04 грудня 2024 року Справа № 280/8924/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд; код ЄДРПОУ 14099344),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.09.2024 №204450020773 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача: повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2024 про призначення пенсії за віком, урахувати при підрахунку страхового стажу періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці з 27.05.1981 до 11.09.2024 (дата винесення оскаржуваного рішення), зарахувати до трудового стажу період навчання в Харківському професійному кулінарному училищі в 1979-1981 роках та прийняти рішення щодо призначення пенсії позивачу з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Болотовою Е.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.09.2024 серія ВІ №1245729.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу внаслідок не зарахування трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці зміну прізвища зроблено без зазначення дати видачі свідоцтва про укладення шлюбу. Також відповідачем не враховано період навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 від 25.07.1981, оскільки на підтвердження зміни прізвища позивачем надано свідоцтво про укладення шлюбу, в якому ім'я не відповідає паспортним даним особи. Позивач з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком через нестачу страхового стажу не згоден, вважає що відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на призначення та отримання пенсії за віком. Крім того, зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, яка відповідальна за дотримання правил її ведення. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ГУ ПФУ в Харківській області (далі - третя особа); витребувано від ГУ ПФУ в Запорізькій області засвідченні належним чином копії матеріалів пенсійної справи позивача.
18.10.2024 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач у вересні 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області розглянуто заяву позивача та відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано періоди від 27.05.1981 року, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці зміну прізвища зроблено без зазначення дати видачі свідоцтва про укладення шлюбу. Період навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 від 25.07.1981 року, оскільки видано на дівоче прізвище. На підтвердження зміни прізвища надано свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 від 24.12.1983р., в якому ім'я не відповідає паспортним даним особи. Так, приписами п. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162) передбачено, що зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім'я та по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про одруження, про розірвання браку, про зміну прізвище, ім'я та по батькові та інші) та з посиланням на номер та дату цих документів. Також, відповідно до наданого позивачем паспорту громадянина України серія НОМЕР_5 зазначено ім'я « ОСОБА_2 », що не відповідає даним трудової книжки « ОСОБА_3 ». Підтвердження ідентичності ім'я висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз не передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок №22-1). Отже, для зарахування періодів роботи на підставі трудової книжки до страхового стажу у відповідача не має законних підстав. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії, визначений законом становить 31 рік. Згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 26 років 06 місяців. Таким чином, враховуючи відсутність необхідного страхового стажу, права на пенсію за віком позивач не набув. Просить відмовити у задоволенні позову.
22.10.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує вже на іншу причину відмови в призначенні пенсії за віком, а саме те, що «…відповідно до наданого позивачем паспорту громадянина України серія НОМЕР_6 зазначено ім'я « ОСОБА_2 », що не відповідає даним трудової книжки НОМЕР_7 «Наталия».» Щодо посилання відповідача на те, що підтвердження ідентичності ім'я висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз не передбачено, зазначає, що позивач скористався своїм правом на подання експертного висновку на тій підставі, що жодної нормою чинного законодавства України не встановлена заборона отримання та надання такого висновку при поданні заяви про призначення пенсії, а відповідач не навів жодного нормативного документа в обґрунтування своєї позиції стосовно незаконності наданого позивачем експертного висновку, тим більше, що при первинному розгляді ним заяви позивача жодного заперечення/зауваження та неврахування доданого до заяви про призначення/перерахунок пенсії зазначеного експертного висновку не було наведено, про що свідчить оскаржуване рішення відповідача. Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем частково зараховано стаж 26 років 06 місяців, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , втім не зрозуміло які періоди не зараховані та з яких підстав.
Протягом строків, встановлених ч.3 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), третьою особою пояснення не подано, про причини неподання суду не повідомлено.
15.11.2024 та 18.11.2024 представник позивача подав до суду ідентичні за змістом заяви про розподіл судових витрат, в яких просить суд стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.09.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява позивача від 04.09.2024 про призначення пенсії за віком розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Рішенням № 204450020773 від 11.09.2024, прийнятим ГУ ПФУ в Запорізькій області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено, що право на призначення пенсії за віком після 60 років мають особи за наявності страхового стажу 31 рік. Страховий стаж заявника становить 26 років 6 місяців. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період роботи відповідно записів трудової книжки серія НОМЕР_2 від 27.05.1981, оскільки на титульній сторінці зміну прізвища зроблено без зазначення дати видачі свідоцтва про укладення шлюбу; період навчання відповідно свідоцтва № НОМЕР_3 від 25.07.1981, оскільки видано на дівоче прізвище. Для підтвердження зміни прізвища надано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 24.12.1983, в якому ім'я не відповідає паспортним даним особи. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, 31 років.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93, № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Пунктом 2.1 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пункт 2.12. Інструкції №58 передбачає, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні положення містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), яка була чинною на дату заповнення трудової книжки позивача, вказану та титульному аркуші.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
До матеріалів справи надано копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 27.05.1981, відповідно до якої позивач у період з 27.05.1981 по 05.09.1981 прийнята поваром на літній оздоровчий період до Кондукторського бюро Електроприборобудування (запис №1-2); з 18.09.1981 по 03.05.1984 зарахована поваром ІV розряду в їдальню №827 після закінчення Харківського професійного кулінарного училища (запис №3-4); з 15.05.1984 по 04.09.1990 прийнята білетним касиром станції Ордівка (запис №5-6); з 18.09.1990 по 23.10.1993 прийнята оператором газової котельні Військової частини НОМЕР_8 (запис №7-8); з 02.11.1993 по 06.04.1996 прийнята прийомоздавачем вантажу та багажу ст. Ордівка (запис №9); з 06.04.1996 переведена черговою по станції Ордівка (запис №10); з 04.01.2000 призначена станції Ордівка (запис №11), де працювала на момент досягнення пенсійного віку (з урахуванням записів про перейменування підприємця-роботодавця, записи №№12-19).
При цьому, судом встановлено, що періоди роботи позивача, починаючи з січня 1998 року, враховані до страхового стажу позивача в загальному розмірі 26 років 6 місяців за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що також підтверджується розрахунком Форми РС- право.
За змістом оскаржуваного рішення, періоди роботи позивача відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 27.05.1981 не враховано до страхового стажу позивача, оскільки на титульній сторінці зміну прізвища зроблено без зазначення дати видачі свідоцтва про укладення шлюбу.
Слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а вказав, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
Суд наголошує на тому, що обов'язок щодо заповнення трудової книжки у відповідності до вимог чинного законодавства покладається саме на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, що явно є неспівмірним з наслідками у вигляді неотримання пенсійного забезпечення/у зменшеному розмірі.
Крім того, слід зауважити, що на титульній сторінці трудової книжки позивача наявне посилання на те, що виправлення прізвища було здійснено на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 , що відповідає даним свідоцтва про укладення шлюбу позивача. Зазначений запис завірений печаткою відповідного підприємства та підписом відповідальної особи.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи позивача відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 27.05.1981 з підстав відсутності на титульному аркуші дати видачі свідоцтва про укладення шлюбу, на підставі якого змінено прізвище, є неспроможними та безпідставними, адже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Щодо не зарахування періоду навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 від 25.07.1981, суд зазначає таке.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що оскільки свідоцтво видано на дівоче прізвище позивача, для підтвердження зміни прізвища надано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 24.12.1983, в якому ім'я не відповідає паспортним даним особи.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.
Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Згідно з пунктом 4 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною радою України №2503-ХІІ від 26.06.1992 (у редакції станом на дату видачі позивачу паспорта громадянина України) усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами.
Пунктом 6 цього Положення передбачено, що на першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.
З наданих до матеріалів справи письмових доказів, які також надавались позивачем до заяви про призначення пенсії, судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України НОМЕР_5 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 28 травня 1996 року, на першій сторінці паспортної книжечки ім'я позивача вказано українською мовою як « ОСОБА_1 », на другій сторінці - російською мовою як « ОСОБА_4 ».
Надане свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 24.12.1983, складено російською мовою та ім'я позивача вказано як « ОСОБА_5 ».
Суд звертає увагу на те, що ім'я ОСОБА_3 має фонетичний варіант ОСОБА_3 , а правопис імені ОСОБА_6 не суперечить ідентифікації фізичної особи для подальших юридичних дій у відповідних державних установах.
Суд не може визнати допустимим доказом наданий позивачем Експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз, оскільки останній не містить інформації про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Подібне правозастосування щодо оцінки допустимості висновку експерту як доказу в адміністративних справах застосовано Верховним Судом в постановах від 09 червня 2021 року у справі № 1140/3197/18, 12 липня 2021 року у справі №766/12142/16-а, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18, які зазначили, що висновок є належним та допустимим доказом за умови, що в ньому зазначено про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і що він підготовлений для подання до суду.
Разом із тим, на переконання суду, зазначення імені позивачки у свідоцтві про укладення шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища " ОСОБА_3 " замість " ОСОБА_3 " не може бути підставою для незарахування позивачу спірних періодів до її страхового стажу та позбавлення її права на пенсійне забезпечення, оскільки вказані в інших, поданих нею документах відомості: прізвище та по батькові, дата і місце народження, серія і номера паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податку, періоди роботи та навчання ідентифікують саме позивачку та свідчать про належність вищезазначених документів саме ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення від 11.09.2024 №204450020773 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
За змістом пунктів 1-4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина 3 статті 245 КАС України).
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Суд зазначає, що підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи відповідно записів трудової книжки серія НОМЕР_2 від 27.05.1981, стало те, що на титульній сторінці зміну прізвища зроблено без зазначення дати видачі свідоцтва про укладення шлюбу, тобто трудову книжку позивача в цілому не визнано як документ, який підтверджує її страховий стаж.
Отже відповідач не здійснював перевірку змісту трудової книжки щодо конкретних записів про дані періоди роботи, їх належне оформлення, відповідність вимогам чинного законодавства, не уточнював інформацію про факт роботи в ці періоди тощо.
Суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду, здійснювати перевірку відповідних документів, на підставі яких визначається страховий стаж, а також здійснювати обчислення дійсного страхового стажу позивача та визначати його достатність для призначення пенсії за віком, оскільки це суперечить завданням адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком від 04.09.2024 та вирішити питання про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки позивача, періоду навчання позивача в Харківському професійному кулінарному училищі відповідно до наданого свідоцтва та про призначення позивачу пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії таких документів:
- Договір про надання правничої допомоги №09/24 від 23.09.2024 (далі - Договір №09/24 від 23.09.2024), укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Болотовою Ельвірою Ігорівною (Адвокат), за умовами якого Клієнт зобов'язується своєчасно отримувати правничу (правову) допомогу, що надається йому Адвокатом згідно з умовами цього Договору, а також добросовісно виконувати всі інші зобов'язання по Договору в обсязі, у строки та терміни, що встановлені цим Договором (п.1.3 договору). Договором також обумовлено, що сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за цим Договором складає 1000,00 грн за одну годину роботи Адвоката (п. 4.1 договору).
- Акт наданих послуг №1 від 12.11.2024, відповідно до якого Адвокат Болотова Е.І.. (далі - Адвокат) надала ОСОБА_1 (далі - Клієнт) наступні послуги: правовий аналіз, наданих Клієнтом документів, кількість часу витраченого на виконання 1 година - 1 000,00 грн; підготовка позовної заяви з додатками, завірення копій, відправка позовної заяви з додатками до суду, кількість часу витраченого на виконання 3 година - 3 000,00 грн; ознайомлення з відзивом на позовну заяву, кількість часу витраченого на виконання 1 година - 1 000,00 грн; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, кількість часу витраченого на виконання 2 година - 2 000,00 грн. Загальна вартість послуг склала 7000,00 гривень.
Дослідивши зміст вищезазначених документів, суд зазначає, що Договір про надання правничої допомоги №09/24 від 23.09.2024 не дозволяє встановити зв'язок понесених витрат у зв'язку з розглядом саме цієї справи, оскільки наведене в ньому посилання на зміст правовідносин, у яких надається правова допомога, носить загальний характер, що не дає можливості ідентифікувати їх з предметом спору в даній справі.
Інші надані докази не усувають даної невизначеності, не конкретизують спірні правовідносини, у зв'язку з якими надавалась правова допомога, та не дають змоги встановити зв'язок понесених витрат з розглядом даної справи.
За наведеного вище суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заявлених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 11.09.2024 № 204450020773, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 04.09.2024, подану ОСОБА_1 , та вирішити питання про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2 від 27.05.1981, періоду навчання в Харківському професійному кулінарному училищі відповідно до свідоцтва №144790 від 25.07.1981 та про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд; код ЄДРПОУ 14099344.
Повне судове рішення складено 04.12.2024.
Суддя М.О. Семененко