Справа № 161/3758/24 Провадження №11-кп/802/763/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв'язку),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2024 року,
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.09.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 24.11.2024 включно, з можливістю внесення застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн.
В ході розгляду судом кримінального провадження, 12.05.2023 внесеного до ЄРДР під №12023030580002936 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки такий строк закінчується 24.11.2024, а ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, залишились незмінними.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2024 клопотання прокурора задоволено. Обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20.01.2025, із залишенням визначеного розміру застави та покладених обов'язків.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, і на наявність яких посилається прокурор, не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Не погодившись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій вважає його незаконним в зв'язку з чим просить скасувати та обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Зазначає про те, що сторона обвинувачення не обґрунтувала та не довела існування ризиків того, що він може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, він сприяє слідству та суду, у зв'язку з чим завдяки його показам було розкрито ряд кримінальних правопорушень. Окрім того, він 03.01.2024 офіційно зареєстрований як ФОП та має намір працювати у сфері ремонту побутової техніки. Також він бажає вступити до лав ЗСУ, у зв'язку з чим має наявне відношення з певної військової частини, яка не заперечує щодо проходження ним служби саме в ній. Тому вважає, що оскільки є відповідне відношення військової частини про проходження ним у ній служби, а також зважаючи на введений у країні воєнний стан, то жодної необхідності утримувати його в СІЗО, немає.
Також вказує про те, що прокурором не було вручено йому клопотання про продовження запобіжного заходу. Він мав намір отримати таке клопотання у присутності свого захисника, однак прокурором було це розцінено як відмова від отримання. Надалі прокурор скерував таке клопотання до спецчастини СІЗО для вручення, однак він знову ж відмовився він отримання без участі захисника.
Однак, місцевий суд на вищевказане належної уваги не звернув та прийшов до неправильного висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які скаргу підтримали та просили задовольнити, прокурора, який вважав скаргу безпідставною та просив залишити без задоволення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Судом встановлено, що у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12023030580002936 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень в розрізі розгляду клопотання щодо запобіжного заходу стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким місцевий суд дав належну правову оцінку.
Встановлено і те, що судовим рішенням від 26.09.2024 ОСОБА_7 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.11.2024, з можливістю внесення застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 грн. Оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2024 обвинуваченому було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20.01.2025, із залишенням визначеного розміру застави та покладених обов'язків.
Продовжуючи ОСОБА_7 в ході розгляду кримінального провадження винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд фактично врахував обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, перший з яких є умисним корисливим тяжким злочином, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не зменшилися.
Як встановлено судом, підставами для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри у вчиненні цих кримінальних правопорушень, яка стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам ухилення від суду, незаконного впливу на учасників у кримінальному провадженні, та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою в даному провадженні, фактично не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити будь-який більш м'який запобіжний захід, як про це вказує ОСОБА_7 .
Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, а ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
З урахуванням наведеного, тяжкості інкримінованих йому діянь, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в даний час обвинувачується у вчиненні, в тому числі умисного корисливого тяжкого злочину проти власності, за який у разі доведеності його винуватості, можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
При цьому, апеляційні доводи обвинуваченого про неналежну оцінку доказів і доводів, які подані та наведені стороною захисту є цілком безпідставними, оскільки місцевим судом такі докази фактично були перевірені й оцінені в розрізі з усіма матеріалам кримінального провадження в їх сукупності. Той факт, що ОСОБА_7 має намір вступити до лав ЗСУ, у зв'язку з чим є відповідне відношення з військової частини, яка не проти аби він проходив службу у них, жодним чином не свідчить про можливість та доцільність обрання щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою з огляду на вищенаведене.
Не є підставою для скасування судового рішення й апеляційні доводи ОСОБА_7 про те, що йому не було вручено клопотання про продовження строку запобіжного заходу, оскільки він відмовився він його отримання, що не заперечує і сам обвинувачений. Посилання на те, що він не ходів отримувати такого клопотання без участі захисника не ґрунтується на чинних нормах кримінального процесуального закону.
Таким чином, доводи, які викладені в апеляційній скарзі та були наведені в ході розгляду провадження, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків (п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК), і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання (зміни) щодо обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, як про це просить сторона захисту.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки дане судове рішення є законним, вмотивованим та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді