Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2126/24 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О.
Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.
25 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №278/2126/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О.
У квітні 2024 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з моменту подання позову та до закінчення навчання в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (м. Хмельницький), але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому, який розірвано рішенням Корольовського райсуду м. Житомира у 2009 року. Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . З ІНФОРМАЦІЯ_2 і по даний час дитина продовжує навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (м. Хмельницький). Вказує, що їх син навчається на денній формі навчання та не має змоги влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Зазначає, що її доходи не дозволяють в повній мірі забезпечити їх потреби, оскільки на її утриманні перебуває також неповнолітня дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стверджує, що додатково для забезпечення якісного та результативного навчання сина ОСОБА_5 на спеціальності «Електронні комунікації та радіотехніка», необхідна особиста дороговартісна комп'ютерна техніка з відповідними параметрами, чим вона його забезпечила (телефон, ноутбуки), відповідач участі у витратах не брав. Вказана техніка та додаткові кошти також необхідні для опрацювання серії книг героїчного досвіду прикордонників у російсько-українській війні у 2024 році, де ОСОБА_5 є членом робочої групи. Окрім, навчання їх син додатково займається спортом, є членом футбольної збірної команди «Прикордонник 2». Для зайняття футболом йому необхідно постійно купувати спортивний одяг та взуття, оплачувати членські внески та участь у турнірах з футболу.
Відповідач матеріальної участі у житті дитини не приймає. Лише сплачував аліменти, які були присуджені судом, за попередні три місяці Хорошівський відділ ДВС у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перерахувань не здійснював, оскільки відповідач переведений з військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України до військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України. Відповідач є працездатною особою, служить у Збройних Силах України та отримує дохід, тому являється таким, що може надавати матеріальну допомогу сину та може допомогти йому здобути освіту та реалізуватися в житті. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що син ОСОБА_5 з 25 липня 2023 року по теперішній час навчається в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (м. Хмельницький). Вказує, що її доходи не дозволяють в повній мірі забезпечити їх потреби, оскільки на її утриманні перебуває також неповнолітня дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що сину ОСОБА_5 постійно необхідні кошти на різні потреби, які життєво необхідні, зокрема одяг, взуття, засоби гігієни, канцелярські товари та додаткові витрати на різні заходи.
Вказує, що додатково для забезпечення якісного та результативного навчання сина ОСОБА_5 на спеціальності «Електронні комунікації та радіотехніка», необхідна особиста дороговартісна комп'ютерна техніка з відповідними параметрами, чим вона його забезпечила (телефон, ноутбуки), відповідач участі у витратах не брав. Вказана техніка та додаткові кошти також необхідні для опрацювання серії книг героїчного досвіду прикордонників у російсько-українській війні у 2024 році, де ОСОБА_5 є членом робочої групи. Окрім навчання їх син додатково займається спортом, є членом футбольної збірної команди «Прикордонник 2».
Зокрема звертає увагу, що вже розпочався другий курс навчання їх сина, який витрачає додаткові кошти на проживання, харчування, оскільки приймає участь у форумах, у різних учбових закладах України, де презентуються серії книг героїчного досвіду прикордонників у російсько-українській війні у 2024 році ІНФОРМАЦІЯ_4 (м. Хмельницький), а саме у м. Дніпрі, м. Львові, М. Чернівці, м. Івано-Франківську, м. Мукачеві та м. Ужгороді. Крім того, їх син додатково займається спортом, є членом футбольної збірної команди «Прикордонник 2». Для зайняття футболом йому необхідно постійно купувати спортивний одяг та взуття, оплачувати членські внески та участь у турнірах з футболу. Також витрачаються додаткові кошти на проїзд з м. Хмельницького (місце навчання) до м. Житомир (місце проживання).
Зазначає, що наведені нею і надані на підтвердження заявлених вимог про понесені витрати на утримання сина докази, а саме: виписки про рух коштів картковими рахунками, видаткова накладна на ноутбук, інформація про участь сина в робочій групі, футбольній команді, різні чеки, судом першої інстанції безпідставно не були враховані.
Вказує, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, військовослужбовець, має постійний дохід, про наявність інших членів сім'ї та дітей на його утриманні не заявляв, а обов'язок по утриманню повнолітнього сина в період його навчання покладений на обох батьків. Їх син у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги зі сторони відповідача, а останній може надавати таку матеріальну допомогу. Тому призначення аліментів має бути виправданим дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Просила рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив доводи апеляційної скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що відповідно до листа навчального закладу від 27.05.2024 року, солдат ОСОБА_3 з дня його зарахування на навчання до НАДПСУ та призначення на посаду курсанта перебуває на всіх видах забезпечення. Вказана відповідь спростовує обставини, що ОСОБА_3 несе витрати з оплати навчального процесу, опрацювання книг і участі у футбольній команді «Прикордонник 2», адже всі витрати для організації навчального процесу покриваються державним забезпеченням. Зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору Головного управління ДПС у Житомирській області щодо громадянина ОСОБА_3 за 1 квартал 2024 року у навчальному закладі НАДПСУ отримував стипендію: січень - 2 970,00 грн., лютий - 2 439,35 грн., березень - 2 726,90 грн.
Зазначає, що позивач є працездатною особою, отримує достатній дохід, який приховує від суду. Наявність іншої неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , який утримується також батьком - ОСОБА_6 , з яким позивач з 2010 року перебуває у шлюбі, не спростовує обставину можливості надання нею достатньої матеріальної допомоги сину ОСОБА_5 . Доводи позивача щодо потреб грошових коштів для забезпечення витрат на проживання сина в готельних закладах АДРЕСА_1 є безпідставними, адже відсутні будь-які направлення чи супровідні документи з державного навчального закладу про те, що такі витрати дійсно пов'язані з навчальним процесом.
При визначенні судом розміру аліментів просив врахувати ту обставину, що на його утриманні перебуває малолітній син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який потребує матеріального забезпечення, а сам відповідач потребує лікування за направленням на госпіталізацію до ВПСП від 22.10.2024 з діагнозом «астено-інсемічний синдром» і з 23.10.2024 року госпіталізований Державною установою «ТМО МВС України по місту Києву і Київській області», постійно проходить медичні обстеження і лікування після перебування в зоні бойових дій, зокрема власним коштом, а тому на даний час не має зайвого доходу, зокрема, залишок коштів спрямовано саме на реабілітацію стану власного здоров'я.
Вважає, що посилання позивача про понесення нею матеріальних витрат на утримання і навчання сина спростовуються тим, що його навчання у державному військовому навчальному закладі у якості курсанта, передбачає його утримання за державним забезпеченням згідно курсантських норм, серед решти за продовольчим, речовим та медичним забезпеченням.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом під час розгляду справи встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.8).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 15 грудня 2009 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , розірвано (а.с.6).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 31 серпня 2010 року, зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 » (а.с.7).
25 липня 2023 року між Національною академією Державної прикордонної служби і ОСОБА_3 укладений контракт про проходження військової служби (навчання) з усіма видами забезпечення (а.с.12).
В матеріалах справи міститься довідка ІНФОРМАЦІЯ_4 №08/263 від 21.03.2024, видана солдату ОСОБА_3 в тому, що він зарахований на навчання 25 липня 2023 року наказом ректора №737 від 25.07.2023 року терміном на чотири роки на денній формі навчання (а.с.13).
ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 20 грудня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_1 (а.с.15).
Згідно листа НАДПСУ від 27.05.2024 року, солдат ОСОБА_3 з дня його зарахування на навчання до НАДПСУ та призначення на посаду курсанта перебуває на всіх видах забезпечення (а.с.64).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 07.06.2024, ОСОБА_2 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації до Національної гвардії України та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 з 18.02.2024 по теперішній час (а.с.77).
Згідно відповіді на запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2024 року по 1 квартал 2024 року, ОСОБА_3 у навчальному закладі НАДПСУ отримував стипендію: січень - 2 970,00 грн., лютий - 2 439,35 грн., березень - 2 726,90 грн. (а.с.80).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що син сторін дійсно вступив у навчальний заклад, однак на безкоштовній основі. Більше того, ОСОБА_3 перебуває на повному державному утриманні разом із сплатою стипендії. Інших витрат пов'язаних із навчанням позивачем не наведено, тому відсутні підстави передбачені законом для стягнення таких аліментів.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Аналогічний висновок по застосуванню ст. 199 СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 року у справі № 308/4214/18 зазначив, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Крім того, мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
З матеріалів справи вбачається, що син сторін є курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, навчається на денній формі навчання, термін навчання - 4 роки.
Отже, повнолітній ОСОБА_3 продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Хоча ОСОБА_3 і навчається на денній формі навчання та отримує стипендію, перебуває на всіх видах забезпечення, однак сама по собі форма навчання повнолітнього сина сторін не дає йому можливість працевлаштуватися та забезпечувати себе самостійно, а отже потребує матеріальної допомоги батьків для таких потреб, як харчування, придбання одягу, необхідних для навчання підручників тощо.
Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо додаткових витрат для забезпечення якісного та результативного навчання їх спільного сина ОСОБА_5 , оскільки розпочався навчальний 2024-2025 роки, другий курс навчання, їх син витрачає додаткові кошти на проживання, харчування, оскільки приймає участь у форумах, у різних учбових закладах України, де презентуються серії книг героїчного досвіду прикордонників у російсько-українській війні у 2024 році ІНФОРМАЦІЯ_4 (м. Хмельницький), а саме у м. Дніпрі, м.Львові, м. Чернівці, м. Івано-Франківську, м. Мукачеві та м. Ужгороді. Крім того, їх син додатково займається спортом, є членом футбольної збірної команди «Прикордонник 2». Для зайняття футболом йому необхідно постійно купувати спортивний одяг та взуття, оплачувати членські внески та участь у турнірах з футболу. Також витрачаються додаткові кошти на проїзд з м. Хмельницького (місце навчання) до м. Житомир (місце проживання). На підтвердження вищезазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії роздруківок про перерахунок коштів на карту Юніора та скриншоти (знімки екрану) з батьківської групи «Телекомунікації» (а.с.16-33).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.
Відповідачем на спростування доводів апеляційної скарги до відзиву долучено свідоцтво про народження сина ОСОБА_7 , копію медичної карти стаціонарного хворого №24/05086 ОСОБА_2 та копію направлення на госпіталізацію (консультацію) до ВПСП ОСОБА_2 , виданого Державною установою «ТМО МВС України по місту Києву та Київській області».
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 24/05086 від 23.10.2024 року відносно ОСОБА_2 та направлення на госпіталізацію (консультацію) вбачається, що відповідач має діагноз: астено-інсомнічний синдром.
З вищезазначених документів, неможливо встановити актуальний діагноз та повну картину захворювання відповідача.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем не додано жодних належних доказів (чеків на придбання ліків тощо), на підтвердження грошових витрат ОСОБА_2 у зв'язку з лікуванням, які б мали систематичний характер або були б значними.
Щодо наявності та перебування на утриманні у відповідача малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , колегія суддів зауважує, що наявність інших утриманців не звільняє батька від надання матеріальної допомоги його старшій дитині.
Також, апеляційний суд акцентує увагу на те, що відповідач знаходиться у працездатному віці, проходить службу у Збройних Силах України, має постійний дохід, тому має фінансову можливість утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
З огляду на вказане вище та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що відповідач посилаючись на вказані обставини, зокрема щодо неможливості сплати аліментів мав довести суду ці обставини належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України, однак таких обставин суду відповідачем не доведено.
Таким чином, враховуючи принцип рівності обов'язків батьків щодо утримання сина і засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а також матеріальне становище сторін, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач не має змоги надавати матеріальну допомогу старшому сину, тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 на утримання його повнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/8 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що повністю узгоджується з положеннями чинного законодавства і обставинами справи.
На переконання колегії суддів такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам повнолітнього сина сторін, який здобуває вищу освіту, що унеможливлює його працевлаштування для отримання доходів та підтверджує необхідність матеріальної допомоги від батьків.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи, що син відповідача є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, колегія суддів з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб сина, вважає, що аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 211,20 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у розмірі 1/8 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.04.2024 року і до закінчення сином ОСОБА_3 навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року.
Головуючий Судді