Справа № 167/679/24
Номер провадження 1-кп/167/80/24
03 грудня 2024 року місто Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Рожище Рожищенського району Волинської області, освіта середня, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, раніше не судимого, у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024035590000113 від 27.04.2024 року за частиною 1 статті 296 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
особи, щодо якої розглядається клопотання - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
законних представників потерпілого - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
15.07.2024 року до Рожищенського районного суду Волинської області надійшло клопотання старшого дізнавача СД ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП Волинської області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 , про застосування стосовно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024035590000113 від 27.04.2024 року за частиною 1 статті 296 КК України.
Згідно клопотання, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 року № 32/321/501/13т, військовозобов'язаного, солдата ОСОБА_4 наказом командира військової частини (номер частини) від 22.03.2022 року № 66 було призначено на посаду пожежника пожежного взводу ВОС - (номер взводу).
Згідно ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем, солдатом військової частини (номер частини) ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, всупереч вищевказаних вимог нормативно-правових актів, 26 квітня 2024 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись в скверику, що навпроти магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ігноруючи встановлені у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, демонструючи власну зверхність, усвідомлюючи, що його дії відбуваються в умовах очевидності для інших людей, а також суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, за допомогою господарсько-побутового ножа, виготовленого саморобним способом, здійснив один удар по дерев'яній лавочці, на якій знаходилися малолітні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не бажаючи відмовлятись від свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 , продовжуючи свої хуліганські дії, підійшов до припаркованого велосипеду, який належить малолітньому ОСОБА_8 , та наніс удар ножем по передньому колесу, чим пошкодив шину.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому суспільно-небезпечному діянні визнав повністю та не заперечив проти застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру. Від давання показань відмовився, згідно ст. 63 Конституції України.
Законний представник ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримала.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення клопотання.
Потерпілий та його законні представники не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд доходить висновку про доведеність вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, виходячи з наступного.
Незважаючи на відмову від давання показань ОСОБА_4 , його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України, повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 , згідно яких ОСОБА_4 дійсно 26 квітня 2024 року, знаходячись в скверику за адресою АДРЕСА_2 , за допомогою господарсько-побутового ножа здійснив один удар по дерев'яній лавочці, на якій знаходилися він та ОСОБА_11 . Після чого підійшов до його припаркованого велосипеду та наніс один удар ножем по передньому колесу, чим пошкодив шину;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , згідно яких ОСОБА_4 дійсно 26 квітня 2024 року, знаходячись в скверику за адресою АДРЕСА_2 , за допомогою господарсько-побутового ножа здійснив один удар по дерев'яній лавочці, на якій знаходилися він та ОСОБА_8 . Після чого підійшов до припаркованого велосипеда, що належить ОСОБА_8 , та наніс один удар ножем по передньому колесу, чим пошкодив шину;
- показаннями свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , які підтвердили фактичні обставини події 26.04.2024 року, що викладені в клопотанні;
- витягом з ЄРДР (ас 105);
- рапортом від 26.04.2024 року (ас 111);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.04.2024 року (ас 112-113);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.05.2024 року (ас 117-118);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.05.2024 року (ас 119-120);
- ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.04.2024 року (ас 121-);
- протоколом огляду місця події від 26.04.2024 року з додатками (ас 122-132);
- протоколом огляду місця події від 26.04.2024 року з додатками (ас 133-136);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.06.2024 року з додатками (ас 137-149);
- висновком судово-психіатричного експерта № 194 від 02.07.2024 року (ас 158-160);
- висновком експерта № СЕ-19/103-24/6320-ХЗ від 16.05.2024 року (ас 172-174);
- постановою про визнання речей речовими доказами у кримінальному провадженні від 29.04.2024 року (ас 176);
- постановою про визнання речей речовими доказами у кримінальному провадженні від 21.05.2024 року (ас 177).
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, як це передбачено статтею 94 КПК України.
Досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності повністю підтверджують обставини вчинення ОСОБА_4 26 квітня 2024 року близько 17 год 00 хв кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за обставин, що викладені в клопотанні про застосування медичних заходів медичного характеру.
Підстав для визнання недопустимих доказів, які подані стороною обвинувачення, суд не вбачає, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.
Враховуючи, що показання неповнолітнього потерпілого, дані ним безпосередньо в судовому засіданні у присутності законного представника, є послідовними, відповідають обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які, відповідно до ст.ст. 85, 86 КПК України, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу та доходить висновку про винуватість ОСОБА_4 у грубому порушенні громадського порядоку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального проступку, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_4 та на кваліфікацію його дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
Разом із тим, суд вважає неприйнятними обгрунтування клопотання щодо наявності умислу в діях ОСОБА_4 при вчиненні ним інкримінованого суспільно небезпечного діяння, виходячи з наступного.
Осудність є однією з загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Виходячи з положень статей 23, 24 КК України, умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Відповідно до дослідженого судом висновку судово-психіатричного експерта № 194 від 02.07.2024 (ас 158-160), суд доходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, у стані обмеженої осудності, оскільки ОСОБА_4 в період вчинення інкримінованих йому протиправних дій страждав на шизотиповий розлад, обтяжений зловживанням психоактивними речовинами, внаслідок чого повною мірою не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
З зазначеним станом, що є юридичним критерієм обмеженої осудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву, як ознак суб'єктивної сторони злочину. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 202/5997/17.
Таким чином, із клопотання належить виключити посилання на спрямованість умислу і мотив дій ОСОБА_4 при вчиненні суспільно небезпечного діяння.
Згідно ст. 20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений статтею 94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.
Згідно частин 1, 3 статті 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України, примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Учасники справи не заперечили проти задоволення клопотання прокурора.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 194 від 02.07.2024 року ОСОБА_4 , в період вчинення інкримінованих йому протиправних дій, страждав на шизотиповий розлад, обтяжений зловживанням психоактивними речовинами, внаслідок чого повною мірою не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Отже, наявний у ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення психічний розлад був настільки виражений, що внаслідок цього він повною мірою не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, згідно частини 1 статті 20 КК України - «Обмежена осудність».
Згідно пункту 1 частин 1, частин 3, 4 статті 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що:1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.
Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи та висновку судово-психіатричної експертизи № 194 від 02.07.2024 року, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 є суспільно-небезпечним і є обмежено осудним та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, тому клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Питання щодо стягнення процесуальних витрат з особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, розгляду не підлягає відповідно до вимог статті 124 КПК України.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до статті 100 КПК України.
Керуючись статтями 20, 94 Кримінального кодексу України, статтями 100, 366-368, 371, 374, 376, 503, 505, 506, 507, 512, 513 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати доведеним, що ОСОБА_4 , перебуваючи в стані обмеженої осудності, вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Речові докази:
- ніж господарсько-побутового призначення, виготовлений саморобним способом, який передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області - знищити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.04.2024 року.
Процесуальні витрати в сумі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 (п'яддесят шість) копійок на проведення судової експертизи, - згідно висновку № 19/103-24/6320-ХЗ від 16.05.2024 року - віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Дата і час оголошення повного тексту ухвали суду: 04.12.2024 року о 08 год 00 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1