04 грудня 2024 року Справа № 280/9353/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
07 жовтня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.09.2024 №923270816621 щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком;
зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком з 18.09.2024.
Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по інвалідності. Зазначає, що після досягнення 60-річного віку він звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію за віком, проте відповідач відмовив у задоволенні його заяви з посиланням на те, що позивач не має достатньої кількості страхового стажу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та вказує на те, що відповідачем протиправно не було враховано до його страхового стажу періоди роботи після 26.10.2021 на ТОВ «Універсалспецтрейд», ТОВ «Белстейт», ТОВ «АЛВС» та ТОВ «СМГ», оскільки такі періоди трудової діяльності підтверджуються записами трудової книжки. Позивач вказує на те, що він має більше 31 року страхового стажу, у зв'язку з чим має право на призначення пенсії за віком. З урахуванням викладеного у позовній заяві позивач проси задовольнити позовні вимоги.
Відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача складає 26 років 06 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу позивача не було зараховано окремі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків. Зазначено, що у зв'язку з тим, що за періоди з 2012 по 2023 роки у індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача відсутні дані про сплату страхових внесків, відповідно до наведених вище положень законодавства такі періоди не підлягають для врахування під час визначення права на призначення пенсії. З урахуванням викладеного у відзиві та поясненнях, представник відповідача та третьої особи просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 18.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ з заявою про його переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 26.09.2024 №923270816621 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік, а страховий стаж позивача становить 26 років 6 місяців 17 днів.
Позивач не погодившись зі спірним рішенням про відмову в призначенні пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що його страховий стаж становить 26 років 6 місяців 17 днів, а мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить, у випадку позивача, 31 рік.
При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 18.10.1983 серії НОМЕР_1 у ТОВ «Універсал спецтрейд» з 09.01.2012 по 12.07.2016, у ТОВ «Белстейт» з 01.08.2016 по 30.12.2019, у ТОВ «АЛВС» з 27.01.2020 по 14.02.2023, у ТОВ «СМГ» з 16.02.2023 по 31.03.2023, оскільки відсутні відомості щодо сплати страхових внесків за цей період.
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності/недостовірності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що у даному випадку трудова книжка позивача містить записи про роботу позивача у період з 09.01.2012 по 12.07.2016 у ТОВ «Універсалспецтрейд», з 01.08.2016 по 30.12.2019 - ТОВ «Белстейт», з 27.01.2020 по 14.02.2023 - ТОВ «АЛВС» та з 16.02.2023 - ТОВ «СМТ».
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що:
страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», в яких відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Універсалспецтрейд», ТОВ «Белстейт» та ТОВ «АЛВС», а останні виступали страхувальниками.
Разом з тим, суд зазначає, що ВЕРХОВНИЙ СУД неодноразово формував правову позицію, зокрема по справі №560/4616/20, про те, що не нарахування та не сплата страхових внесків роботодавцем не може бути підставою для не врахування періоду роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства України органи ПФУ під час вирішення питання призначення пенсії мають повноваження вимагати до оформлення документів роботодавцями, проводи звірки, тощо.
В даному випадку відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на проведення перевірки інформації зазначеної у трудовій книжці позивача та безпідставно відмовив у переведенні позивача на пенсію за віком.
Більш того, суд зазначає, що в рішенні відповідача про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 26.09.2024 взагалі не зазначено про те, що позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу певних періодів трудової діяльності, як і не зазначено причин такої відмови.
Також, суд зазначає, що у разі якщо під час проведення перевірок буде встановлено, що пенсія позивачу призначена без належних на те причин, то сума надміру виплаченої суми підлягає стягненню з винних осіб.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.09.2024 №923270816621 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 18.09.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова