Провадження № 2/760/6896/24
Справа № 760/6416/24
28.11.2024 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., за участю:
секретаря судового засідання Гуцало М.В.,
відповідача - ОСОБА_1 (особисто, паспорт);
представника відповідача - Чарухи Р.Р. (ордер від 22.04.2024);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП представника /для пошуку в системі «Електронний суд»/: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса представника: АДРЕСА_4 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання відсутнім права на спадкування за заповітом,
Рух справи
18.03.2024 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана заява, датована 18.03.2024, за підписом позивача, в якій позивач просить суд: відновити становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом визнання відсутнім у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , права на спадкування за заповітом від 20.11.2021, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Дарією Володимирівною, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 20.03.2024.
Судом в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на запит надійшла до суду 02.04.2024.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.04.2024 вказаний позов прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.06.2023, витребувано докази у справі.
Іншою ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.04.2024 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у даній цивільній справі, - задоволено: накладено арешт на: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:531:0057, площею (га): 0.1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1533493580000); житловий будинок, з надвірними побудовами, складовими частинами якого є: - житловий будинок, А, загальна площа (кв.м): 77, житлова площа (кв.м): -А7; - сарай, Б; - погріб, В; - вбиральня, Г; - вбиральня, Д; - гараж, Е-ІІ; - альтанка, Ж; - горожа, № 1; - огорожа, № 2; - ворота, № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 912416380000).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 13.06.2024 з урахуванням клопотання позивача про відкладення засідання через перебування на лікарняному, підготовче засідання було відкладено на 05.09.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.09.2024 підготовче провадження закрито, справу було призначено до розгляду по суті на 17.10.2024.
З огляду на клопотання представника позивача, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 17.10.2024 судове засідання було відкладено на 28.11.2024.
У судове засідання, призначене на 28.11.2024 з'явились тільки відповідач та його представник.
Від представника позивача до суду надійшла заява, датована 27.11.2024, в якій заявник просить суд розглядати справу за відсутності позивача та його представника за наявними матеріалами справи, при цьому наголошується на підтриманні позовних вимог в повному обсязі
Присутні у судому засіданні 28.11.2024 відповідач та його представник підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду.
Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Доводи позову
В обґрунтування позову вказується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідним сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 24.05.1985.
Зазначається, що відповідно до повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 24.10.2023 Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Як стверджується у позові, за життя ОСОБА_4 була власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:531:0057, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та житлового будинку АДРЕСА_5 , з надвірними побудовами, загальною площею 77 кв.м., житловою - 49,7 кв.м.
Позивачем зауважується, що за місцем відкриття спадщини приватним нотаріусом КМНО Клонцак С.П. заведена спадкова справа № 22/2023, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 .
У позові вказується, що спадщину, яка залишалась після смерті ОСОБА_4 , прийняв її рідний син ОСОБА_3 , шляхом подання 09.11.2023 приватному нотаріусу КМНО Клонцак С.П. заяви про прийняття спадщини.
Зі слів позивача, при поданні ним приватному нотаріусу КМНО Клонцак С.П. заяви про прийняття спадщини приватним нотаріусом йому в усній формі було повідомлено, що до складу спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 також включено невістку спадкодавця (дружину рідного брата позивача) - ОСОБА_1 , у зв?язку із наявністю складеного померлою на її ім'я заповіту від 20.11.2021, посвідченого, нібито, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Д.В.
Також, як стверджує позивач, приватним нотаріусом КМНО Клонцак С.П. було повідомлено, що відповідачем при прийнятті спадщини було подано не оригінал чи дублікат заповіту, а лише його копію.
Як наголошує позивач, він неодноразово як в усній, так і в письмовій формі звертався до приватного нотаріуса КМНО Клонцак С.П. з проханням надати для ознайомлення матеріали спадкової справи № 22/2023 та складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 заповіт від 20.11.2021, однак, як стверджує позивач, приватним нотаріусом КМНО Клонцак С.П. йому відмовлено як в наданні для ознайомлення матеріалів спадкової справи, так і в наданні для ознайомлення поданої відповідачем копії заповіту від 20.11.2021.
На думку позивача, ОСОБА_4 не складала жодного заповіту на ім'я ОСОБА_1 , а приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйова Д.В. відповідно не посвідчувала заповіт від 20.11.2021 від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, позивач вважає, що ОСОБА_1 є особою, у якої відсутнє право на спадкування за заповітом у зв'язку з відсутністю заповіту від 20.11.2021 (його нікчемністю), а тому позивачем прийнято рішення захистити своє спадкове право в судовому порядку.
Щодо правової позиції відповідача
22.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача - адвоката Чарухи Р.Р., в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити повністю (т. І, а.с. 138-140).
В обґрунтування відзиву, зокрема, вказується, що у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є два сини ОСОБА_3 (позивач) та ОСОБА_6 , який є чоловіком ОСОБА_1 (відповідача).
Зі слів відповідача, за життя у ОСОБА_4 виникли досить погані відносини з її сином ОСОБА_3 .
Відповідач зазначає, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , та за час життя остання була власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:531:0057, площею 0.1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 та житлового будинку АДРЕСА_5 з надвірними прибудовами, загальною площею 77 кв.м., житлова площа - 49.7 кв.м.
Зауважується, що приватним нотаріусом КМНО Клонцак С.П. заведена спадкова справа № 22/2023, після смерті ОСОБА_4 .
У відзиві стверджується, що позивачу відомо про факт існування заповіту складеного ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , повторно виданого 24.10.2023 Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /т. І, а.с. 14/, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 69 років.
Відповідно до інформаційної довідки № 370013361 від 15.03.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (т. І, а.с. 16-18), нерухоме майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:531:0057, площею 01, а також житловий будинок, з надвірними побудовами, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 на праві власності належали ОСОБА_4 .
В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 виданого 24.05.1985, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є батьками позивача - ОСОБА_3 (т. І, а.с. 13).
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2023 позивачем ( ОСОБА_3 ) до приватного нотаріуса КМНО Клонцак С.П. було подано заяву про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 (т. І, а.с. 15).
Також, зі змісту вказаної заяви від 09.11.2023 вбачається, що крім ОСОБА_3 спадкоємцем померлої є його брат, син померлої, ОСОБА_6 (т. І, а.с. 15).
27.02.2024 позивачем ( ОСОБА_3 ) до приватного нотаріуса КМНО Клонцак С.П. було подано заяву про ознайомлення з матеріалами спадкової справи та надання документів (т. І, а.с. 19-20), на яку йому надано відповідь вих. № 21/02-14 від 04.03.2024 (т. І, а.с. 21-22) наступного змісту:
«На Вашу заяву про ознайомлення з матеріалами спадкової справи та надання документів від «б/ч» лютого 2024 року, без Вашого підпису повідомляю:
Згідно ст. 8 ЗУ «Про нотаріат»:
Нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.
Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 ЗУ «Про нотаріат», а також помічник нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого.
Витяг зі Спадкового реєстру про наявність складеного заповіту видається тільки заповідачу, а після смерті заповідача - будь-якій особі, яка пред'явила свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті заповідача (одного із заповідачів).
Згідно ст. 1233 Цивільного кодексу України:
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1223 Цивільного кодексу України:
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України:
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно ст.1273 Цивільного кодексу України:
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спад.
Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Згідно ст. 81 ЗУ «Про нотаріат»:
Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
Згідно ст. 8 ЗУ «Про нотаріат»:
Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться у провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.»
З копії матеріалів спадкової справи № 22/2023 (т. І, а.с. 90-131) вбачається, що 08.11.2023 відповідачкою ( ОСОБА_1 ) до приватного нотаріуса КМНО Клонцак С.П. було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на підставі складеного останньою заповіту на ім'я ОСОБА_1 (т. І, а.с. 91).
В матеріалах спадкової справи наявна копія заповіту, складеного ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Д.В. 20.11.2021 (зареєстровано в реєстрі за № 2636), яким спадкодавець заповідала належне їй майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. І, а.с. 96).
Як вбачається з інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 74653593 від 08.11.2023 (а.с. 97-106) вказаний заповіт зареєстрована в спадковому реєстрі за № 68693156 та має стан «чинний».
Разом з тим, як вбачається з витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , приватний будинок, станом на 04.04.2024 зареєстрований: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - з 04.04.1995 (т. І, а.с. 133).
Позивачем до матеріалів справи також долучено копії: паспорту ОСОБА_3 (т. І, а.с. 9-11); картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 (т. І, а.с. 12).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України передбачено право на спадкування, яке відповідно мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (ч. 2 ст. 209 ЦК України).
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (ч. 3 ст. 1247 ЦК України).
За змістом постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 738/218/23 (провадження № 61-1601св24):
«Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.
При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов'язується законом з місцем проживання та перебування заповідача. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 693/1314/19 (провадження № 61-4348св23), 27 лютого 2023 року у справі № 334/5171/13-ц (провадження № 61-8309св22), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/4875/17 (провадження № 61-5403св22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20) сформовано правову позицію про те, що право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Принципи свободи заповіту та поваги до останньої волі заповідача є основоположними принципами спадкового права, які забезпечуються та охороняються державою.
Втручання у заповідальне розпорядження спадкодавця без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293сво23) зазначив, що «для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Оспорюваний заповіт, посвідчений уповноваженою особою органу місцевого самоврядування з дотриманням вимог щодо їх посвідчення, визначених ЦК України та Порядком, посвідчення заповітів не за місцем проживання заповідача, не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та можуть вплинути на дійсність заповіту, та не скасовує вільне волевиявлення заповідача.
Визнання заповіту нікчемним без установлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього».
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 204/9143/13-ц (провадження № 61-24791св18) зроблено висновок, що посилання на відсутність оригіналу заповіту і неможливість у зв'язку з цим встановити справжню волю спадкодавця, на увагу не заслуговують, оскільки з матеріалів витребуваної судом першої інстанції спадкової справи, яка містить завірену належним чином копію заповіту, ці обставини встановлено.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Отже, заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Форма заповіту передбачає обов'язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 ЦК України (ч. 3 ст. 1247 ЦК України).
Відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569, відомості про заповіти, посвідчені нотаріусами, посадовими та службовими особами, зазначеними в ст.ст. 1251, 1252 ЦК України, ст. 37 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат», підлягають внесенню до Спадкового реєстру. Так само підлягають внесенню до реєстру і відомості про зміну і скасування заповіту.
У справі, що є предметом розгляду, встановлено, що 20.11.2021 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Д.В., яким спадкодавець заповідала належне їй майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Матеріалами справи підтверджено чинність вказаного заповіту, спростовано доводи позивача про його відсутність, а отже й наявність підстав для визнання відсутнім у відповідача права спадкування за таким заповітом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Разом з тим, зазначав, що це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).
Щодо скасування заходів по забезпеченню позову
За змістом ч.ч. 9, 10, 11 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити про скасування застосованих у даній справі ухвалою від 02.04.2024 заходів щодо забезпечення позову.
Щодо судового збору
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи результат вирішення спору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права на спадкування за заповітом, - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 760/6416/24, а саме: арешт на: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:531:0057, площею (га): 0.1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1533493580000); житловий будинок, з надвірними побудовами, складовими частинами якого є: - житловий будинок, А, загальна площа (кв.м): 77, житлова площа (кв.м): -А7; - сарай, Б; - погріб, В; - вбиральня, Г; - вбиральня, Д; - гараж, Е-ІІ; - альтанка, Ж; - горожа, № 1; - огорожа, № 2; - ворота, № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 912416380000).
Зазначені заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №760/6416/24, зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28.11.2024.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Рішення невідкладно надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Дата складення повного судового рішення: 04.12.2024.
Суддя Л. Л. Зуєвич