Справа №295/9307/24
Категорія 15
2/295/2344/24
25.11.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі : головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Заріцькому О.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування кадастрового номеру, -
Позивач звернулась в суд із позовом, в якому зазначила, що вона є співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1159 га.
Між співвласниками відповідного житлового будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 17.04.2019 року укладено нотаріально посвідчену угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою, відповідно до якої співвласник ОСОБА_4 отримала у користування земельну ділянку площею 0,06 га (0,0540 га. у власність та 0,0086 га. у користування), інші співвласники - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 отримали земельну ділянку загальною площею 0,0533 га (0,0460 га у власність та 0,0073 га. у користування.
Позивач зауважує, що зовнішні межі ділянки встановлені за існуючим користуванням за розташуванням паркану.
При цьому, в період з 2019 по 2023 роки співвласниками будинку по АДРЕСА_1 відповідний паркан демонтовано, на його місці улаштовано новий, що призвело до зменшення фактичного розміру земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
На усунення порушень у праві користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до Богунського районного суду м. Житомира із позовом. При розгляді справи (295/994/23) стало відомо, що співвласниками будинку по АДРЕСА_1 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0974 га та присвоєно кадастровий номер.
Позивач звертає увагу, що у протоколі погодження зовнішніх меж від 25.09.2022 року підпис ОСОБА_1 відсутній, а для погодження меж відповідні особи звернулись до співвласника ОСОБА_4 , земельна ділянка якої, у свою чергу, не межує з ділянкою за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач звертається до нормативного врегулювання, заснованого на положеннях ЗК України, Закону України «Про державний земельний кадастр» в частинах встановленого порядку формування земельної ділянки з приналежними етапами визначення площі, меж та присвоєння кадастрового номеру ділянки, підставах скасування реєстрації земельної ділянки, зокрема, у зв'язку із ухваленням судового рішення, та, посилаючись на необхідність відновлення порушених прав як користувача земельної ділянки просить визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:068:0084 у Державному земельному кадастрі, скасувати кадастровий номер 1810136300:10:068:0084 із закриттям Поземельної книги.
Ухвалою суду від 17.06.2024 року по справі відкрите загальне позовне провадження.
Згідно ухвали суду від 22.08.2024 року постановленої без виходу до нарадчої кімнати, до участі в справі як третіх осіб залучено співвласників будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де в підстави заперечень сторони відносно можливості задоволення позовних вимог вказано про необхідність врахування положень ст. 152 ЗК України, що визначає способи захисту прав на земельні ділянки, із дотриманням умов досудового врегулювання, в розрізі якого заінтересовані учасники мають врегулювати питання встановлення меж земельної ділянки із суміжними власниками.
Сторона додає, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї, та підкреслює, що межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
На думку відповідача, за сферою виниклого спору пріоритетного значення набувають повноважні функції органів місцевого самоврядування, якими, зокрема, вирішуються земельні спори щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян.
Надаючи аналіз висновку експерта, покладеного стороною позивача в підтвердження обставин накладення земельних ділянок, відповідач зауважує на відсутності у такому висновку даних порушення влаштованою огорожею із залізобетонних плит меж земельної ділянки площею 0,0460 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . За твердженнями сторони, наведеними у відзиві, існуючі обставини свідчать про зворотне порушення саме у вигляді зменшення ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:068:0084.
Вказуючи одночасно на неефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав, що випливає з сутності процедури погодження як допоміжної стадії приватизації земельних ділянок, обумовлюючі відсутність самостійного значення акту погодження меж як документа, що в окремому вигляді не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Представником третьої особи ОСОБА_2 подано письмові пояснення по суті спору.
У таких пояснення відповідний учасник зауважує, що земельна ділянка позивача, заявлена стороною як об'єкт матеріально скерованого інтересу, не є сформованою за приписами ст. 79-1 ЗК України, що, у свою чергу, визначає правомірність дій кадастрового реєстратора, функції якого при виконанні обробки заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, крім іншого, зводяться до перевірки даних щодо накладення земельної ділянки, що формується, з іншими, які є сформованими.
Співвласниками будинку по АДРЕСА_1 дотримано процедуру формування ділянки, вчинено заходи щодо погодження зовнішніх меж з відтворенням у протоколі від 25.09.2022 року.
Представник зазначає, що положеннями ст. 79-1 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав для припинення існування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, а підставою скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення може бути визнання незаконною державної реєстрації.
Учасник додає, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки; зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Оскільки технічна документація із землеустрою за адресою: АДРЕСА_1 ще не затверджена рішенням Житомирської міської ради, дані до Державного реєстру речових прав на майно не внесені, співвласники будинку АДРЕСА_2 , не претендуючи на ділянку, якою користується позивач у відповідності до угоди від 2019 року, не позбавлені можливості виправити незначні помилки, які проявились у накладені земельних ділянок.
Представник зауважує про відсутність доказів на підтвердження порушених прав позивача і, одночасно, про неефективність заявлених вимог, та просить відмовити у задоволені позову.
Судом встановлено наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 є співвласником будинку АДРЕСА_1 .
Між співвласниками будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 укладено угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1159 га. з розподілом по фактичному користуванню.
Відповідно до угоди погоджено можливість передачі співвласнику ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0540 га. у власність та 0,0086 га. у користування, співвласникам ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - земельної ділянки 0,0460 га. у власність та 0,0073 га. у користування.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 27.03.2023 року відділом № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1810136300:10:068:0084.
Державна реєстрація виконана на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 23.09.2022 року, розробник ФОП ОСОБА_7 .
Судом встановлено, що треті особи по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 .
За участі ОСОБА_3 , а також співвласника будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 складено протокол погодження меж земельної ділянки.
За наслідком виникнення спору між співвласниками будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулись до суду зі позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Справа перебуває на розгляді в Богунському районному суді м.Житомира (295/994/23).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
У відповідності до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
З обставин виниклого спору, який фактично зводиться до незгоди позивача із закріпленими відповідно до документації із землеустрою межовими ознаками земельної ділянки, сформованої під будинком за адресою: АДРЕСА_1 , слідує, що третіми особами як суміжними землекористувачами розпочато реалізацію процедури приватизації земельної ділянки за відповідною адресою.
На виконання приписів ст. 79-1 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про землеустрій» відповідними особами замовлено технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, у межах супроводу складення відповідної документації із землеустрою складено протокол погодження меж земельної ділянки від 25.09.2022 року за підписом співвласника будинку АДРЕСА_1 , земельна ділянка якої не межує з ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, в розрізі наведених вище нормативних положень формування земельної ділянки з проведенням її реєстрації може порушувати права особи як користувача суміжної ділянки в тому разі, коли площа або конфігурація новоствореної ділянки спотворює ґрунтовно виправданий обсяг інтересів користувача іншої ділянки.
Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 125 ЗК України ЗК України (в редакції норми до внесення змін на підставі Закону № 1066-VI від 05.03.2009) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Суд зауважує, що норми процесуального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, визначеним на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Частинами першою-другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Положеннями ст. 79-1 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд у даному спорі повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За переконанням суду позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення її прав внаслідок реєстрації земельної ділянки як об'єкту цивільно-правових відносин.
Так, положення ст. 198 Земельного кодексу України вказують, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, вона не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
На думку суду, позивачем не забезпечено подання відомостей про порушення показників розміру та даних конфігурації земельної ділянки, що перебуває в її ґрунтовно передбачуваному користуванні.
Суд звертає увагу, що у дослідницькій частині висновку експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи від 15.03.2024 року, який виготовлено на виконання ухвали Богунського районного суду м.Житомира по справі 295/994/23 та який сприймається судом як письмовий доказ у виниклому спорі, на аркуші 66, 73 висновку експертами вказується: «експерти припускають, що ділянка площею 0,0540 га, яка перейшла у власність ОСОБА_4 згідно угоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,1159 га за адресою: АДРЕСА_1 , складеної ТОВ «Перша земельна агенція», та заяви від 17.04.2019 року - являється земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136300:10:068:0071 площею 0,0540 га... На дату проведення обстеження встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:10:068:0071 перебуває у фактичному користування ОСОБА_4 . Маючи схему із угоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,1159 га за адресою: АДРЕСА_1 , складеної ТОВ «Перша земельна агенція» та межі земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:068:0071 згідно даних ДЗК в таблиці далі по тексту проведено зіставлення (порівняння) конфігурації та площі зазначених ділянок в частині наявних відомостей»…
Згідно з п.2 висновку (арк. 76 висновку) «також варто зауважити, що межі фактичного землекористування будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_1 та межі ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:068:0084 за адресою: АДРЕСА_1 перетинаються в площині, в результаті чого утворюються плями накладення, які свідчать, що у фактичному землекористуванні будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 перебуває частина земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:068:0084».
З аналізу відповідно доказу слід дійти висновку, що експертами при виконанні обрахунків розміру земельної ділянки позивача, та, як пов'язаної із цим конфігурації ділянки, її розташування, первісно приймалась до уваги угода про встановлення порядку користування ділянкою за наявними у ній відомостями про розмір ділянки. При цьому, досліджуючи графічний зміст наведеної угоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою суд вбачає наявність ознак подвійного позначення зовнішніх меж тієї ділянки, що передбачається у передачу співвласникам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , по відношенню до будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Відповідний розмір земельної ділянки 0,1159 визначався розробниками документації із землеустрою вже на час укладення угоди з тим допуском, що передбачає відхилення від іншого правовизначеного межування, а тому, з огляду на відсутність будь-яких інших доказів у справі, не може сприйматись судом як чіткий критерій для розрахунку розміру та конфігурації земельної ділянки позивача.
Сама угода не може за принципом остаточного закріплення визначати притаманні для ознак земельної ділянки як об'єкта цивільно-правових відносин характеристики.
Судом не отримано доказів щодо порушення прав позивача з урахуванням наведеної двозначності у позначенні зовнішніх меж ділянки відповідно до угоди між співвласниками будинку АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, що перебуває у користуванні позивача, не є сформованою розрізі вимог ст. 79-1 ЗК України.
Суд додає, що дослідницька частина висновку експерта (арк. 72 висновку) містить відомості про фактичне користування ділянкою 1155,1 кв.м по АДРЕСА_1 , що, відповідно, є меншим від зазначеного в угоді як 0,1159 га., та одночасно відомості про фактичне користування ділянкою по АДРЕСА_2 площею 966,6 га, тобто з показником, меншим від зареєстрованого згідно даних державного земельного кадастру 0,0974 га.
З огляду на викладене, суд, керуючись принципом дотримання балансу інтересів, не вбачає підстав для втручання у проведену відповідно до вимог законодавства процедуру реєстрації земельної ділянки, а тому вважає необхідним відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 258-273 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування кадастрового номеру.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Д.М. Лєдньов