про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 грудня 2024 року м. Київ № 320/51198/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Деснянської окружної прокуратури м. Києва Керівника Єфімова А.А. про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Деснянської окружної прокуратури м. Києва Керівника Єфімова А.А. та просить суд:
признати протизаконними бездіяльність Деснянською окружною прокуратура м. Києва по відмові у внесенні до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 19.05.2022 і розпочати досудове розслідування;
зобов'язати Деснянську окружну прокуратуру м. Києва виконати рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі № 754/ 2515/23 та внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 19.05.2022 і розпочати досудове розслідування.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд виходить з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем оскаржуюється бездіяльність Деснянської окружної прокуратури м. Києва про відмову у внесені до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 і розпочати досудове розслідування, а також виконати рішення Деснянського районного суду м. Києва та внести відомості за заявою позивача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини (далі - Конвенція) передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
З аналізу зазначених норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійсненням оперативно-розшукової діяльності та здійсненням нагляду за проведення відповідної діяльності виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
З огляду на викладене, зазначені спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України).
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як визначено у п.і 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 303 КПК України передбачено які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено ст. ст. 303 - 308 КПК України.
У рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Відтак, слідчі та прокурори під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, зокрема й при вирішенні питань щодо вчинення певних дій у кримінальних провадженнях, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.
Аналогічну правову позицію наведено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30.05.05.2018 у справі №813/1047/16, від 21.11.2018 у справі № 826/2004/18.
На думку суду, бездіяльність Деснянської окружної прокуратури м. Києва щодо не виконання рішення слідчого - судді Деснянського районного суду у м. Києві є не владною управлінською функцією, а є процесуальною дією. Відповідач у цих правовідносинах діє не як суб'єкт владних повноважень у розумінні п. 7 ст. 4 КАС України, що унеможливлює розгляд даної справи у порядку адміністративного судочинства.
При цьому, розгляд даної справи у порядку адміністративного судочинства вимагав би від адміністративного суду здійснення перевірки дотримання слідчим норм КПК України внесення відомостей до ЄРДР, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у якому належить до повноважень слідчого судді (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до управлінської сфери і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 820/2892/18 від 10.10.2020, № 520/654/2020 від 04.02.2021.
Крім того, як вбачається з ухвали слідчого - судді від 09.03.2023 прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва було зобов'язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 19.05.2022 і розпочати досудове розслідування.
Тобто спір виник щодо виконання ухвали слідчого - судді Деснянського районного суду м. Києва.
Стаття 307 КПК України визначено рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування.
Так, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
скасування повідомлення про підозру;
зобов'язання припинити дію;
зобов'язання вчинити певну дію;
відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що дії органів прокуратури з питань відкриття кримінальних провадженнь, а також виконання ними ухвал слідчих - суддів, не є владними управлінськими функціями, а є вчиняня процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскарження дій органів слідства в частині провадження у кримінальній справі розглядається судом в порядку, визначеному нормами КПК України, а відтак, провадження у даній справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а також суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, а відтак, є підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В той же час, згідно з ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вимог вказаної норми необхідно зазначити, що розгляд такої справи віднесено до суду загальної юрисдикції.
Керуючись ст. 160-162, 170, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
1.Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Деснянської окружної прокуратури м. Києва Керівника Єфімова А.А. про про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
2.Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Головенко О.Д.