Справа № 168/1080/24
Провадження № 2/168/389/24
про відмову в зупиненні провадження у справі
03 грудня 2024 року сел.Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Малюти А.В.,
секретаря судового засідання - Сулеви Н.С.,
за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Гайдашука В.М.,
представника відповідача - адвоката Панасюка І.І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Панасюка Івана Івановича в цивільній справі за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Гайдашука Валентина Миколайовича до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
В провадженні Старовижівського районного суду Волинської області перебуває справа за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Гайдашука Валентина Миколайовича до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
15 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Панасюк І.І. повторно подав до суду письмове клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або до завершення на території України воєнного стану. На підтвердження додав: копію контракту ОСОБА_2 від 10 січня 2022 року, копію наказу від 10 січня 2022 року № 4 та копію довідки форми 5.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Панасюк І.І. своє клопотання про зупинення провадження у справі підтримав та просив його задовольнити.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гайдашук В.М. проти зупинення провадження заперечили. Вказали, що оскільки судом дане питання вже вирішувалось і в задоволення його було відмовлено, то докази, які адвокат Панасюк І.І. подав під час судового розгляду суд не повинен брати до уваги.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у раз перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Верховний суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18) сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.
Верховний Суд також сформулював аналогічну правову позицію у постанові від 29 серпня 2022 у справі №461/5209/19, за якою для зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань. В обґрунтування клопотання про зупинення провадження представником відповідача не зазначено у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи на період його знаходження на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 10 січня 2022 року було підписано з Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби у ЗСУ. Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 січня 2022 року № 4 відповідача ОСОБА_2 призначено на посаду начальника складу військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . З довідки форми 5 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 .
Однак, доказів того, що дана військова частина переведена на воєнний стан, зокрема, бере участь у виконанні бойових завдань представником відповідача суду не надано.
Постановою КМ України від 22 серпня 2023 р. № 887 «Про внесення змін до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» затверджено форму довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ( форма 6).
Відповідачем та його представником дану довідку на підтвердження участі відповідача у виконанні бойових завдань суду не надано. Що позбавляє суд встановити підстави зупинення провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення бойових дій, оскільки він не надав довідки форми 6.
Самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони на військовій службі для зупинення провадження у справі недостатньо. Сторони мають надати докази залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на воєнний стан тощо, оскільки безпідставна перерва в судовому розгляді буде порушувати право на справедливий суд. Що узгоджується з постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року (справа № 466/8799/22, провадження № 61-14262св23).
Тому надані адвокатом Панасюком І.І. документи не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Окрім того, суд відхиляє за безпідставністю мотивацію адвоката про обов'язок суду зупинити провадження у справі. Адже суду не надано документи про участь відповідача ОСОБА_2 у бойових діях. З цих підстав відповідач ОСОБА_2 міг би взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Чого не зробив. А його права та інтереси при продовженні розгляду справи порушені не будуть, оскільки відповідач має свого представника під час розгляду справи в суді.
Також суд враховує важливість предмета позову для позивачки. Бо захист інтересів дитини є більш привілейованим, ніж інтереси самого відповідача та його перебування в складі ЗСУ. А поведінку самого відповідача суд розцінює як зловживання ним процесуальними правами та ухилення від зміни способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Що порушуватиме права дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
На переконання суду, зупинення провадження в справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України порушуватиме право позивачки на розгляд її справи упродовж розумного строку, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх підстав для зупинення провадження в справі.
Керуючись статтями 222, 251,252, 253, 258-260, 353 ЦПК України,
суд
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Панасюка Івана Івановича про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала остаточна та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя А. В. Малюта