ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" листопада 2024 р. справа № 300/8064/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,
за участю: представника позивача Федорців О.О.,
представника відповідача Кіт Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення боргу в сумі 2 354 498,12 грн,-
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - позивач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 2 354 498,12 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем станом на дату подання позовної заяви обліковується податковий борг в розмірі 2 354 498,12 грн, який виник у зв'язку із несплатою податкових зобов'язань із орендної плати з юридичних осіб, а саме з земельного податку з юридичних осіб, з яких: основне зобов'язання в сумі 2208614,18 грн, яке нараховане згідно податкових декларацій та фінансових (штрафних) санкція в розмірі 16432,08 грн, а також пеня на суму 4513,48 грн. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу в розмірі 2 354 498,12 грн, добровільно не сплачена, позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено судовий розгляд на "14" листопада 2024 р. о 14:00 год.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.11.2024. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що позивач не зазначив, які саме обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом. Не зазначено про обставини, які б свідчили про відсутність у позивача можливості подання до суду першої інстанції цієї позовної заяви вищезазначеними або будь-якими іншими дистанційними засобами зв'язку, не додано відповідних доказів на підтвердження існування таких обставин. У зв'язку з цим, критично оцінюємо аргументи позивача про неможливість подання ним цього позову упродовж встановленого процесуальним законом строку, з огляду на встановлений в Україні карантин і стан його здоров'я. Відтак, у зв'язку із порушенням позивачем, строку звернення до суду з даним позовом, на думку представника відповідача вимоги заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
19.11.2024 представник позивача за допомогою системи «Електронний суд» подав відповідь на відзив в якому звернув увагу суду відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 300/6353/21 позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті земельного податку з юридичних осіб в загальному розмірі 1 382892,16 грн., що виникла внаслідок несплати узгоджених сум податкового зобов'язання згідно поданої відповідачем податкової декларації з плати за землю від 22.02.2021. Просив задоволити позов.
Від представника відповідача 22.11.2024 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому наголошено, що позивачем недодержано встановленого статтею 96 Податкового кодексу України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов'язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову. Крім того, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що ним були вчинені всі дії, передбачені даною нормою, щодо стягнення податкового боргу державного (казенного) підприємства, зокрема, докази внесення в податкову заставу майна боржника та продажу такого заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна або відсутність у відповідача майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено тощо. Відтак, у позивача відсутні правові підстави для стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача, оскільки позивачем не дотримано порядок стягнення податкового боргу з державного підприємства визначений статтею 96 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 29.11.2024 заявлений позов підтримала з посиланням на доводи наведені у позові та відповіді на відзив, вказавши на дотримання ГУ ДФС в Івано-Франківській області норм Податкового кодексу України.
У судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову заперечив, зазначивши, що позивачем не дотримано порядок стягнення податкового боргу з державного підприємства визначеного статтею 96 Податкового кодексу України.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, суд встановив таке.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) зареєстрована як юридична особа та взята на облік, як платник податків в Івано-Франківському управлінні Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 15.1. статті 15 та підпункту 288.2. статті 288 Податкового кодексу України відповідач являється платником орендної плати та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.
Пунктом 10.2. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Податок на майно складається, зокрема, з плати за землю (підпункт 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 Податкового кодексу України).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порядок нарахування та сплати орендної плати за землю регламентовано статтею 288 Податкового кодексу України. Так, відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Так, згідно з пунктами 285.1 та 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем подано до ГУ ДПС в Івано-Франківській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік від 18.04.2024(Ямницька ТГ), до стягнення підлягає нарахування за січень-грудень 2023 року на суму 809 048,46 грн; за 2022 рік від 18.04.2024(Ямницька ТГ), до стягнення підлягає нарахування на суму 703 520,40 грн; за 2021 рік від 22.02.2021 (Івано-Франківська ТГ) на суму 2 515 228,94 грн, до стягнення підлягає сума 639 837,58 грн, залишок нарахування за вересень на суму 11 030,35 грн та нарахування за жовтень-грудень 2021 року (3*209 602,41 грн; за 2022 рік від 18.02.2022 (Івано-Франківська ТГ) на суму 16 380,67 грн, до стягнення підлягає нарахування за січень-грудень 2022 року 12*1 365,06 грн; за 2024 рік від 16.02.2024 (Івано-Франківська ТГ) на суму 24 648,12 грн, до стягнення підлягає сума 16 432,08 грн ( нарахування за січень-серпень 2024 року 8*2 054,01 грн; уточненої податкової декларації за 2023 рік від 21.07.2023(Івано-Франківська ТГ) на суму 23 394,99 грн, до стягнення підлягає нарахування за січень-травень 2023 року 5*1 914,4 грн та червень 2022 року на суму 1 946,88 липень-грудень 2023 року 6*1 979,35 грн. Однак визначене зобов'язання відповідач не сплатив, а борг по даному платежу становить 2208614,18 грн (а.с.8-33).
Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховане податкове зобов'язання відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначене ним в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), є узгодженим з дня подання таких декларацій.
З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2208614,18 грн, є узгоджені, а, отже, становлять податковий борг Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району).
Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях із орендної плати з юридичних осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 116.1. статті 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
У відповідності до підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (підпункт 54.3.5. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Судом встановлено, що на підставі акту камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків (зборів) від 17.04.2024 №7814/09-19-04-10-15 винесено податкове повідомлення-рішення «Ш» № 0095920410 від 17.04.2024 на суму 141 370,46 грн (а.с.34-37).
Вищезазначене податкове повідомлення-рішення 23.04.2024 вручено відповідачу, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у графі «податкове повідомлення-рішення отримав»(зворотній бік а.с.34).
Оскільки, відповідачем відповідно до статті 56 Податкового кодексу України не порушено процедура адміністративного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0095920410 від 17.04.2024, суд приходить до переконання, що сума штрафу за платежем орендна плата з юридичних осіб в загальному розмірі 141 370,46 грн є узгодженою та являється податковим боргом.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статті 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Наявна у матеріалах справи довідка про борг за платежами свідчить про те, що за відповідачем обліковується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань в загальній сумі 4513,48 грн (а.с.6).
Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу надіслано податкову вимогу форми "Ю" №20558-13 від 13.04.2021, яка 19.04.2021 отримана Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району), що підтверджується підписом уповноваженої особи на поштовому відправленні. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана (а.с.7).
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), податковим повідомленням-рішенням «Ш» № 0095920410 від 17.04.2024, податковою вимогою форми "Ю" №20558-13 від 13.04.2021, довідкою про борг за платежами від 21.10.2024, а також зворотнім боком облікових карток по платежу орендна плата з юридичних осіб, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в загальному розмірі 2 354 498,12 грн, є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
Надаючи оцінку дотриманню контролюючим органом приписів статті 102 ПК України, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 №591-IX внесені зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, пунктом 52-2 якого встановлено: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто, в період з 18.03.2020 по 29.06.2023 перебіг строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення податкового боргу зупинився.
Натомість, з 30.06.2023 перебіг строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, відновився.
З даним позовом податковий орган звернувся до суду 22.10.2024, відтак, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області позов заявлено у межах строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України.
Також, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області не було дотримано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємств через відсутність звернення позивача до УПЗ КСЛ ЗС України з поданнями та необхідності застосування висновків Верховного Суду у справі 803/1931/16, з огляду на таке.
Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) є окремою юридичною особою, користувачем земельних ділянок, яка подала декларації з плати за землю, а тому є і платником цього податку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Так, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів; зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 96.2 статті 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
За правилами пункту 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Однак, застосування процедури, передбаченої статтею 96 Податкового кодексу України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 Податкового кодексу України.
Такий висновок зокрема наведено у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 по справі № 803/1931/16.
Однак, суд звертає увагу, що позивач звернувся із цим позовом саме в порядку статті 95 Податкового кодексу України, тому тільки у результаті дій вчинених на виконання цього рішення суду про задоволення позову, може бути сформований висновок щодо можливості чи неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності відповідача як платника податків. І тільки у разі відсутності таких коштів у відповідача підлягають застосуванню контролюючим органом процедури визначені статтею 96 Податкового кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу, що у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
При цьому, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Ураховуючи викладене, суд вважає правомірним стягнення з відповідача суми податкового боргу у загальному розмірі 2 354 498,12 грн, оскільки належних доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Згідно пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд визнає підставним звернення податкового органу із позовом на стягнення 2 354 498,12 грн, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) податкового боргу в загальній сумі 2 354 498,12 грн є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району в дохід бюджету податковий борг в сумі 2 354 498(два мільйони триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) гривень 12 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи: позивач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул.Незалежності 20, м.Івано-Франківськ, 76018);
відповідач - Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району (код ЄДРПОУ 08494013, вул. Національної Гвардії, 14Г, м. Івано-Франківськ, 76014) .
Суддя Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 04 грудня 2024 р.