Справа № 553/2179/24 Номер провадження 11-кп/814/1956/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 листопада 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представника установи - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
засудженого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2024 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограді, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
10.05.2016 Ленінським районним судом м. Кіровограда за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
про зміну невідбутої частини покарання більш м'яким, згідно зі ст. 82 КК України, у виді обмеження волі.
Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений під час перебування в ДУ «Кіровоградський слідчий ізолятор» характеризувався незадовільно, мав одне стягнення, за час перебування в ДУ «СІЗО №13» м. Києва характеризувався незадовільно, мав одне стягнення, заохочень не отримував. За час відбування покарання в установі 27 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі 6 разів поміщався в ДІЗО. Отримав 6 заохочень, проте наявність заохочень не може бути безумовною підставою для застосування пільги. ОСОБА_9 відмовлено 18.10.2021 у застосуванні пільги в порядку ст. 101 КВК України у зв'язку із недосягненням засудженим належного ступеню виправлення, та адміністрацією в характеристиці вказано про недоцільність заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до ст. 82 КК України. Засуджений відбуває покарання з 16.09.2016, а працевлаштований з березня 2024 року. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Не погоджуючись з рішенням суду засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання захисника про заміну невідбутого покарання на обмеження волі на підставі ст. 82 КК України.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд недостатньо врахував характеризуючі дані щодо нього, те, що стягнення погашені, працевлаштований в майстерні установи, ставлення до праці задовільне. У відношенні до представників адміністрації установи грубості не проявляє, ввічливий, тактовний. Виявляє бажання та активно бере участь у роботах з благоустрою відділення та установи. Виконавчі листи в установу не надходили. Тому вважає, що він довів готовність до самокерованої поведінки та йому може бути замінено покарання на обмеження волі.
Інші учасники судового розгляду ухвалу не оскаржили.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін, представника установи, який зазначив, що ОСОБА_9 не заслуговує застосування пільги, передбаченої ст. 82 КК України, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження та особової справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення та фактично відбув відповідний строк покарання, передбачений частиною четвертою цієї статті.
Частинами 3 та 4 ст. 82 КК України передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення та після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Необхідною умовою застосування положень статті 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 засуджений 10.05.2016 Ленінським районним судом м. Кіровограда за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Початок строку покарання ОСОБА_9 визначено з 31.08.2015, кінець строку покарання - 05.04.2029.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 в місцях позбавлення волі знаходиться з 31.08.2015. За час перебування в Державній установі «Кіровоградський слідчий ізолятор» характеризувався негативно, отримав одне стягнення, заохочень не мав. З 16.09.2016 відбуває покарання в Державній установі «Полтавська виправна колонія (№64)». Впродовж відбування покарання отримав 25 стягнень в тому числі поміщався в ДІЗО, стягнення погашені в установленому законом порядку. Має 6 заохочень. З 11.10.2017 по 18.04.2018 перебував в Державній установі «СІЗО №13» м. Києва, де характеризувався негативно, отримав 1 стягнення, яке погашено, заохочень не мав. На даний час працевлаштований в майстерні установи по виготовленню сувенірної продукції. Ставлення до праці задовільне. У відношенні представників адміністрації установи грубості не допускає, але потребує додаткового контролю за виконанням їх законних вимог.
Слід зазначити, що призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.
Головною передумовою для застосування до особи більш м'якого покарання - є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.
Той факт, що засуджений ОСОБА_9 на момент розгляду клопотання фактично відбув 2/3 строку, передбаченого п.3 ч.4 ст. 82 КК України, не може бути безумовною підставою заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покарання.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що впродовж усього часу відбування покарання засуджений характеризувався негативно, отримав 27 стягнень, з яких 6 разів поміщався в ДІЗО, має 6 заохочень, які отримав в період з 17.05.2022 до 14.06.2024, працював в установі не продовж усього часу відбування покарання, а лише з березня 2024 року, про що правильно вказав суд.
Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_9 злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий, а також відсутність обґрунтованих даних про виправлення засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали провадження в достатній мірі не містять доказів того, що засуджений дійсно став на шлях виправлення, що є обов'язковою умовою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для заміни ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м'яким та належним чином мотивував своє рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали суду, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4