Справа № 161/11013/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/1066/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.
26 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника боржника - ОСОБА_1 ,
приватного виконавця - Пироги С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2024 року
У червні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С. С. звернувся до суду із зазначеним поданням, обґрунтовуючи його тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 74290904 з примусового виконання виконавчого листа №161/11052/20, виданого 12 січня 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 127 082 грн 55 коп. грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя та виконавчого листа № 161/17562/23, виданого 23 лютого 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 49 112 грн 23 коп., в тому числі: 42 187 грн 10 коп. інфляційних нарахувань за період прострочки та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 6 925 грн 13 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп. 27 лютого 2024 року приватний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень та розпочав їх примусове виконання. З метою виконання рішення суду приватним виконавцем вжито ряд заходів, спрямованих на виявлення майна боржника, на яке відповідно до закону можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, та встановлено, що на підставі свідоцтва житлового фонду Виконкому Луцької міської ради боржнику ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Виконавець зазначав, що співвласником вищезазначеної квартири є ОСОБА_4 , яка є матір'ю боржника, та згідно з інформацією Державного реєстру актів цивільного стану померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 за її останнім місцем проживання відкрилася спадщина. Спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 не заводилась, у спадковому реєстрі не зареєстровано інформації щодо посвідчення ОСОБА_4 заповіту, а тому відповідно до ст. 1223 ЦК України спадкування майна померлої відбувається за законом. Боржник ОСОБА_2 є єдиним сином померлої ОСОБА_4 та спадкоємцем за законом першої черги.
З огляду на те, що боржник на час відкриття спадщини постійно проживав із ОСОБА_4 та не подав нотаріусу заяви про відмову від спадщини, тому він вважається таким, що прийняв спадщину, однак, станом на 05 червня 2024 року право власності на успадковану частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку не зареєстрував.
Ураховуючи наведене, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С. С. просив суд визначити, що боржнику ОСОБА_2 в цілому належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вирішити питання про звернення стягнення на 2/3 частки зазначеної квартири, право власності на яку боржником ОСОБА_2 не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2024 року подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. задоволено.
Визначено, що боржнику ОСОБА_2 в цілому належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Звернуто стягнення на 2/3 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку не зареєстровано боржником ОСОБА_2 в установленому законом порядку.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця є помилковими та суд зробив їх через неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не звернув уваги, що приватний виконавець не надав жодних доказів, які б підтверджували ту обставину, що він виконав вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання на адресу ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, боржника ОСОБА_2 та його представника не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, чим позбавлено можливості надати свої пояснення з приводу подання.
Відзиву на апеляційну скаргу приватний виконавець не подавав.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника боржника, приватного виконавця, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Пироги С. С. перебуває зведене виконавче провадження № 74290904 з примусового виконання виконавчого листа № 161/11052/20, виданого 12 січня 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 127 082 грн 55 коп. грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя та виконавчого листа № 161/17562/23, виданого 23 лютого 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 49 112 грн 23 коп., в тому числі: 42 187 грн 10 коп. інфляційних нарахувань за період прострочки та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 6 925 грн 13 коп. та сплаченого судового збору у розмірі 1 073 грн 60 коп. (а.с.5-8).
Приватним виконавцем винесено постанови про відкриття зазначених виконавчих проваджень та розпочато їх примусове виконання (а.с.9-17).
В ході проведення виконавчих дій приватний виконавець встановив, що ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно співвласником вищезазначеної квартири є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 608-р від 30 січня 2004 року, виданого відділом з приватизації житлового фонду Виконкому Луцької міської ради (частка у праві спільної власності не визначена) та свідоцтва про право на спадщину № 3-1001, виданого 21 листопада 2014 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 (1/3 частка).
З огляду на наведене, суд першої інстанції з врахуванням презумпції рівності часток (1 ст. 357 ЦК України) дійшов висновку, що ОСОБА_4 є власником 2/3 частки квартири.
Судом також встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_4 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Державному реєстрі актів цивільного стану 02 грудня 2021 року зареєстровано актовий запис про смерть №00143124748 (а.с.18-19).
Після смерті ОСОБА_4 за останнім місцем її проживання відкрилася спадщина.
Як слідує з витягу зі спадкового реєстру № 77204673 від 04 червня 2024 року, сформованого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С. В., станом на 04 червня 2024 року спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 не заводилась (а.с.20). Відомості про наявність заяв про відмову від спадщини відсутні.
Згідно з витягом з спадкового реєстру № 77219548 від 05 червня 2024 року, сформованого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С. В., у спадковому реєстрі не зареєстровано інформації щодо посвідчення ОСОБА_4 заповіту, а відтак в силу положень ст. 1223 ЦК України спадкування майна останньої відбувається за законом і спадкоємцем за законом першої черги є її син ОСОБА_2 .
Задовольняючи подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С., суд першої інстанції виходив з того, що на час відкриття спадщини ОСОБА_2 постійно проживав із спадкодавцем та не подав заяви про відмову від спадщини, тому він вважається таким, що прийняв спадщину, однак станом на дату розгляду подання право власності на успадковану частку квартири ( АДРЕСА_2 , не зареєстрував в установленому законом порядку. Після смерті матері ОСОБА_2 належить на праві власності квартира в цілому (2/3 частки + 1/3 частки). Оскільки боржником у добровільному порядку вимоги стягувача повністю не задоволені, приватним виконавцем проведені усі можливі заходи за виконавчим провадженням, у тому числі надіслано інформаційні запити до відповідних установ та вказані дії не призвели до задоволення вимог стягувача (наявного майна боржника недостатньо для задоволення вимог стягувача у повному обсязі), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в частині звернення стягнення на 2/3 частки вказаного нерухомого майна, право власності на яке ОСОБА_2 не зареєстроване в установленому законом порядку.
Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ст. 1, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом положень ч. 10 ст. 440 ЦПК України та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/6400/15-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 та від 04 січня 2024 року у справі № 344/16496/17.
Судом першої інстанції встановлено, що боржник ОСОБА_2 у добровільному порядку судові рішення на виконання яких 12 січня 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області виданий виконавчий лист №161/11052/20, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 127 082 грн 55 коп. грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя та виконавчий лист № 161/17562/23, виданий 23 лютого 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 49 112 грн 23 коп., не виконав, присуджені за рішеннями судів грошові суми стягувачу не сплатив. З лютого 2024 року приватний виконавець здійснює заходи щодо розшуку майна боржника, на яке відповідно до закону може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу та встановлено, що на підставі свідоцтва житлового фонду Виконкому Луцької міської ради боржнику ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням належної боржнику частки в квартирі (1/3) та у зв'язку із смертю спадкодавця ОСОБА_4 , якій належить інша частина квартири (2/3), а також тієї обставини, що боржник на час відкриття спадщини постійно проживав із ОСОБА_4 та не подав нотаріусу заяви про відмову від спадщини, тому він вважається таким, що прийняв спадщину та зазначена квартира йому належить в цілому, однак, право власності на неї боржник не зареєстрував у встановленому законом порядку.
Водночас звертаючись до суду із поданням приватний виконавець не зазначив, які визначені Законом України «Про виконавче провадження» необхідні заходи ним вживалися для виконання рішення суду та чи вичерпано всі можливі заходи, передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника, та є підставою застосування судом положень ч. 10 ст. 440 ЦПК України та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», що є крайнім заходом виконання судового рішення.
Так матеріали справи не містять доказів, що приватним виконавцем вживалися визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішень суду, зокрема: винесена постанова про арешт коштів боржника в банківських установах, постанова про арешт майна боржника.
Разом з тим, звертаючись з поданням до суду приватний виконавець зазначав, що боржнику ОСОБА_2 на праві власності належить 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проте, приватним виконавцем не накладався арешт на належну боржнику частку квартири з метою виконання судових рішень відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Також матеріали справи не містять доказів, що наявного майна боржника недостатньо для задоволення вимог стягувача у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У справі, яка переглядається апеляційним судом з наданих приватним виконавцем копій рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про причини повернення/досилання із відміткою «за закінченням терміну зберігання» встановлено, що боржнику ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчих проваджень №№ 74289100, 74289557 від 27 лютого 2024 року (об'єднані 27 лютого 2024 року у зведене виконавче провадження № 74289100) не вручені, що свідчить про необізнаність боржника про ці виконавчі провадження та не може підтверджувати створення можливостей для забезпечення реалізації прав боржника у виконавчому провадженні.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення подання приватного виконавця, яке з урахуванням встановлених у цій справі обставин, є передчасним та свідчить про недоцільність звернення стягнення на частку квартири, яка не зареєстрована за боржником в установленому законом порядку, з метою примусового виконання рішення суду.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу суду з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, її належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: