Номер провадження 22-ц/821/1658/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/7831/23 Категорія: 314000000 Скляренко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
28 листопада 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -
У жовтні 2023 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.
Позов обґрунтовано тим, що на ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» покладений обов'язок забезпечення тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності. Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно». Оскільки, в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири.
За відповідачем станом на 01.06.2023 року обліковується заборгованість в розмірі 19 210,33 грн. з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання до житла за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснював оплати послуг позивача, то позивач вимагає стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення з 01.01.2017 року по 31.01.2022 року.
На підставі викладеного ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 19 210,33 грн., три відсотки річних 1165,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3063,32 грн. Також в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 2684 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внески в загальній сумі 15 764,93 грн., три відсотки річних в розмірі 218,31 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 666,21 грн., а всього - 16 649,45 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судовий збір в розмірі 1 906 грн. 50 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що аналіз змісту інформації про розміри нарахувань та оплату послуг позивача по особовому рахунку № НОМЕР_1 свідчить, що з урахуванням встановлених тарифів розрахунок вартості наданих позивачем відповідачу послуг арифметично здійснений вірно. Згідно наданого позивачем розрахунку за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 станом на 01.06.2023 року обліковується заборгованість з оплати послуг опалення в сумі 13817,05 грн., гарячого водопостачання - 5 354,57 грн., внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії і гарячої води - 38,71 грн., тобто на загальну суму 19 210,33 грн.
В той же час, зміст таких відомостей свідчить, що у жовтні 2020 року заборгованість відповідача була збільшена на 1879,71 грн., а у грудні 2020 року ще на 1565,69 грн.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що житло, яке є об'єктом споживання послуг позивача, є житловим приміщенням гуртожитку і в такому житлі проживало два мешканця, які були споживачами відповідних житлово-комунальних послуг. Наявність двох особових рахунків по такому об'єкту житла свідчить про розподіл обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг між наймачами такого житла пропорційно до фактичного споживання таких послуг. З урахуванням зазначеного відповідач, який на теперішній час став одноосібним власником житла набувши право власності на нього в порядку приватизації, не є правонаступником за зобов'язаннями попередніх наймачів такого житла, а відтак позивач без належних правових підстав здійснив донарахування по о/р на ім'я відповідача (№30044903) шляхом перенесення боргу з о/р № НОМЕР_2 .
За таких обставин загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем підлягає зменшенню на суми донарахувань, що були здійснені позивачем у жовтні 2020 року (1879,71 грн.) та у грудні 2020 року (1565,69 грн.), а отже загальний розмір заборгованості відповідача складає 15 764,93 грн. (19 210,33 грн. - 1879,71 грн. - 1565,69 грн.).
Щодо строків позовної давності про застосування яких заявлено відповідачем, то судом зауважено, що такі строки неодноразово переривалися, а відтак за вимогою про стягнення загальної суми заборгованості з оплати послуг з опалення та гарячого водопостачання позивачем строки позовної давності не пропущені, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідна заборгованість в загальній сумі 15 764,93 грн.
Також судом здійснено власний розрахунок нарахування суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання у передбаченому статтею 625 ЦК України порядку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що з 18.06.2019 року за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований лише відповідач, а тому перенесення боргів колишнього наймача є неправомірним.
Вважає, що судом безпідставно не враховано наданий розрахунок відповідача з якого вбачається наявність помилок та невідповідностей у наданих позивачем розрахунках.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 08.11.2006 року і по теперішній час має зареєстроване місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначено житлове приміщення являє собою окреме житлове приміщення у гуртожитку. Згідно свідоцтва про право власності від 04.09.2020 року відповідач є власником відповідного житлового приміщення, яке складається з частини жилого блоку (секції) у гуртожитку загальною площею 25,2 кв.м. (далі - квартира) (а.с. 55).
ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» є надавачем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання до житла за адресою: АДРЕСА_2 .
Між сторонами не укладено в письмовому вигляді договору про надання комунальних послуг.
В квартирі відповідача відсутній лічильник теплової енергії та лічильник обліку гарячої води у зв'язку з чим позивач здійснював нарахування вартості послуг з централізованого опалення на підставі показників будинкового лічильника загального обліку теплопостачання пропорційно опалювальній площі квартири, а вартість послуг з гарячого водопостачання нараховувалась відповідно до затверджених нормативів споживання за кількістю осіб, які проживають у квартирі.
З 18.06.2019 року і по теперішній час в квартирі зареєстрована одна особа - відповідач, що підтверджується інформацією департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради (а.с. 66).
В той же час в період з 01.01.2017 року по 18.06.2019 року в квартирі було зареєстровано дві особи - відповідач та його сусід ОСОБА_2 .
Облік вартості надаваних позивачем до квартири відповідача послуг здійснювався за двома особовими рахунками: № НОМЕР_1 на ім'я відповідача; № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 .
В період часу з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року нарахування вартості послуг позивача до квартири відповідача здійснювалось по двом особовим рахункам (№ НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 ) шляхом розподілу загальної вартості послуги з опалення приміщення квартири між двома мешканцями в рівних частинах та нарахування кожному із споживачів вартості послуги споживання гарячого водопостачання за нормою споживання на кожну окрему особу.
У грудні 2020 року позивачем було закрито о/р № НОМЕР_2 і подальші нарахування вартості житлово-комунальних послуг здійснюються за о/р № НОМЕР_1 . У зв'язку із закриттям о/р № НОМЕР_2 позивачем було здійснено перерахунок розміру вартості послуг по о/р № НОМЕР_1 і додатково нараховано залишок заборгованості з о/р НОМЕР_2 в розмірі 1565,69 грн., який обчислювався по такому особовому рахунку станом на 01.07.2019р. Також у жовтні 2020 року по о/р відповідача позивачем здійснено донарахування вартості послуг на суму 1879,71 грн. (а.с. 87-88).
Відповідно до наданої позивачем оборотної відомості за особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 8) за період з 01.01.2017 року по 01.06.2023 року заборгованість відповідача перед позивачем з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 19 210,33 грн. (опалення - 13 817,05 грн.; гаряче водопостачання - 5354,57 грн.; внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії і гарячої води - 38,71 грн).
Отже, між сторонами існує спір з приводу виконання грошового зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Житлового кодексу України (далі - ЖК), Закону України від 09.11.2017р. №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189), Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (далі - Правила №630), Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. №830 (далі - Правила №830) тощо.
Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Відповідно до п. 36, 37 Правил № 830 споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до пп. 13 п. 42 Правил № 830 після закінчення опалювального періоду отримувати в міжопалювальний період перерахунок за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії.
З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між сторонами справи відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виникли правовідносини, які полягають, зокрема, у наявності в споживача зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиті послуги. При цьому, відсутність відповідного договору на їх надання не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані житлово-комунальні послуги, враховуючи норми п.1 ч.2 ст.7 вказаного закону.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах ВС від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі №211/3347/18-ц.
Такі висновки під сумнів відповідачем не ставляться.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п.2 ч.1 ст. 5 цього закону).
Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Крім того, згідно із ст. 9 цього ж закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, відповідач як отримувач послуг, які надає ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» зобов'язаний їх оплатити.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо переведення боргу з особового рахунку № НОМЕР_2 , який було відкрито на ім'я ОСОБА_2 на особовий рахунок о/р № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я відповідача, то колегія суддів враховує, що у даній частині судом першої інстанції при розрахунку суми боргу правильно зменшено суму заборгованості, оскільки новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано правомірну оцінку зазначеним доводам відповідача та враховано її під час ухвалення судового рішення.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 з приводу не врахування позивачем наявності пільг у ОСОБА_2 при здійсненні розрахунку житлово-комунальних послуг, оскільки вказане не є предметом доказування у даній справі.
Щодо правомірності нарахування заборгованості за гаряче водопостачання, то слід звернути увагу на наступне.
Нарахування вартості послуг з гарячого водопостачання здійснювалось у відповідності до норм споживання, затвердженим рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05.11.2019р. №1248.
Згідно з пп. 9 п. 48 Правил №830 виконавець зобов'язаний у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу спожитої теплової енергії між співвласниками багатоквартирного будинку згідно з Методикою розподілу та договорами.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 (далі - Методика розподілу).
У п. 1 розділу ІІ Методики розподілу передбачено, що загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії (Qбуд) розподіляється на загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд) та загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання (Qгвпбуд).
Загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання (Qгвпбуд) визначається за допомогою вузла обліку теплової енергії або розрахунково, як приведений до обсягу теплової енергії загальний обсяг спожитої будівлею/будинком гарячої води (Vгвпбуд).
У разі, якщо приготування гарячої води відбувається у будівлі/будинку (у індивідуальному тепловому пункті або автономній теплогенеруючій/когенеруючій установці), то загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії (Qбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, а загальний обсяг спожитої будівлею/будинком гарячої води (Vгвпбуд) визначається за допомогою вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем (Vгвпбуд = Vх.в.гвп.буд).
Пунктом 2 розділу V Методики розподілу визначено, що у разі, якщо приготування гарячої води відбувається у індивідуальному тепловому пункті або автономній теплогенеруючій/когенераційній установці будівлі/будинку, то обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (Qгвпф.с), за наявності циркуляції, визначається:
в міжопалювальний період:
- як різниця між показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та обсягом теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (Qгвпприг), визначеного у відповідності до формули 27 цієї Методики;
- розрахунково у відповідності до формул 28, 29 цієї Методики у разі відсутності, тимчасового виходу з ладу або втраті вузла комерційного обліку теплової енергії; а у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи ГВП у відповідності до формул 28, 29 цієї Методики - як відсоток Qгвпф.с = 20 % від обсягу теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (Qгвпприг);
в опалювальний період - не визначається (Qгвпф.с = 0), а входить до обсягу споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.
У разі, якщо приготування гарячої води здійснюється з використанням наявного у будівлі індивідуального теплового пункту, який не переданий у володіння та/або користування виконавцю комунальних послуг, то обсяг спожитої теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (Qгвпприг) у будівлі/будинку розраховується за формулою 27 цієї Методики, а обсяг спожитої гарячої води (Vгвпбуд) визначається за показаннями вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті.
Як вже зазначалося, в квартирі відповідача відсутній лічильник теплової енергії та лічильник обліку гарячої води у зв'язку з чим позивач здійснював нарахування вартості послуг з гарячого водопостачання відповідно до затверджених нормативів споживання за кількістю осіб, які проживають у квартирі.
Судом першої інстанції вірно враховано положення нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, та зазначено, що до складу тарифу на ГВП входить вартість холодної води та вартість теплової енергії, використаної для підігріву холодної води. В той же час при відсутності окремих засобів обліку споживання гарячої води та засобів обліку теплової енергії, витраченої на підігрів холодної води, то у випадках, коли приготування гарячої води здійснюється з використанням наявного у будівлі індивідуального теплового пункту (бойлер), який не переданий у володіння та/або користування виконавцю комунальних послуг, кінцевий споживач має право на перерахунок (зменшення) вартості послуги з централізованого опалення за рахунок зменшення загального обсягу теплової енергії, використаної для надання послуг з централізованого опалення в опалювальний період, що обчислена за показниками загальнобудинкового лічильника комерційного обліку теплової енергії.
З листа - розрахунку по о/р № НОМЕР_1 вбачається, що позивачем періодично здійснюються перерахунки вартості послуг у бік їх зменшення. Зокрема, у квітні 2023 року позивачем здійснено перерахунок вартості послуг, спожитих відповідачем, внаслідок чого розмір заборгованості зменшений на 2670,50 грн., що свідчить про дотримання позивачем вимог п. 2 розділу V Методики розподілу та положень п. 28, пп. 6 п. 48 Правил №830.
Щодо доводів в частині того, що судом не з'ясовано кому належить загальнобудинковий бойлер, то колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції враховувався той факт, що розрахунок має бути здійснений за формулою 27 Методики, оскільки приготування гарячої води здійснюється з використанням наявного у будівлі індивідуального теплового пункту (бойлер), який не переданий у володіння та/або користування виконавцю комунальних послуг.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді