ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" грудня 2024 р. справа № 300/7327/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Коломийського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Коломийського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (надалі - Івано-Франківський відділ УДМС в Івано-Франківській області, відповідач) про:
визнання протиправною відмови відповідача щодо видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки;
зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку зі зміною прізвища.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку зі зміною прізвища за рішенням Снятинського районного суду від 16.04.2024, позивач звернулася до відповідача із заявою про оформлення та видачу їй паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки, на яку отримала відмову у формі листа від 13.08.2024 №В-148/62602-24/2619/145-24. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам Конституції України, а також вимогам Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
11.10.2024 представник відповідача подав відзив, у якому позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними та такими, що не базуються на вимогах законодавства України. Посилаючись на норми законодавства та судову практику зазначає, що рішення про відмову у видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки, викладене у листі від 13.08.2024 №В-148/62602-24/2619/145-24 є правомірним. Зазначає, що дана справа за позовом ОСОБА_1 не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, в якій позивач категорично відмовлялася від обробки її даних засобами реєстру з будь-якою метою. Тому, на думку представника відповідача, ця справа не є типовою до неї. Зокрема, вказано, що оскільки позивач, звертаючись у минулому за оформленням закордонних паспортів, вже надала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Наголошено, що з урахуванням положень статей 22, 32, 34 Конституції України, очевидним є висновок, що у випадку обробки персональних даних у реєстрі на підставі згоди заявника і уже сформованого унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм не звужує змісту і обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, в тому числі не порушує сутності права особи на повагу до приватного життя. Враховуючи викладене, представник зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах нив і та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та, як наслідок, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 28-33).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
14.09.2015 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою-анкетою для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тобто надала згоду на внесення до реєстру інформації про неї (а.с. 37).
На підставі цієї заяви автоматично сформовано унікальний номер запису у Реєстрі, а саме №19750907-00763, а також позивачу видано біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серія та номер НОМЕР_1 , виданий 29.09.2015 (а.с. 39).
В подальшому позивач повторно зверталась до відповідача із заявою-анкетою №9541358 від 21.03.2018 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 38), на підставі якої ОСОБА_1 видано біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 26.03.2018 (а.с. 39).
Згідно заочного рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2024 судом встановлено, що між позивачем та її чоловіком розірвано шлюб, а також ОСОБА_1 присвоєно дошлюбне прізвище (а.с. 19-20).
20.07.2024 позивач звернулась до Івано-Франківського відділу УДМС в Івано-Франківській області зі заявою про отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у зв'язку зі зміною прізвища (а.с. 18).
Листом від 13.08.2024 №В-148/62602-24/2619/145-24 відповідач повідомив позивача про те, що у поданій нею заяві не вказано причин відмови від оформлення паспорта у формі, передбаченій Законом України №5492-VI. Крім того зазначено, що підстав для побоювання формування унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) у позивача немає, оскільки УНЗР у реєстрі вже сформований під час оформлення нею паспорту громадянина України для виїзду за кордон, серія та номер НОМЕР_3 , виданого 20.09.2015, на підставі заяви-анкети №1453171 від 14.09.2015. Про присвоєння УНЗР позивача повідомлено під підпис. Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях в реєстрі, тому при оформленні паспорта у формі ID-карти повторно формуватися не буде. Вказано, що з огляду на попереднє оформлення документів засобами Єдиного державного демографічного реєстру, і відповідно, наявність сформованого УНЗР у реєстрі, позиція позивача щодо небажання оформлення нового паспорта громадянина України у формі ID-карти є суперечливою та необґрунтованою (а.с. 9).
Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України», документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 затверджено Положення про паспорт громадянина України (надалі - Положення №2503), згідно із п. 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення №2503 встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (надалі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону №5492-VI, суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону №5492-VI, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 №1474-VIII, який набрав чинності з 01.10.2016, (надалі - Закон №1474-VIII) ст. 13 Закону №5492-VI доповнено ч. 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія».
Також Законом №1474-VIII ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (надалі - Порядок №302).
Згідно зі п. 1-3 Порядку №302, паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до пп. 1 п. 7 Порядку №302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 10 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).
У пунктах 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, уповноваженому суб'єкту за місцем звернення особи (пункти 19-20 Порядку №302).
