04 грудня 2024 року № 640/3181/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсії у розмірі 18579,78 грн.
Як зазначає позивачка у своєму позові, постановою від 17.04.2017 у справі №760/22394/16-а Солом'янський районний суд міста Києва зобов'язав Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві вжити дій щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 з 01.11.2016 пенсії державного службовця, виходячи з нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади, рангу та стажу роботи на державній службі, згідно з Законом «Про державну службу» № 889-VIII та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» № 292 від 06.04.2016.
10.01.2018 Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист по справі. Згодом Київським апеляційним адміністративним судом замінено сторону у виконавчому провадженні за вказаним виконавчим листом, стягувача ОСОБА_2 замінено на позивача в цій справі - ОСОБА_1 , а пізніше було замінено і відповідача в справі. Заборгованість пенсії в сумі 18579,78 грн відповідачем так і не виплачена та ним не вживаються заходи щодо її погашення. У зв'язку з чим позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що з метою виконання рішення суду Головним управлінням в добровільному порядку здійснено перерахунок пенсії та сума коштів за період з 01.11.2016 по 25.04.2017 становить 18579,78 грн та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. А тому доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Діски А. Б. від 02.02.2024 прийнято справу до свого провадження, ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником відповідача було повторно направлено до суду відзив на позовну заяву від 09.03.2021.
11.04.2024 від позивача надійшла заява, у якій позивач зазначає, що постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 17.04.2017 залишається не виконано, сума заборгованості не погашена, а тому просить суд задовольнити позов.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів позовної заяви та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом вбачається, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.04.2017 в справі № 760/22394/16-а, крім іншого, було зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві вжити дій щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 з 01 листопада 2016 року пенсії державного службовця, виходячи з нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади, рангу та стажу роботи на державній службі, згідно з Законом «Про державну службу» № 889-VIII та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» № 292 від 06 квітня 2016 року, а саме: посадового окладу начальника контрольно-ревізійного управління Міністерства промислової політики України в розмірі 8270 гривень, надбавки до посадового окладу за п'ятий ранг державного службовця в розмірі 600 гривень та надбавки за вислугу років за стаж роботи на державній службі у розмірі 4135 гривень, і врахованих раніше інших складових заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи, в тому числі матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення) у розмірі 90 % від суми заробітної плати (https://reyestr.court.gov.ua/Review/66268133).
10.01.2018 видано виконавчий лист у справі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 було задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі. Замінено сторону у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 760/22394/16-а від 17.04.2017 по справі ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, зазначивши замість стягувача ОСОБА_2 правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2018 боржника Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві у справі № 760/22394/16-а замінено на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
В подальшому, в межах справи № 760/22394/16-а, Солом'янським районним судом м. Києва ухвалою від 02.09.2019 відмовлено в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
15.10.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 760/22394/16-а, виданого 10.01.2018.
Також у межах справи № 760/22394/16-а, Солом'янським районним судом м. Києва ухвалою від 12.05.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110883734) було залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
У вказаній ухвалі судом було зазначено, що відповідач на виконання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2017 року здійснив перерахунок пенсії, визнає наявність у нього заборгованості за рішенням суду перед ОСОБА_1 та не ухиляється від виконання своїх зобов'язань. Відповідачем неодноразово роз'яснювалась заявнику процедура виплати коштів, нарахованих за рішенням суду.
За таких обставин, Солом'янський районний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав, підтверджених належними і допустимими доказами, вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю, як зобов'язання подати звіт про порядок виконання постанови суду, судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Крім того, позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З урахуванням того, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії охоплюється рішенням суду у справі № 760/22394/16-а в частині невиплати заборгованості з виплати пенсії за період з 01.11.2016 по 25.04.2017 в сумі 18579,78 грн., та належить до предмета їх виконання, заявлені у цій справі позовні вимоги щодо стягнення 18579,78 грн. з ГУ ПФУ в м. Києві фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання ГУ ПФУ в м. Києві рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили.
В даному випадку, як свідчить стала судова практика Верховного Суду, в прийнятих судових рішеннях Верховний Суд неодноразово зауважував, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення позивачі можуть скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Саме відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суд враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22, від 30 січня 2024 року по справі №320/19014/23 адміністративне провадження № К/990/36544/23, яка підлягає врахуванню судом під час розгляду даної справи.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), № 400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), № 233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), №818/1346/16 (постанова від 30 червня 2022 року), та № 160/2888/23 (постанова від 18 січня 2024 року)
На даний час аналогічна позиція Верховного Суду є незмінною, зокрема, викладена Верховним Судом в постанові від 19.09.2024 по справі №400/3650/24 адміністративне провадження № К/990/28721/24.
Стосовно посилання позивача на те, що належний спосіб захисту порушеного права позивача на отримання нарахованих, але невиплачених в межах справи №760/22394/16-а суми пенсії в розмір 18579,78 грн., є саме шляхом стягнення з відповідача такої суми коштів., суд зазначає наступне.
В даному випадку, під час розгляду заявлених позовних вимог, судом враховується висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.08.2024 по справі №580/5660/22 адміністративне провадження № К/990/16293/23 в межах якої позивачем заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої на виконання іншої справи, але невиплаченої відповідачем суми.
Верховним Судом зазначено наступне. «Водночас звертаючись із окремим позовом про стягнення з відповідача заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн, нарахованої на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №580/1797/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, позивачка фактично намагається стягнути нараховану на підставі цих судових рішень суму довічного грошового утримання судді у відставці, без врахування висновків Верховного Суду від 23.06.2022.
Натомість у межах спірних правовідносин, новий спір між позивачкою та ГУПФУ у Черкаській області не виник.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення».
Крім того, суд зазначає, що згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
У межах даної справи позивачем заявлено вимоги, які фактично стосуються невиплати позивачу, як правонаступнику ОСОБА_2 суми перерахованої при виконанні судового рішення по справі № 760/22394/16-а.
При цьому, спору щодо періоду та суми перерахованої на виконання судового рішення пенсії між сторонами немає.
Проте, виплату пенсії по справі № 760/22394/16-а відповідачем не проведено та як убачається судом з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, рішення суду не виконується лише з підстав відсутності бюджетних асигнувань, визначених на цю мету.
Таким чином у межах спірних правовідносин, новий спір між позивачем та ГУПФУ в м. Києві стосовно періоду з 01.11.2016 до 25.04.2017 на суму 18579,78 грн. не виник.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії охоплюється рішенням суду у справі №760/22394/16-а та належить до предмета його виконання, заявлений у цій справі позов про стягнення такої суми з відповідача, фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішень суду в іншій справі, що набрали законної сили, та у випадку встановлення неналежності їх виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії, зокрема повторно виплатити на користь позивача суму 18579,78 грн. в межах даної справи.
Аналогічний висновок зазначений у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі № 320/23744/24 та від 29.10.2024 по справі №580/8220/24.
Враховуючи практику Верховного Суду, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.