04 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/10905/24
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 12.02.2024 № Ф-0925-0630У.
В обґрунтування позову зазначає, що є пенсіонером по інвалідності 2 групи, а тому звільнена від сплати ЄСВ; 05.01.2018 позивачем було подано відповідачу заяву про звільнення від сплати податку як особу з інвалідністю ІІ групи.
Ухвалою судді Липи В.А. від 13.16.2024 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 подано до контролюючого органу 05.01.2018 (граничний термін поданим - 09.02.2018) Звіт №189 за 2017 рік, тип форми «початкова», який станом на 03.04.2024 перебуває в статусі «Повністю введена. Звіт оброблено ІІФУ. Пройдено камеральну перевірку» і вважається чинним, яким самостійно визначено зобов'язання по сплаті єдиного внеску за період з квітень по грудень 2017 року на суму 6336,00 грн.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що 05.01.2018 звернулась до відповідача про звільнення від сплати податку, як особу з інвалідністю ІІ групи, не зважаючи на що відповідач виніс спірну вимогу.
Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 25.07.2024 № 152 та витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024, у зв'язку з призовом на військову службу судді ОСОБА_2 , справу передано на розгляд судді ОСОБА_3 .
Зміна складу суду відбулася на стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою від 31.07.2024 суддею Семенюком М.М. прийнято дану справу до свого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Предметом спору є правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 12.02.2024 № Ф-0925-0630У.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач в з 2016 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем і підприємницьку діяльність припинила 26.12.2023, з 01.04.2017 перебувала на спрощеній системі оподаткування; з 2014 року позивач є пенсіонером по інвалідності; 05.01.2018 позивач подала відповідачу початковий звіт про суму нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (а.с.32-33), в якому визначив собі до сплати 6336,00 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень-грудень 2017 року, який сплачений не був; відповідач прийняв вимогу від 12.02.2024 про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0925-0630У (а.с. 5, 28) про сплату боргу (недоїмки), в якій вимагає сплатити позивачу заборгованість з ЄСВ в сумі 6336 грн.
Вважаючи податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 цього Закону недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI).
Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
В ст. 6 Закону №2464-VI в редакції станом на 2018 рік зазначено:
"2. Платник єдиного внеску зобов'язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
...
4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю;
Відповідно до абзацу третього частини 8 статті 9 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому, у редакції статті 9, яка діє з 1 січня 2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно частини 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Як встановлено судом, позивач самостійно в початковому звіті про суму нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (а.с.32-33) визначив собі до сплати 6336,00 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень-грудень 2017 року, який не сплатив.
Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суд звертає увагу, що згідно приписів абзацу восьмого частини четвертої статті 25 Закону 2464-VI не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
Та обставина, що позивач в 2017-2018 роках звертався до відповідача із заявами звільнити від сплати податку, як інваліда ІІ група, не свідчить про те, що спірна вимога є протиправною, оскільки предметом спору не є дії (бездіяльність) відповідача щодо вирішення вказаних заяв.
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення (спірну вимогу) на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код 44096781) визнання протиправною та скасування вимоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк