Справа № 524/4395/24
Провадження №2/524/1871/24
03.12.2024 Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Слон Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2024 року до суду звернулося ТОВ «Слон Кредит» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 31 серпня 2020 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 354185, укладений в паперовій формі, відповідно до якого сума кредиту (загальний розмір) складає - 100 000,00 грн., строк кредиту - 1095 днів, з кінцевим строком повернення 31.08.2023 року включно.
Пунктом 1.5. договору кредиту передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, а розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: - за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних); - за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85% річних.
Відповідно до п. 3.1. договору кредиту нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4. договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором.
Пунктом 3.2. договору кредиту встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит, проте останній свої зобов'язання за договором щодо повернення грошових коштів не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитом, що станом на 19.02.2024 року, становить 182 119,55 грн., яка складається із: 86 633,73 грн. заборгованості за кредитом та 94 485,82 грн. заборгованості за нарахованими процентами, які позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 21 травня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі, залучено сторін, призначено судове засідання (а.с. 37).
У судове засідання представник позивача ТОВ «Слон Кредит»» не прибув. У поданій заяві просили справу розглядати без участі представника товариства, позов підтримали, просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не прибув з невідомих суду причин. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки, в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року постановлено про заочний розгляд справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
31 серпня 2020 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 354185, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 12-15).
Пунктом 1.4. договору встановлено, що кредит надається строком на 1095 днів, з кінцевим терміном повернення 31 серпня 2023 року (включно).
Згідно п. 1.5. договору тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: а перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125%); всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.
Відповідно до п. 2.1. договору, кредит видається в сумі 80 000,00 грн. на користь споживача, а решта 20 000,00 грн. оплата виконання зобов'язань споживача зі сплати процентів за перший день користування кредитом.
Відповідно до п. 3.1. договору кредиту нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4. договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором.
Пунктом 3.2. договору кредиту встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів до договору (а.с. 11, 18-19).
Позивачем, на виконання умов договору, на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту в розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3176 від 31 серпня 2020 року (а.с. 10).
Згідно розрахунку заборгованості позивача, станом на 19.02.2024 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становила 182 119,55 грн., з яких: 87 633,73 грн. заборгованість по тілу кредиту та 94 485,82 грн. заборгованість по процентах, які позивач просив стягнути з відповідача.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України установлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало йому грошові кошти. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.
Позивачем у позовній заяві вказано на те, що товариство надало відповідачу кредиту в розмірі 100 000,00 грн., що нібито підтверджується платіжним дорученням № 3176 від 31.08.2020 року. Однак, відповідно до платіжного доручення № 3176 від 31.08.2020 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн. (а.с. 10).
За умовами п. 1.3. договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 100 000,00 грн., з яких за п. 2.1. договору, 80 000,00 грн. перераховуються споживачу, а 20 000,00 грн. залишаються товариству, як оплата процентів за перший день користування кредитом.
Отже, «тіло кредиту» становить 80 000,00 грн., а не 100 000,00 грн., як заявляє позивач, оскільки 20 000,00 грн. не перераховувались відповідачу взагалі.
За розрахунком заборгованості позивача (а.с. 16), сума кредиту становить - 80 000,00 грн., відповідач на виконання умов договору сплатив позивачу 12 714,27 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за «тілом кредиту» становить - 67 285,73 грн. (80 000,00 - 12 714,27), а не 87 633,73 грн., як заявляє позивач.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається із умов договору про надання споживчого кредиту № 354185 від 31.08.2020 року відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Так, згідно п. 1.5. процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125%); всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.
20 000,00 грн. позивачем фактично не були перераховані відповідачу, а залишилися у товариства як оплата процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. договору (25% в день).
За п. 1.4. договору строк кредиту становить 1095 днів. З урахуванням утриманих процентів за перший день користування кредитом, розмір нарахованих процентів на залишок суми боргу по кредиту у 67 285,73 грн. становить: 171 421,91 грн. (67 285,73 х 85% х 1094/365).
За розрахунком позивача, відповідачем ОСОБА_1 були сплачені проценти за користування кредитом у розмірі - 83 863,73 грн. Таким чином, залишок не сплачених процентів за користування кредитом становить - 87 558,18 грн. (171 421,91 - 83 863,73), які і підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п. 58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Слон Кредит» підлягають частковому задоволенню.
Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 354185 від 31 серпня 2020 року у розмірі - 154 843,91 грн., яка складається із: 67 285,73 грн. заборгованості за кредитом та 87 558,18 грн. заборгованості за нарахованими процентами.
При цьому, позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі - 20 378,00 грн. (87 633,73 - 67 285,73) та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі - 6 927,64 грн. (94 485,82 - 87 558,18).
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн.
Позов судом було задоволено у загальному розмірі 154 843,91 грн., що становить 85,02% від заявленого розміру 182 119,55 грн.
Враховуючи факт часткового задоволення судом позовним вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 574,41 грн. (85,02% від 3028,00 грн.). При цьому, позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача судового збору у розмірі 453,59 грн. (3028,00 - 2 574,41).
Вирішуючи питання щодо витрат професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 15.04.2024 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Однак, позивачем не надано копії договору про надання правової допомоги № 1/5 від 25 січня 2024 року, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та адвокатом Кушнір С.Л., на який посилався позивач.
Позивач до позовної зави додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. На час розгляду справи позивач не подав остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу, на що він має право подати такий розрахунок протягом 5 днів після ухвалення судом рішення по справі відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ТОВ «Слон Кредит» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Слон Кредит» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 354185 від 31.08.2020 року у розмірі - 154 843,91 грн., з яких: 67 285,73 грн. заборгованість за кредитом та 87558,18 грн. заборгованість за нарахованими процентами та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2 574,41 грн.
Відмовити ТОВ «Слон Кредит» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі - 20 378,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами у розмірі - 6 927,64 грн. та коштів у повернення сплаченого судового збору в розмірі 453,59 грн.
Позивач: ТОВ «Слон Кредит», код ЄДРПОУ: 42350798, юридична адреса: м. Київ, проспект Берестейський, буд. № 90-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 03 грудня 2024 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: