Справа № 357/16704/24
3/357/7248/24
03.12.2024 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі, батальйон № 1 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2, ст. 185, ст.173 КУпАП,
11 листопада 2024 року, о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи за місцем спільного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного, фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
11 листопада 2024 року, о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , не виконував неодноразове законне розпорядження про припинення правопорушення, відштовхував працівників поліції, поводив себе зухвало та нахабно, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
11 листопада 2024 року, о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна. Білоцерківський РУП ГУНП у Київській області. висловлювався нецензурною лайкою в бік оточуючих його громадян та працівників поліції, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав частково, пояснив, що 11.11.2024 року він дійсно посварився з матір'ю, так як у нього проблеми зі здоров'ям, а саме порушений психічний стан, мати викликала працівників поліції, які повідомили йому, що протокол про вчинення сварки вони складуть у відділку поліції. Вони вийшли на вулицю, сіли до службового автомобіля працівників поліції, щоб їхати до лікарні по ліки, потім працівники поліції викликали ще один патруль, почали його не допускати іти до лікарні або покурити, потім повалили на землю, надягли кайданки. Вважає, що працівники поліції діяли неправомірно, застосували до нього силу, її працівників поліції він хотів оскаржити, але скаргу у нього не прийняли.
Диспозицією та об'єктивною стороною правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство, це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Диспозицією та об'єктивною стороною правопорушення, за ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дрібного хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
У диспозиції ст. 185 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В судовому засіданні переглянуто диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, який додано до протоколу, та з якого убачається, що працівники поліції приїхали на виклик, за адресою АДРЕСА_1 в квартирі було виявлено ОСОБА_3 та матір, які сварилися. ОСОБА_1 просить працівників поліції, щоб завезли його в Білоцерківську міську лікарню № 4 за ліками. Мати кричить, що син висловлюється нецензурною лайкою, б'є її, просить щоб його висилили з квартири, вигонить його з квартири. ОСОБА_1 одягається, каже, що йому потрібно в лікарню, що він наркоман. ОСОБА_1 з працівниками поліції виходять на вулицю. На місце події приїхав ще один патруль поліції, ОСОБА_1 повідомили, що відносно нього буде складено протокол про вчинення домашнього насильства. ОСОБА_1 намагається залишити місце події, погрожував працівникам поліції, висловлювався нецензурною лайкою, в зв'язку з чим був затриманий та доставлений до відділення поліції, де також висловлювався нецензурною лайкою та не реагував на зауваження працівників поліції.
Оголосивши протоколи про адміністративні правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне затримання, терміновий заборонний припис стосовно кривдника, форми оцінки ризиків, згідно з якими уповноваженим працівником поліції визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 , як середній, заяву ОСОБА_2 , рапорти працівників поліції, вважає, що останній своїми діями вчинив правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173- 2, ст. 185, ст. 173 КУпАП.
Твердження ОСОБА_1 , що він не чинив злісну непокору працівникам поліції, спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер поліцейських та, на думку суду, є такими, що надані з метою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Враховуючи встановлені фактичні обставини даних адміністративних проваджень, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ст. 173, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому в його діях наявний склад вказаних правопорушень.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушень передбачених ст. 185, ст. 173, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При накладенні адміністративного стягнення, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, конкретних обставин справи, вважаю що стягнення у вигляді штрафу відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП і є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових правопорушень.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 33-35, 36, 40-1, ч. 1 ст. 173-2, 173, 185, 221, 245, 277, 283-285, 294 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та, із урахуванням ст. 36 КУпАП, застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО