Житомирський апеляційний суд
Справа №286/3034/24 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.
Категорія 69 Доповідач Павицька Т. М.
04 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №286/3034/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Гришковець А.Л. в м. Овруч Житомирської області,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 липня 2022 року Овруцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №122.
В обґрунтування позову зазначала, що 15 липня 2022 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Вказувала, що від шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що відносини у сім'ї не склалися, оскільки було відсутнє взаєморозуміння, виникали сварки. Стверджує, що в лютому 2024 року вони з відповідачем припинили спільне проживання та до даного часу проживають окремо. Вважає, що зберегти сім'ю не можливо, а тому вона має намір розірвати шлюб.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2024 року клопотання ОСОБА_2 задоволено частково. Надано сторонам по справі строк на примирення терміном на 4 місяці. Закрито підготовче провадження по справі і зупинено провадження в ній до 10.03.2025, призначивши справу до судового розгляду по суті на вказану дату на 14 год. 30 хв.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про зупинення провадження по справі та надаючи строк на примирення не врахував її бажання розлучитися і не мати шлюбних відносин з відповідачем, які припинилися в лютому 2024 року. Зазначає, що оскаржувана ухвала не містить законних та об'єктивних мотивів, з яких суд першої інстанції виходив надаючи строк на примирення. Вказує, що примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме її правомірні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону. Зазначає, що вирішуючи клопотання відповідача та надаючи строк для примирення суд першої інстанції повинен був оцінити: строк, який сплинув із моменту припинення шлюбних відносин до пред'явлення позову, тривалий час окремого проживання з відповідачем, неподання відзиву відповідачем, а також вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін. Вказує, що суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, не оцінив наскільки реальним є можливість примирення сторін, не врахував її категоричної позиції. Вважає, що клопотання відповідача не пов'язане з його наміром помиритися, оскільки за період окремого проживання він абсолютно ніяких дій по примиренню та збереженню шлюбу не приймав. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції переглядається лише в частині зупинення провадження у справі, а тому в іншій частині не переглядається на предмет законності та обгрунтованості.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 15 липня 2022 року між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.07.2022.
Від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.04.2023.
Зупиняючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 . Відповідач бажає зберегти сім'ю. Крім того, суд першої інстанції виходив із мети захисту інтересів малолітньої дитини, яка потребує уваги і піклування обох батьків, та з мети охорони сім'ї.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).
За змістом статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
В силу статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
За змістом пункту 3 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що шлюб може бути розірваний за рішенням суду на підставі позову одного з подружжя.
Колегія суддів зазначає, що однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч.5 ст.191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком (постанови Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі №761/33261/16-ц і від 8 березня 2023 року у справі №127/16963/22-ц).
З матеріалів справи встановлено, що сторони проживають окремо, сімейних стосунків не підтримують, позивач зазначає про свою категоричну не згоду із затягуванням розгляду справи про розірвання шлюбу, шляхом надання строку для примирення, однак, матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про не можливість примирення.
При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
При прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватись у першу чергу основним завданням цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав та інтересів особи.
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 4 частини першої статті 251 ЦПК України є вжиття судом заходів до примирення подружжя. При цьому обов'язок суду зупинити провадження у справі виникає тоді, коли він встановить, що такі заходи будуть необхідними у справі, сприятимуть примиренню подружжя та не будуть суперечити моральним засадам суспільства.
Враховуючи наведені обставини справи та положення законодавства, а саме обставини заперечення відповідача проти розірвання шлюбу, наявність у подружжя малолітньої дитини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про надання терміну для примирення тривалістю 4 місяці та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, що є обов'язком суду відповідно до п. 4 ч.1 ст.251 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів наголошує, що надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, не є втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу, а спрямоване виключно на збереження сімейних відносин, як це передбачено вище зазначеними нормами законодавства з урахуванням наявності у сторін малолітньої дитини та її якнайкращих інтересів.
Незгода з цим позивача, про яку вона вказує в апеляційній скарзі, за наявності клопотання іншого з подружжя, який бажає примирення, не є перешкодою для вжиття судом заходів примирення сторін.
Тому доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечення строку на примирення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки при вирішенні питання щодо зупинення провадження у справі суд першої інстанції дотримався положень п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою було зупинено провадження у справі та надано подружжю строк для примирення, є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2024 року в частині зупинення провадження у справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді