Справа № 524/3205/24 Номер провадження 22-з/814/235/24 Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
26 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.,
за участю боржника ОСОБА_1 та приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві в режимі відеоконференції заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Маханькової І.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Т.В. про примусове проникнення до житла боржника,-
У березні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Т.В. звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Заявником зазначалося, що в нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 73175213 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 752/6596/22 від 29.08.2023 року виданого Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 грн. оплати послугу адвоката та 23029,83 грн. оплати вартості дослідження.
Боржник рішення не виконує. Оскільки на виклики приватного виконавця Волочай С.Я. не з'являється, при виході за місцем реєстрації боржника, виконавцю не надано доступу до помешкання, посилаючись на обставини і підстави викладені в поданні, державний виконавець просила суд дозволити примусове входження до житлового помешкання боржника, а саме: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2024 року у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Т.В. про примусове проникнення до житла боржника - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що оцінивши встановлені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні подання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця Гуріної Тетяни Вікторівни залишено без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2024 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що матеріали справи не мають підтвердження за ким на праві власності зареєстроване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
До апеляційного суду 23.09.24 року надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Маханькової І.О. про ухвалення додаткового рішення в якій адвокат просить вирішити питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що 10 липня 2024 року ОСОБА_1 уклав договір № 07-02/24 про надання правової допомоги з адвокатом Маханьковою Іриною Олександрівною.
Відповідно до пункту 1.2. Договору Адвокат бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу з будь-яких питань, що виникають у Клієнта щодо розгляду подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Т.В. про примусове проникнення до житла боржника в Полтавському апеляційному суді по справі № 524/3205/24 (провадження № 22-ц/814/2284/24).
Відповідно до п. 3.1. Договору Клієнт зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі оплатити Адвокату винагороду за надані послуги за цим Договором. Згідно розділу 4 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою. У відповідності до п. 3 Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 10 липня 2024 року № 07-02/24, погоджена сума гонорару у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн.
Пунктом 4 Додаткової угоди, встановлено, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом шляхом готівкового розрахунку в наступному порядку, 15 000 грн не пізніше п'яти робочих днів з дня підписання даної додаткової угоди, решта суми - протягом 10 днів з дня винесення судом рішення.
На виконання Договору сторонами 20.09.2024 підписано акт приймання наданих послуг за Договором № 07-02/24 про надання правової допомоги від 10.07.2024, відповідно до якого сторони погодили, що вартість послуг вказаних у п. 1 Акту становить 30 000 грн.
31.10.2024 року приватний виконавець Гуріна Т.В. надала Полтавському апеляційному суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Просила суд відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Маханькової І.О.про ухвалення додаткового рішення у справі.
Перевіривши матеріали справи у межах вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133, частини другої статті 137 ЦПК України належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 137 УПК України).
З правилами частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.
Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань, до якої відповідно до статті 183 ЦПК України пред'являються вимоги щодо її форми та змісту.
Так, згідно пункту 6 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Вимога щодо підтвердження надсилання (надання) копій відповідних доказів іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними, міститься і у статті 83 ЦПК України. Недотримання таких вимог відповідно до частини дев'ятої має правовим наслідком те, що суд не бере такі докази до уваги.
У постанові Верховного Суду у цій справі зазначено, що порівняльний аналіз правил частини дев'ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев'ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України - у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень.
По справі встановлено, що до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу від 23.09.2024 представникОСОБА_1 - адвокат Маханькова І.О. надала докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а саме: сканкопії договору № 07-02/24 про надання правової допомоги від 10.07.2024 року, акту приймання наданих послуг за договором № 07-02/24 про надання правової допомоги від 10.07.2024 року від 20.09.2024 року, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 10 липня 2024 року № 07-02/24 від 10.07.2024 року та сканкопію квитанції № 07/02 від 15.07.2024 року на суму 15000 грн.
Проте, до заяви не було додано доказів направлення вказаних документів іншим учасникам справи, що позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу та є підставою для залишення відповідної заяви без розгляду згідно частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання підтримується й Верховним Судом.
Так, у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) Верховний Суд зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Така практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029 св 21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456 ск 21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952 св 22) на стадії касаційного розгляду справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про повернення без розгляду представнику ОСОБА_1 - адвокату Маханьковій І.О її заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 183, 270, 381 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Маханькової Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 26 листопада 2024 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль