Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2024 року Справа№200/7670/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення № 104450010779 від 05.08.2024 року, з 19.10.2023 року у розмірі 7698,36 гривень з 01.04.2024 року довічно;
- визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у листі № 23936-21325/Р-02/8-0500/24 від 05.09.2024 року «Про відмову розрахунку пенсії згідно з чинним законодавством» щодо безпідставного зарахування при розрахунку пенсії до страхового стажу періодів часу здійснення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підприємницької діяльності з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року(6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці) з нульовою заробітною платою, що є порушенням ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV;
- зобов'язання вилучити з розрахунку пенсії страховий стаж з нульовою заробітною платою, у період з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року (6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці);
- зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 19.10.2023 року та прийняття рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.10.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав рішення відповідача № 104450010779 від 05.08.2024 року про перерахунок його пенсії за віком згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснений на підставі рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі №200/1268/24 - з 19.10.2023 року довічно.
Позивач не погодився з рішенням відповідача № 104450010779 від 05.08.2024 року про перерахунок пенсії та звернувся до ГУ ПФУ Донецької області через портал електронних послуг зі скаргою від 12.08.2024 № ВЕБ-05001-Ф-С-24-132848 2023 року, звернення було зареєстровано за № 21325/Р-0500-24, в якій просив перерахунок пенсії позивача перерахувати з врахуванням вимог та ст.27 п.2 ,ст.40 п.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.09.2024 року позивач на порталі електронних послуг отримав рішення 23936- 21325/Р-02/8-0500/24 ГУ ПФУ Донецької області про те, що здійснювати розрахунок пенсії позивача за двоскладовою формулою недоцільно, оскільки розрахунок частини пенсії за стаж до 2004 року обмежується максимальним розміром пенсії, що у 2003 році становила 150 гривень.
Наразі двоскладова формула розрахунку пенсії практично не застосовується. Вона була задумана як формула перехідного періоду від старого закону до нового у 2004 році та в деяких випадках була вигідною. Пенсію призначено згідно з чинним законодавством.
Позивач не погодився з рішенням відповідача та 08.09.2024 року звернувся на порталі електронних послуг зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України скаргу було відправлено за №ВЕБ-28000-Ф-С-24-146858 від 08.09.2024 року та зареєстровано 09.09.2024 року, відповіді на скаргу до сьогодні позивачем не отримано.
Позивач також не погодився з рішенням 23936-21325/Р-02/8-0500/24 ГУ ПФУ Донецької області та вважає, що даний розрахунок зі змінами було проведено з порушенням прав та законних інтересів позивача, з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі № 200/1268/24 з наступних причин :
У витягу з розрахунку пенсії за віком позивача, наданому 05.09.2024 року у відповіді на скаргу позивача ГУ ПФУ Донецької області періоди з 01.04.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 (загально за 2001- 2003 роки -18 місяців) вказані в розрахунку пенсії позивача з заробітком 0,000 коефіцієнтом 0,000 але страховий стаж встановлено за кожний місяць, тобто ці місяці включені у розрахунок страхового стажу при розрахунку пенсії за віком позивача без сплати страхових внесків з заробітком 0,000 Коефіцієнтом 0,000, що є грубим порушенням ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та вимог рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі № 200/1268/24.
Всі вищевказані періоди це стаж, набутий до 1 січня 2004 року, який повинен враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства. Поняття «страховий стаж» введено в дію з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Основною новацією цього терміну вважає те, що наявність стажу прямо пов'язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційному сплаченим внескам.
Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, виконуючи зобов'язання згідно постанови від 29 липня 2024 року Першого апеляційного адміністративного суду по справі № 200/1268/24 безпідставно з порушенням п.4 ст.27, ст. 24, п.31 Розділ XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 № 339/35961 зарахувало періоди з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 до страхового стажу ОСОБА_1 з заробітком 0,000 Коефіцієнтом 0,000 але страховим стажем встановленим за кожний місяць, тобто ці місяці включені у розрахунок страхового стажу при розрахунку пенсії за віком позивача без сплати страхових внесків з заробітком 0,000 Коефіцієнтом 0,000, що є грубим порушенням ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано письмовий відзив від 02.12.2024 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) з 19.10.2023 року.
На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі № 200/1268/24 відповідачем до страхового стажу позивача зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 30.06.2024 по 01.01.1999, з 30.09.1999 по 01.01.2000, з 31.03.2001 по 01.10.2001, з 31.12.2001 по 01.10.2002, з 31.12.2002 по 01.04.2003.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу у позивача за періоди роботи з 31.03.2001 по 01.10.2001, з 31.12.2001 по 01.10.2002, з 31.12.2002 по 01.04.2003 відсутні суми нарахованої заробітної плати.
Отже, періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 зараховано до страхового стажу позивача. Оскільки в періодах здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.09.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003 відсутня сума нарахованої заробітної плати, зазначені періоди внесено із зазначенням заробітної плати 0.
Врахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 до страхового стажу позивача без урахування заробітної плати суперечить вимогам частини 1 статті 40 Закону № 1058.
З зазначених підстав наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог.
03.12.2024 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 200/1268/24, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення з 19.10.2023 та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат.
Вказаною постановою апеляційного суду встановлено наступне.
Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного внеску від 19.10.2020 ОСОБА_1 є платником такого податку, перехід на спрощену систему оподаткування 01.01.2016, група платника податків третя.
Як свідчить Витяг з реєстру застрахований осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач має статус застрахованої особи - фізична особа-підприємець.
За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний стаж за період до 2004 року за даними оцифрованих документів складає 23 роки 1 місяць 21 день.
При цьому, до загального стажу позивача включені періоди з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003.
Відповідно до запису трудової книжки ОСОБА_1 позивач з 01.10.1994 є приватним підприємцем, свідоцтво № 425.
Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 21.10.1992 підтверджується статус приватного підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця, виданого УПФУ в м. Дзержинську від 13.02.2007 № 514/11 ПП ОСОБА_1 взятий на облік як платник страхових внесків, розмір страхових внесків 0,5-2% та 33,2%, 4%.
Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення пенсії (дата розрахунку 25.02.2024) страховий (повний) стаж ОСОБА_1 складає 36 років 08 місяців 00 днів, з яких страховий стаж до 01.01.2004 16 років 10 місяців 20 днів, з 01.01.2004 19 років 09 місяців 10 днів.
05.12.2023 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.
ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 19.10.2023.
Розрахунок стажу свідчить, що при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано періоди підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003.
29.12.2023 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області із заявою щодо пояснень стосовно зарахування підприємницької діяльності.
Листом головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 22.01.2024 № 1615-26325/Р-02/8-0500/24 повідомлено позивача що для зарахування підприємницької діяльності йому необхідно надати документи що підтверджують сплату страхових внесків.
Як свідчать матеріали справи, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 пенсійним органом визначено не надання позивачем доказів сплати страхових внесків за вказані періоди.
Між тим, нормативно-правові акти пенсійного законодавства чітко не визначають підстав зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності позивача з 30.06.1994 по 31.12.1997 та не дають чіткої відповіді на питання щодо можливості зарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності за вказаний період без надання документів про сплату страхових внесків.
В той же час, норми законодавства свідчать про можливість зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а не на підставі довідки про сплачені страхові внески.
Оскільки позивач здійснював підприємницьку діяльність в період до набрання чинності Законом № 1058, а законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності по 30 червня 2000 року на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, враховуючи конституційне право особи на пенсійне забезпечення, а також приймаючи до уваги однаковий правовий статус «суб'єкта підприємницької діяльності» який існував як в період здійснення позивачем підприємницької діяльності так і в період з 01.01.1998 (період зазначений в Законі № 1058), тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідачем виконано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 200/1268/24 та відповідно до рішення № 104450010779 від 05.08.2024 року зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 час здійснення підприємницької діяльності з 30.06.1994 до 01.01.1999, з 30.09.1999 до 01.01.2000, з 31.03.2001 до 01.10.2001, з 31.12.2001 до 01.10.2002, з 31.12.2002 до 01.04.2003 та здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення з 19.10.2023, проте при врахуванні до страхового стажу спірних періодів здійснення підприємницької діяльності враховано нульовий показник заробітної плати.
Як зазначив відповідач у відзиві, оскільки в періодах здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.09.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003 відсутня сума нарахованої заробітної плати, зазначені періоди внесено із зазначенням заробітної плати 0.
Позивач не погодився з рішенням відповідача № 104450010779 від 05.08.2024 року про перерахунок пенсії та звернувся до відповідача через портал електронних послуг зі скаргою від 12.08.2024 № ВЕБ-05001-Ф-С-24-132848, в якій просив перерахунок пенсії позивача перерахувати з врахуванням вимог та ст. 27 п.2, ст. 40 п.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.09.2024 року позивач на порталі електронних послуг отримав рішення 23936- 21325/Р-02/8-0500/24 ГУ ПФУ Донецької області про те, що здійснювати розрахунок пенсії позивача за двоскладовою формулою недоцільно, оскільки розрахунок частини пенсії за стаж до 2004 року обмежується максимальним розміром пенсії, що у 2003 році становила 150 гривень.
Відповідач зазначив, що наразі двоскладова формула розрахунку пенсії практично не застосовується. Вона була задумана як формула перехідного періоду від старого закону до нового у 2004 році та в деяких випадках була вигідною. Пенсію призначено згідно з чинним законодавством.
Позивач не погодився з рішенням відповідача та 08.09.2024 року та знову звернувся через портал електронних послуг зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України. Вказану скаргу було відправлено за №ВЕБ-28000-Ф-С-24-146858 від 08.09.2024 року та зареєстровано 09.09.2024 року, відповіді на скаргу позивачем не отримано.
Позивач також не погодився з рішенням 23936-21325/Р-02/8-0500/24 ГУ ПФУ Донецької області та вважає, що даний розрахунок зі змінами було проведено з порушенням прав та законних інтересів позивача, з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі № 200/1268/24.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо врахування нульової заробітної плати при призначені пенсії за віком у спірних періодах здійснення підприємницької діяльності, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 26 Закону №1058 (зі змінами внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», які набрали чинності з 01.01.2018) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу мають особи, зокрема в період з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 років.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 19.10.2023 року.
У відповідності до ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За визначенням ст.24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.31 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст.26 цього Закону включаються періоди:1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків(єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, згідно зі ст. 41 Закону № 1058 до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.
Водночас, у відповідності до п. «б» ч.1 ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
За положеннями п. «а» ч .3 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як зазначено вище, апеляційним судом встановлено, що в період з 30.06.1994 року по 01.04.2003 року позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, здійснював підприємницьку діяльність, і сплачував єдиний податок.
Згідно з приписами ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727 суб'єкти підприємницької діяльності користувались пільгами, зокрема, звільнялись від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з тим, відповідач у спірний період здійснення підприємницької діяльності включив у розрахунок заробітної плати дохід позивача нульовим значенням.
Також з аналізу вищенаведених норм вбачається, що включення відповідачем заробітної плати для обчислення пенсії за цей період як доходу - 0 грн. суперечить змісту Закону № 1058, тому дії пенсійного органу щодо включення доходу позивача у періоди з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року (6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці), коли позивач здійснював підприємницьку діяльність, нульовим значенням є неправомірними.
Щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності вчинений дій та прийнятих рішень.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.
На підставі аналізу наведених вище норм, ураховуючи положення Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з метою ефективного захисту прав, свобод і інтересів та належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог враховуючи п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104450010779 від 05.08.2024 року про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у листі № 23936-21325/Р-02/8-0500/24 від 05.09.2024 року «Про відмову розрахунку пенсії згідно з чинним законодавством»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виключити із розрахунку пенсії ОСОБА_1 заробітну плату з нульовою оплатою у період з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року (6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці) та здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення з 19.10.2023 року та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат.
Згідно з положеннями статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні даного позову сплачено судовий у розмірі 4239,20 гривень.
При цьому, судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України, який слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області складає 1937,92 гривень, оскільки позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, за які необхідно було сплатити враховуючи коефіцієнт зменшення суму судового збору у розмірі 1937,92 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в розмірі більшому, ніж передбачено законом.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, позивачу необхідно звернутись до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 2301,28 гривень.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104450010779 від 05.08.2024 року про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у листі № 23936-21325/Р-02/8-0500/24 від 05.09.2024 року «Про відмову розрахунку пенсії згідно з чинним законодавством».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виключити із розрахунку пенсії ОСОБА_1 заробітну плату з нульовою оплатою, у період з 31.03.2001 року по 01.10.2001 року (6 місяців), з 31.12.2001 року по 01.10.2002 року (9 місяців), з 31.12.2002 року по 01.04.2003 року (3 місяці), здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення з 19.10.2023 року та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору в розмірі 1937 (одну тисячу дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 грудня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова