Справа № 761/39537/24
Провадження № 1-кс/761/26262/2024
03 грудня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на постанову слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 02.10.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 як потерпілої у кримінальному провадженні №62024100120000735 від 28.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 372 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 02.10.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 як потерпілої у кримінальному провадженні №62024100120000735 від 28.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 372 КК України.
Свою скаргу адвокат ОСОБА_4 мотивує тим, що у Другому слідчому відділі Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві розслідується кримінальне провадження №62024100120000735, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 372 Кримінального кодексу України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2024.
Відповідні відомості були внесені на підставі заяви адвоката ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 372 Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2024.
27.09.2024 адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 було подано на офіційну електрону адресу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, заяву про залучення ОСОБА_3 до кримінального провадження №62024100120000735 від 28.08.2024 як потерпілої. Відповідна заява було зареєстрована ТУ ДБР за вх.№36553-24/к від 30.09.2024.
18.10.2024 адвокатом ОСОБА_6 було отримано постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 02.10.2024, яка була надіслана простим листом.
В оскаржуваній постанові слідчий ОСОБА_5 дійшов висновку про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62024100120000735 від 28.08.2024. Свою постанову слідчий ОСОБА_5 обґрунтував тим, що досудовим розслідуванням не встановлено об'єктивних відомостей, які б вказували на завдання ОСОБА_3 матеріальної, моральної чи іншої шкоди даним кримінальним правопорушенням. Вивчивши матеріали кримінального провадження, твердження, викладені в повідомленні про вчинення кримінального правопорушення, та зазначеної заяви, підстав для визнання ОСОБА_3 потерпілою на даній стадії досудового розслідування не вбачається, оскільки відсутні відомості, які б свідчили про завдання моральної, майнової чи іншої шкоди останній.
Уважають, що слідчим ОСОБА_5 відповідні підстави для відмови у визнанні ОСОБА_3 потерпілою, згідно із ст. 55 КПК України, не були належним чином вмотивовані, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, а саме: ст. ст. 9, 55, 110 КПК України. Також, постанова не містить змісту обставин, які, на думку слідчого, були підставами для прийняття оскаржуваної постанови, в порушення вимог ст. ст. 9, 110 КПК України.
Вказали, що зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що слідчий ОСОБА_5 обмежився лише формальними підставами для відмови у визнанні ОСОБА_3 потерпілою, які зводяться лише до цитування слідчим норм кримінального процесуального законодавства; до результатів досудового розслідування в рамках якого не було вчинено жодних процесуальних дій, у тому числі, не було навіть допитано ОСОБА_3 ; матеріалами кримінального провадження, конкретний перелік яких слідчий навіть не вказав у постанові і зміст обставин, які він встановив на підставі цих матеріалів.
Зазначили, що оскаржувана постанова є формальною і не містить правового обґрунтування відсутності підстав щодо задоволення заяви про визнання ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62024100120000735 від 28.08.2024.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала доводи скарги та просила її задовольнити.
Слідчий ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, рішення якого оскаржується, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, на виклик у судове засідання не з'явився.
Разом з цим, відсутність у судовому засіданні особи, рішення якої оскаржується, відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України, не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Так, слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024100120000735 від 28.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 372 КК України.
02.10.2024 року слідчий ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 виніс постанову про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62024100120000735 від 28.08.2024 року.
Як убачається зі змісту постанови слідчого від 02.10.2024 року, досудове розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 372 КК України: притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою.
Отже диспозиція ч.1 ст. 372 КК України передбачає наявність потерпілого від злочину.
Так, слідчий у своїй постанові послався на те, що на даній стадії досудового розслідування немає об'єктивних підстав та не отримано достатніх даних, які б свідчили про спричинення ОСОБА_3 якої-небудь шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченої ч.1 ст. 55 КПК України.
Проте такий висновок слідчого є передчасним без допиту особи, яка подала заяву про вчинення злочину щодо неї, такий висновок слідчого не підтверджений сукупністю належних та допустимих доказів, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024100120000735 від 28.08.2024 року.
При цьому, всупереч положенням ст.110 КПК України, вказана постанова слідчого не містить достатніх відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, у ній не наведено належних мотивів на спростування доводів ОСОБА_3 зазначених у заяві, не наведено обґрунтування необхідності прийняття рішення про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що як вбачається з відомостей наведених скаржником у скарзі, кримінальне провадження №62024100120000735 від 28.08.2024 року було розпочато за заявою ОСОБА_3 , вона уважає себе потерпілою від кримінального правопорушення, яке вчинене щодо неї.
В свою чергу положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України передбачено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Слід зазначити, що ч.5 ст.55 КПК України надає слідчому, прокурору право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.
В той же час, слідчим в постанові зроблено загальний висновок про відсутність даних про заподіяння шкоди, без аналізу змісту заяви про злочин, без посилання на матеріали досудового розслідування, слідчі дії, які були проведені та дають підстави вважати, що ОСОБА_3 не було завдано шкоди.
Цитування у постанові положень кримінального процесуального закону не можна ототожнити з відомостями про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотивами прийняття постанови, їх обґрунтуванням.
Таким чином, постанова слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 від 02.10.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні 62024100120000735 від 28.08.2024 року є необґрунтованою, а рішення про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні - передчасним.
Враховуючи наведене, постанова слідчого від 02.10.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні 62024100120000735 від 28.08.2024 року підлягає скасуванню.
Враховуючи, що скасованим рішенням розглядалося клопотання про визнання особи потерпілою, скасування такого рішення залишає клопотання нерозглянутим у відповідності до вимог ст. 55, ст. 110 КПК України, вимоги про зобов'язання слідчого розглянути повторно не узгоджується з правилами ст. 307 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 26, 55, 110, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 від 02.10.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 як потерпілої у кримінальному провадженні №62024100120000735 від 28.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 372 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, однак проти неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1