024 відкрито провадження у цій справі за позовом ОСОБА_3 до Національної академії аграрних наук України про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи та поновлення позивача на роботі.
Позивач просить суд забезпечити вказаний позов шляхом зупинення дії Наказу №420-к «Про проведення службового розслідування» від 11.10.2024 в частині застосування негативних заходів впливу до позивача - відсторонення від роботи.
При цьому, заходи забезпечення позову тотожні заявленим вимогам у справі, а позивачем не доведено та судом не встановлено обставин, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Отже відповідні доводи скаржника у справі необґрунтовані.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовані доводи, які б дали суду підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, участь позивача у процесуальних діях під час досудового розслідування кримінального провадження не є підставою застосування заходів забезпечення позову у розумінні абз.2 ч. 10 ст.150 ЦПК України, про що вказує представник позивача в апеляційній скарзі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того факту, що відсторонення відповідачем позивача від роботи пов'язане з повідомленням позивачем або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача - без задоволення.
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2024 про відмову у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_3 до Національної академії аграрних наук України про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи та поновлення позивача на роботі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 04.12. 2024.
Суддя-доповідач
Судді