Справа №760/864/24 2/760/5674/24
(З А О Ч Н Е)
10 жовтня 2024 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., представника позивача ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання Прищепи С.С., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення коштів.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 5 квітня 2021 року до позивача звернувся відповідач з проханням позичити йому 1 000 000,00 (один мільйон) гривень на короткий термін. Позивач знав відповідача, на той час в позивача була така сума грошей та останній погодився позичити йому 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, за умови повернення зазначеної вище суми до 1 травня 2021 року.
На цих умовах між ними був укладений договір позики. На підтвердження передачі грошей відповідач власноруч написав розписку і отримав гроші та надав копію свого паспорту з перекладом на українську мову.
Однак відповідач свої зобов'язання згідно договору у вказаний в борговій розписці строк не виконав. Позивач неодноразово звертався до нього з вимогою повернути гроші, однак відповідач гроші не повернув. Відповідач тривалий час на зв'язок не виходить, ніяких пояснень з приводу неповернення грошових коштів не надає. Це змусило позивача звернутися за захистом порушеного права до суду.
Ухвалою суду від 20 березня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача у судовому засіданні надав для огляду суду розписку, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов до суду не подав. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05.04.2021 відповідачем складена розписка відповідно до змісту якої, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1., що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Міністерством юстиції Грузії 19.02.2019р., ІПН НОМЕР_2 , надає розписку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., який проживає в АДРЕСА_2 , на підтвердження того, що ОСОБА_4 05 квітня 2021 року отримав від ОСОБА_2 в борг в сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень та зобов'язується повернути в строк до 01 травня 2021 року.
Оригінал розписки оглянуто судом у судовому засіданні, копія розписки міститься в матеріалах справи (а.с. 10).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Оригінал розписки знаходиться у позивача.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що наявність оригіналу розписки в позивача свідчить про існування невиконаного зобов'язання відповідачем по договору позики від 05.04.2021 року.
В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.
Згідно вимог ст. ст. 76 - 77, 79 - 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позики у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, право позивача порушене і підлягає захисту, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики на загальну суму 1 000 000 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 10 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя І.В. Верещінська