03 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 557/2290/23
Провадження № 22-ц/4815/1016/24
Головуючий у Гощанському районному суді
Рівненської області: суддя Пацко Д.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено:
03 червня 2024 року в смт. Гоща
Рівненського району Рівненської області
(фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального
технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України)
Повний текст рішення складено: 17 червня 2024 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 03 червня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ЄАПБ") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорам в розмірі 21 977,63 гривень.
Мотивуючи свої вимоги, покликалось на те, що внаслідок порушень зобов'язань за кредитним договором №Z62.00208.004072068 від 07 липня 2023 року, який укладений між Акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк"), спірна заборгованість у зв'язку з отриманням ТОВ "ЄАПБ" прав на грошові вимоги за вказаним договором підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 03 червня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЄАПБ" заборгованість в розмірі 21 977,63 гривень за кредитним договором № Z62.00208.004072068, з яких: 9 021,11 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 956,52 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЄАПБ" сплачений судовий збір в розмірі 2 684 гривень.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_1 , який на підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування підписав договір, паспорт споживчого кредиту та заяви до кредитного договору. Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Щодо твердження ОСОБА_1 про відсутність належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів на підтвердження перерахування відповідачеві кредитних коштів за кредитним договором, суд вважав, що надана позивачем виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованості по кредиту. При цьому жодних доказів сплати первісному кредитору заборгованості не подано. Також відхилено покликання позичальника на нікчемність деяких пунктів кредитного договору через презумпцію правомірності правочину та зазначено про відсутність кваліфікації позовної давності як пропущеної, адже цей строк продовжувався на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про неврахування судом правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у цивільній справі № 496/3134/19, а саме, що положення пунктів кредитного договору, укладеного між позичальником та АТ "Ідея Банк" щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Пунктом 1.10 кредитного договору №762/00208/004072068 від 03 липня 2018 року позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, хоча безоплатність надання такої послуги прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування". Зазначена щомісячна плата за обслуговування кредиту міститься й у пункті 6.1 договору, а подальше її застосування відображено в таблиці та графіку щомісячних платежів і її розмір складає 5 828,23 гривень. Отже, нарахована додаткова плата за обслуговування також є нікчемною. Позивачем було неправомірно завищено суму заборгованості ОСОБА_1 , тоді як дійсний її розмір становить 6 524,33 гривень за тілом кредиту та 445,82 гривень за відсотками за користування кредитними коштами.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом, 03 липня 2018 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.00208.004072068.
Згідно із п. 1.1 договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 11 846 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з відсотками та платою за обслуговування кредитної заборгованості.
У пунктах 1.2, 1.4, 1.13 кредитного договору обумовлено погодження сторонами того, що банк надає клієнту кредит у день підписання договору строком на 24 місяці. Процентна ставка за користування коштами позичальник сплачує змінювану відсоткову ставку в розмірі, що станом на день укладення кредиту становить 9,5 %, що разом з мережею банку складає змінювану відсоткову ставку в розмірі 15%.
Підписанням кредитного договору 03 липня 2018 року ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення, розуміння, прийняття умов та тарифів договору.
Також він підписав анкету-заяву до кредитного договору №Z62.00208.004072068 від 03 липня 2018 року; анкету-опитувальник клієнта - фізичної особи; Паспорт споживчого кредиту: відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 11 846,00 гривень, строком на 24 місяці; мета кредиту - поточні потреби; відсоткова ставка - 15 %, тип ставки "Змінювана"; заяву №Z62.00208.004072068 на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, відповідно до якої він дав згоду на акцептування Публічної оферти ПАТ «Ідея Банк», яка розміщена на сайті банку за електронною адресою www.ideabank.ua.
Відповідач додатково підписав і Додаток до паспорта споживчого кредиту, в якому зазначена інформація про умови кредитування. При цьому сторони погодили графік щомісячних платежів за кредитним договором: тіло кредиту - 11 846 гривень; 2112,63 гривень - відсотки за користування кредитом; 5 828,23 гривень - плата за користування кредитом; реальна річна ставка - 101, 9%.
Окрім того, ОСОБА_1 підписав заяву № Z62.00208.004072068 про приєднання до договору добровільного страхування життя ПрАТ "СК "Уніка Життя".
07 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "ЄАПБ" укладено договір факторингу №07072023. Відповідно до його умов первинний кредитор передає (відступає) позивачу за плату, а ТОВ "ЄАПБ" приймає права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників. Згідно з цим реєстром та витягу з нього до ТОВ "ФК "ЄАПБ" перейшло право вимоги й до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00208.004072068 від 03 липня 2018 року на загальну суму 21 977, 63 гривень, з яких 9 021,11 гривень заборгованості за основним боргом, 12 956,52 гривень заборгованості за відсотками.
При цьому судом ураховано, що така ж інформацію з приводу розміру заборгованості за кредитним договором містяться у наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором та довідці розрахунку заборгованості за кредитним договором АТ "Ідея Банк" станом на 30 листопада 2023 року.
Між тим, як правильно про це вказував відповідач, відповідно до правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у цивільній справі № 496/3134/19, положення пунктів кредитного договору, укладеного між позичальником та АТ "Ідея Банк", щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. (п. 32.8).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на час укладення договорів) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
При цьому в пункті 33.5 цієї постанови зазначено, що якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Разом з тим має бути здійснений перерахунок заборгованості позичальника за кредитним договором з огляду на нікчемність пунктів договору, що забезпечує захист інтересу відповідача у правовій визначеності.
Згідно із п. 6.1 кредитного договору № Z62.00208.004072068, колонки 7.4 Таблиці та Графіку щомісячних платежів за кредитним договором загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості складає 5 828,23 гривень, що суперечить ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", а, отже, зазначений пункт договору є нікчемним.
Всупереч висновкам суду про відсутність сплати грошових коштів первинному кредитору з виписки ПАТ "Ідея Банк" від 07 липня 2023 року за кредитним договором з'ясовано, що за період з 03 липня 2018 року по 25 квітня 2019 року в погашення кредиту позичальником сплачено 6 978,48 гривень. При цьому банком нараховані погоджені між сторонами відсотки за користування кредитом, однак неправомірно здійснено нарахування за обслуговування кредиту.
Як зазначалось, в графіку щомісячних платежів за кредитним договором відображено, що на погашення кредиту в сумі 11 846 гривень необхідно здійснити 24 платежі протягом двох років, проценти за користування кредитом становлять 2 112,63 гривень, плата за обслуговування кредиту, нарахування якої є неправомірним, становить 5 828,23 гривень, а загальна вартість кредиту становить 19 786,86 гривень.
Отже, обґрунтованими є доводи заявника про безпідставне нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, що призвело до неправомірного збільшення суми заборгованості та нарахувань процентів у збільшеному розмірі.
Водночас ОСОБА_1 неправомірно нараховану заборгованість сплачував, що також видно з виписки по рахунку.
Виходячи із того, що позичальник періодично здійснював погашення за наданим кредитом, у т.ч. й за неправомірних нарахувань, наданий позивачем розрахунок заборгованості є помилковим.
Хибність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 надав власний розрахунок, відповідно до якого заборгованість за тілом кредиту становить 6 524,33 гривень, а за нарахованими відсотками - 445,82 гривень. Тобто розрахунок здійснено без передбачених умовами нікчемних пунктів кредитного договору нарахувань.
Колегія суддів з цим розрахунком погоджується, позаяк він не викликає сумнівів у обчисленнях, позивачем з огляду на необхідність виключення певних пунктів договору не спростований. Тому підстав для власного розрахунку в апеляційного суду немає.
Отже, доводи заявника обґрунтовані, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.п. 1, 4 ст. 376 ЦПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 03 червня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість урозмірі 6 970 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 15 копійок за кредитним договором № Z62.00208.004072068.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"; адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ; ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНКОПП: НОМЕР_1 .
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків