справа № 165/3540/23
провадження №1-кп/165/300/24
04 грудня 2024 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Нововолинська Волинської області в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження №12022030510000582 від 12.10.2022 стосовно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 за ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 ч. 4 ст. 190 КК України,
встановив:
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 09.10.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 07 грудня 2024 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на шістдесят днів, який закінчується 07.12.2024. Мотивує тим, що встановлені під час досудового слідства ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились та продовжують існувати.
В обґрунтування вищевказаних ризиків прокурор зазначає, що ОСОБА_7 може здійснити такі дії, а саме:
-через тяжкість злочинів, у яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру, зібраних у кримінальному провадженні доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі, у разі доведення його вини, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
-у зв'язку із зібраними у кримінальному провадженні доказами та обґрунтованою підозрою, є достатні підстави вважати, що перебуваючи не в місцях попереднього ув'язнення обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню, а саме буде незаконно впливати на свідків та потерпілих, з метою уникнення відповідальності за вчинення вказаних злочинів, а тому існує ризик незаконного впливу на них шляхом погроз чи іншим чином з метою надання ними недостовірних показань, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню;
-оскільки ОСОБА_7 ніде не працює, не має постійного місця проживання, не має постійного джерела прибутку та законних засобів до існування, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, а тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення майнового характеру;
-може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Стверджує, що з часу застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу вищезазначені ризики не зменшилися та наявні до цього часу в повному обсязі.
У зв'язку з цим, обрання більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України,
З огляду на викладене, прокурор вважає, що ним доведено необхідність продовження строку застосування стосовно ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти наведеним у клопотанні ризикам, які не зменшились та продовжують існувати на даній стадії судового провадження. також просить визначити обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 242240 гривень для забезпечення виконання обов'язків передбачених КПК.
Захисник ОСОБА_5 у судововму засіданні заперечив клопотання прокурора з мотивів, нведених у письмових запереченнях, які разом з додатками 02.12.2024 надійшли до суду через систему Електронний суд. Вважає, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України, мінімальні, а тому немає обставин, що переважують правило поваги до особистої свободи, а саме тільки існування обвинувачення не є підставою для продовження позбавлення свободи і необхідна наявність інших підстав для продовження тримання обвинуваченого під вартою. Просить врахувати, що ОСОБА_7 , в силу ст.89 КК УКраїни, раніше не судимий, має статус внутрішньо переміщеної сооби, має постйне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає його дружина ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_11 , що свідчить про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, і застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби, відмовивши у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника, з наведених у запереченнях на клопотання прокурора, мотивів.
Прокурор в судовому засіданні заперечив клопотання сторони захисту за безпідставністю та просив задоволити подане ним клопотання і продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді взяття під вартою на строк 60 днів.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до такого висновку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
При розгляді таких клопотань суд додержується правил,передбачених розділом II цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у виді взяття під варту посилається на існування на даній стадії розгляду провадження ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
В обгрунтування ризику, передбаченого п.1 вказаної норми зазначає, що обвинуваченому оголошено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, і у разі доведення його вини, є достатні підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового слідства та суду.
Обгрунтовуючи ризик, передбачений п.3,ч.1 ст.177 КПК України, сторона обвинувачення зазначає, що перебуваючи не в місцях попереднього ув'язнення, ОСОБА_7 зможе незаконно впливати на потерпілих, свідків сторони обвинувачення.
Окрім того, прокурор вважає, що оскільки ОСОБА_7 ніде не працює, не має постійного місця проживання, джерела прибутку та законних зсобів до інсування, раніше неодноразово притягався до кримінпальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, а тому, на думку сторони обивнувачення, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення майнового характеру та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Щодо продовження інсування ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, суд вважає за необхідне зазначити, що такий є недоведеним, оскільки потерпілі на виклик до суду потворно не з'являються, частина з них звернулася із заявами про розгляд справи у їх відсутності, правом подачі цивільного позову, не скористались, щодо впливу будь-яким чином на них зі сторони обвинувачених, зокрема, ОСОБА_12 , суд не повідомляли, а стороною обвинувачення таких доказів суду не надано. Доказів на підтвердження існування ризику, зокрема: переховування від органів досудового розслідуввання та суду, стороною обвинувачення також не надано.
Доводи прокурора про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_12 , міцних соціальних звязків, спростовані стороною захисту, зокрема додатками до заперечень на клопотання прокурора, а саме копією свідоцтва про народження дочки, копією договору оренди житлового приміщення від 18.11.2024, орендарем якого виступає дружина обвинуваченого ОСОБА_10 , у розділі 7 якого вказано, що у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , проживатимуть ОСОБА_7 та ОСОБА_11 .
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до п."с",ч.1,ст.5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод для обрання або для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою необхідна наявність підстав вважати, що дана особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, буде намагатися, або ухилятися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень або перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість вчинених злочинів, вік обвиунваченого, , його стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інше.
Таким чином, застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення чи наявністю непогашеної чи не знятої у встановленому порядку судимості без належного з'ясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 194 ч.4 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Необхідно зазначити про відповідні правові позиції ЄСПЛ щодо мотивування судових рішень, зокрема у п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов'язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Харченко проти України», суд також зауважує, що згідно зі статтею 253 КПК України національний суд, віддаючи особу до суду, зобов'язаний вирішити питання про зміну, скасування чи обрання запобіжного заходу. Не вбачається, що від суду вимагається умотивовувати своє рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та встановлювати строк, на який особа має залишатися під вартою.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.1,3 ч.1 сть.177 КПК УКраїни, на які посилався прокурор, як на підставу продовження найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не підтверджені. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про наявність умислу у обвинуваченого на переховування від суду, впливу на свідків та інших учасників або перешкоджання кримінальному провадженню.
Виходячи з того, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, обвинувачений вже тривалий час утримується в умовах ізоляції, суд не може абстрагуватися від всіх необхідних умов, які беруться до уваги при продовженні або зміні запобіжного заходу та автоматично продовжувати такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою та вважає за можливе змінити його на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого із зазначених вище підстав на визначений в КПК України термін, а виконання даної ухвали покладає на Хмельницьке районне управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, згідно якої останній повинен поставити на облік обвинуваченого, повідомити про це суд та контролювати поведінку обвинуваченого, згідно з ст. 181 КПК України.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання прокурора та заперечення на нього, подані стороною захисту, суд вважає, що прокурором не доведено продовження існування ризиків, передбачених п.1, п. 3 ст.177 КПК України, і вважає, що реальний ризик, передбачений п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України може бути убезпечений, з врахуванням обставин провадження, міцності соціальних зв'язків обвинуваченого, зокрема наявність родини та визначеного місця проживання, що підтверджено документально, таким запобіжним заходом як домашній арешт.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, а також беручи до уваги існування на даній стадії судового провадження ризиків, передбачених п.4, п.5, ч.1 ст.177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи той факт, що при розгляді клопотання прокурор не довів, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання доведених ризиків, суд дійшов до висновку про можливість зміни застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді взяття під варту на цілодобовий домашній арешт за місцем його постійного проживання з покладенням на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст 176-179, 181, 184,193,194 196, 197, 202, 205, 309, 314, ст. 371, ст.372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив :
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 - задоволити .
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Строк дії ухвали суду про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту встановити з 04 грудня 2024 року по 04 лютого 2025 року.
На цей же період, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов'язки:
1) Прибувати до суду за першою вимогою;
2) Не залишати місце постійного проживання АДРЕСА_1 без дозволу суду;
3) Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) Утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у провадженні.
5) Здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України
6) Носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 на строк два місяці.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Хмельницьке районне управління поліції ГУНП в Хмельницькій області.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з під варти з ДУ "Луцький слідчий ізолятор" та доручити ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській областідоставити ОСОБА_7 до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить два місяці до 04 лютого 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно, після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий підпис ОСОБА_13