Окрім цього, пунктом 35 Порядку №302 передбачено документи, які заявник подає для оформлення паспорта, зокрема 1) свідоцтво про народження; 2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 3) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. 4) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів); 5) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби).
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо:
1) особа не є громадянином України;
2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання);
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію;
4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта;
6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Також пунктом 13 Положення №2503 передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 35х45 мм;
у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З огляду на вищевказані норми, Порядком №302 та Положенням №2503 встановлено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Як встановлено судом, у даному випадку позивачем 20.07.2021 подано до відповідача заяву про отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у зв'язку зі зміною прізвища, до якої долучено: копію рішення суду від 16.04.2024 про зміну прізвища, копію ідентифікаційного коду, копію паспорта громадянина України, чотири фотокартки, копію витягу про реєстрацію шлюбу (а.с. 18-27). При цьому, жодних заперечень чи незгоди щодо видачі паспорта у формі ID-картки у заяві не міститься.
Листом від 13.08.2024 №В-148/62602-24/2619/145-24 відповідачем відмовлено у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки, оскільки у поданій заяві не вказано причин відмови від оформлення паспорта у формі, передбаченій Законом України №5492-VI, а також зазначено, що підстав для побоювання формування УНЗР у позивача немає, оскільки УНЗР у реєстрі вже сформований під час оформлення нею паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 9).
Таким чином, відмову в оформленні паспорта старого зразка позивачу надано у зв'язку з тим, що Законом №5492-VІ передбачено оформлення паспорта громадянина України виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а заявник не належить до суспільної групи, для якої обробка даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР є категорично неприйнятною з релігійних переконань.
Суд зауважує, що у даному випадку УНЗР у особи сформований, і підстави для побоювання такого формування у особи відсутні. Відмова від оформлення нового паспорта у формі ID-картки викликана іншими підставами, що не є винятковими і не можуть прирівнюватися до «непосильного тягаря», що покладається на особу.
Враховуючи положення статей 22, 32, 34 Конституції України, очевидним є висновок, що у випадку обробки персональних даних у реєстрі на підставі згоди заявника і уже сформованого УНЗР, виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм не звужує змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, в тому числі не порушує сутності права особи на повагу до приватного життя.
Верховний Суд у справі №160/1/21 (постанова від 21.12.2022) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Суд вважає, що у даному випадку відмова відповідача є правомірною, оскільки нормами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою ВР України №2503-ХІІ від 26.06.1992, Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ №302 від 25.03.2015, не передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року замість паспорта громадянина України у формі ІD-картки.
Також суд звертає увагу, що у позовній заяві міститься посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, оскільки позивач вважає що правовідносини, що виникли між ним та відповідачем відповідають ознакам зразкової справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд зазначає, що у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Відповідно до п. 21, 22 ч. 1 ст. 4 КАС України, типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач -суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Повертаючись до матеріалів даної справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.
Так, ОСОБА_1 звернулася із заявою від 20.07.2024, в якій просила видати їй новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки старого зразка замість паспорта, що підлягає обміну, у зв'язку зі зміною прізвища. Фактично позивач звернулась із вимогою про обмін старого паспорта у зв'язку із зміною інформації, яка підлягала внесенню до паспорта.
Окрім цього, позивач, звертаючись у минулому за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 37, 38).
Так, відповідно до заяви-анкети від 14.09.2015 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 29.09.2015 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серія та номер НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.
З цього приводу суд зазначає, що унікальний номер запису щодо позивача у Єдиному державному демографічному реєстрі вже було сформовано, зразок підпису відцифровано, що підтверджується інформацією із заяви-анкети від 14.09.2015.
Окрім того, видача позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки не призведе до вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру даних про позивача. Тобто, використання позивачем паспорта громадянина України у формі ID-картки, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить про відсутність порушень прав позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі №380/5977/21.
Разом із тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право на отримання паспорту у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Таким чином, адміністративна справа №300/7327/24 не має ознак зразкової справи №806/3265/17, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають.
Вказане підтверджено Верховним судом у постанові від 25.04.2024 в межах розгляду цієї справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010) в особі Коломийського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (бульвар Лесі Українки, 41, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78203) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.