Провадження № 33/821/608/24 Справа № 695/3059/24 Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП Головуючий у І інстанції Середа Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
27 листопада 2024 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Кібальника В.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , будучи директором Комунального підприємства «Добробут» Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі- КП «Добробут») та відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією в порушення вимог ч. 1 ст.45, п. 2-7 Прикінцевих положень Закону без поважних причин, несвоєчасно подав до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, оскільки граничний термін подачі був 31 березня 2024 року, а декларація фактично подана 15 липня 2024 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Незгідний із зазначеною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставини вчиненого адміністративного правопорушення, не проаналізував наявні у справі докази, а його висновок про доведеність є необґрунтованим.
Вказує, що ОСОБА_1 не було вручено протокол про адміністративне правопорушення та не роз'яснено права, передбачені ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 не відмовлявся ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію протоколу № 474/2024. Разом з тим, той, як інвалід війни, послався на поганий стан здоров'я, необхідність допомоги лікарів. Останній, відразу після спілкування з особою уповноваженою на складання та вручення протоколу, звернувся до лікаря- терапевта за допомогою. Вказані обставини підтверджується: відеодиском; засвідченою копією посвідчення серія НОМЕР_1 інваліда війни; засвідченою копією консультативного висновку лікаря- терапевта від 07 серпня 2024 року.
Також вказує, що в залі судового засідання, судом досліджувався консультативний висновок лікаря-терапевта від 07 серпня 2024 року про стан здоров'я ОСОБА_1 . Зауважує, що судді суду першої інстанції достеменно було відомо, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, звертався до лікаря щодо скарг на своє здоров'я і не міг отримати протокол з роз'ясненням своїх прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
В даному випадку захисник зазначає, що суддя надала перевагу діям поліцейського, який наполегливо намагався людині, в той момент з поганим станом здоров'я, вручити протокол про адміністративне правопорушення. З цього приводу посилається на ст. 3 Конституції України та вважає, що суд першої інстанції не дотримався даної норми, оскільки з його рішення вбачається, що на сам перед до уваги беруться дії поліцейського, і при виконанні цих дій життя і здоров'я людини не враховуються.
Крім того, захисник вважає, що посилання суду на показання поліцейського ОСОБА_2 , що після їхньої розмови ОСОБА_1 до лікарні не звертався, суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються консультативним висновком лікаря-терапевта від 07 серпня 2024 року, який досліджувався в судовому засіданні.
Також вказує на те, що в судовому засіданні події 8 серпня 2024 року ( наступний день, після дня вручення протоколу) не досліджувалися. Суддя районного суду не могла знати хронологію подій, які відбувалися між особою, що притягується до адміністративної відповідальності, та особою уповноваженою на вручення протоколу. Суддя на свій розсуд відшуковувала надумані докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а саме, про можливість наступного дня звернутися за правовою допомогою, ознайомитися з матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності, подати свої заперечення та докази на їх ствердження.
Поліцейський ОСОБА_2 під час допиту в судовому засіданні заявив, що наступного дня - 8 серпня 2024 року направив протокол до суду, що спростовує надумані припущення судді про можливість ОСОБА_1 наступного дня звернутися за правовою допомогою, ознайомитися з матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності, подати свої заперечення та докази на їх ствердження.
Як вбачається з відео, наданим до суду як доказ, ОСОБА_1 сам запропонував поліцейському пройти з ним до лікарні, після чого, уповноважена особа могла роз'яснити права, передбачені ст. 268 КУпАП, та вручити копію протоколу.
Посилається на рішення Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №824/1164/18-а щодо визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше.
Вказує, що під час складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 було істотно порушено та обмежено його процесуальні права, не виконано вимог щодо роз'яснення його прав та обов'язків, в тому числі, гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника та інші істотні права, що передбачені ст.268 КУпАП.
При апеляційному розгляді були заслухані:
- захисник Кібальник В.П., який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор Гречаник Р.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість постанови судді.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності із законом.
Дані вимоги закону суддею виконані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Частина 1 статті 172-6 передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
ОСОБА_1 , як директор КП «Добробут», є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону, що не оскаржувалось апелянтом.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п. 2-7 Перехідних положень Закону установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше
У цій справі достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не дотримався граничного терміну подачі щорічної декларації за 2023 рік є 31.03.2024, подав таку лише 15 липня 2024 року в порушення вимог ч.1 ст.45. п.2-7 Прикінцевих положень Закону.
Ці обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення № 47/2024 від 07 серпня 2024 року, в якому вказані обставини вчиненого корупційного правопорушення, а саме несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначено суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені обставини в цьому протоколі підтверджуються іншими доказами, на які послався суд першої інстанції.
Копією щорічної електронної декларації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік; копією розпорядження сільського голови Гельмязівської сільської ради Золотоніського районі Черкаської області від 22 травня 2023 року за №102 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора КП «Добробут».
Відеозаписом, який розміщений на DWD-диску, щодо порядку ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції проаналізувавши його зміст встановив, що відеозапис знято за допомогою мобільного телефону ОСОБА_2 (особа, що склала цей протокол), який намагався ознайомити ОСОБА_1 зі змістом протоколу та правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Однак останній повідомив про погане самопочуття, не ознайомившись із запропонованими документами.
Попри позицію сторони захисту, суддею районного суду, відповідно до ст.252 КУпАП оцінені наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Окреме слід зауважити, що фактичні обставини цієї справи, цебто несвоєчасне подання ОСОБА_1 без поважних причин, захисником в апеляційній скарзі не оспорювались.
Доводи апелянта про невручення ОСОБА_1 примірника протоколу про адміністративне правопорушення не роз'яснення тому прав, як на окрему підставу для скасування постанови судді є безґрунтовними.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Частина ч. 4 статті 256 КУпАП передбачає обов'язок особи, що складає такий протокол, роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема, користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.
За таких обставин, відсутність зафіксованих даних про роз'яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У цій справі апеляційний суд виходить з того, що наведене апелянтом порушення права на захист не призвело до отримання доказів, в апеляційній скарзі не порушується питання про додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним, та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
Сторона захисту у суді першої інстанції була ознайомлена з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 була надана можливість ознайомитись з цим протоколом, утім той добровільно відмовився від свого права на ознайомлення з матеріалами справи.
У цій справі, оскільки стороні захисту було надано достатньо часу для підготовки до захисту від пред'явленого обвинувачення, апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, при розгляді справи в суді першої інстанції приймали участь ОСОБА_1 і його захисник Кібальник В.П., в апеляційній інстанції - лише захисник Кібальник В.П., котрі надавали відповідні доводи щодо заперечення винуватості особи та підстав для закриття справи, котрі були належним чином розглянуті судами.
За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення.
Наведене не спростовується правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові №824/1164/18-а, на яку посилається апелянт, в обґрунтування апеляційних вимог.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи містять докази, які поза розумним сумнівом доводять вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Кібальника В.П. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук