Справа № 357/13364/24
Провадження № 2/357/5071/24
28 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2015 року, сторони є батьками двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя з ОСОБА_5 не склалося через розбіжність поглядів на сімейне життя, в сім'ї відсутнє взаєморозуміння, втрачені почуття, сторони проживають окремо, внаслідок чого збереження шлюбу суперечить інтересам позивача і за таких обставин позивач вважає сумісне життя та збереження шлюбу неможливим, а тому просила суд шлюб між ними розірвати. Позивач з дітьми проживає за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , окремо від відповідача, діти перебувають на її повному утриманні, а тому просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дітей, у poзміpi 1 / 3 частини з ycix видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення даного позову i до досягнення дітьми повноліття. Окрім того, позивач вказує, що ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, має захворювання - цукровий діабет І типу, дитина потребує постійного стороннього догляду, належного харчування, контролю глюкози в крові, щонайменше 4 рази на добу їй потрібно вводити інсулін, що є додатковими витратами, а тому позивач просить стягнути з відповідача кошти на додаткові витрати на утримання дитини-інваліда ОСОБА_6 щомісячно у розмірі 5 000,00 грн.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 19.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 36).
Позивач в судове засідання не з'явилася, 16.10.2024 подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. 26.11.2024 подала заяву про долучення до матеріалів справи відповіді на запит до ПФУ з РЗО про джерело та розмір доходів ЗО стосовно відповідача ОСОБА_2 .
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечив щодо розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частини на утримання дітей, а щодо стягнення додаткових витрат щомісячно у розмірі 5 000,00 грн на дитину-інваліда ОСОБА_2 - заперечив, оскільки добровільно надає матеріальну допомогу доньці, зокрема за листопад 2024 року перерахував позивачу на картку понад 15 000,00 грн.
Відповідно до положення ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони 14.02.2015 року зареєстрували шлюб, у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 147, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 16).
Сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (а.с. 17,18).
Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю та її законному представнику, ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу у сумі 2790,90 грн (а.с. 20).
Встановлено, що ОСОБА_2 визначено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 171, у зв'язку із захворюванням на цукровий діабет 1 типу (важка форма) (а.с. 21-25).
Зі змісту позовної заяви вбачається, шо сторони припинили подружні відносини, мають різні інтереси та погляди на життя і сімейні обов'язки, на ґрунті чого у подружжя виникають сварки, непорозуміння. Позивач зазначила, що збереження сім'ї неможливе і дане суперечить її інтересам.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до норми вказаної статті, при розірванні шлюбу кожен із подружжя має право зберегти спільне прізвище або відновити дошлюбне. Це право може бути реалізоване лише у момент припинення шлюбу у разі його розірвання.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі викладеного, враховуючи категоричну позицію позивача щодо розірвання шлюбу, визнання відповідачем позову у цій частині, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження їхнього шлюбу є недоцільним, і це суперечить їхнім інтересам.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін, суд вважає за можливе шлюб між сторонами розірвати, оскільки підстави для його збереження відсутні, на що було вказано вище в рішенні.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітніх дітей, суд виходить з наступного.
Позивач зазначає, що діти проживають разом з нею та знаходяться на її повному утриманні, а батько дітей, ОСОБА_2 , проживає окремо та має змогу надавати кошти для належного утримання дітей, на користь інших осіб аліментів не сплачує. Відповідач визнав позов у цій частині.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
3.Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст.183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
На підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд врахував стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у платника аліментів на утриманні інших дітей, непрацездатних осіб, також, суд врахував, що позивач одноособово утримує дітей і зазначене відповідач визнав, не заперечив ні підстав позову, ні обставин, що викладені в позовній заяві.
Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини-інваліда у розмірі 5 000,00 грн. суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів і обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст.ст. 181, 182 СК України. Батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою, сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат, має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять, зокрема, лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов'язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, справа № 320/383/19 зазначено, що доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим кодексом.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що у зв'язку із хворобою дитини з інвалідністю вона потребує додаткових витрат, зокрема на харчування, оздоровлення, лікування.
Та з огляду на те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька (180 СК України), то позивач обгрунтовуючи вимогу про стягнення додаткових витрат (5000 грн.) на лікування доньки, має довести, що витрати на лікування дитини становлять щомісяця 10 000 грн.
Водночас, до матеріалів справи не долучено жодного документу в підтвердження вартості лікування дитини, згідно призначення лікаря, медичної документації із рекомендаціями, доказів реально вже понесених витрат позивача на лікування чи оздоровлення дитини з інвалідністю, які не покриваються у повному обсязі державною соціальною допомогою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави за позовну вимогу про стягнення аліментів.
А також, згідно ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені судові витрати за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити « ОСОБА_7 ».
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 105, 110, 112, 180-183, 185, 191 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 14 лютого 2015 у відділі державної реєстрації Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в Київській області, актовий запис № 147 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивача - « ОСОБА_7 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), яка проживає в АДРЕСА_1 - аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17.09.2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти на іншу дитину стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів на дітей, підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по справі в сумі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , в дохід держави судові витрати по справі в сумі 1211 грн. 20 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено 03 грудня 2024 року.
Суддя О. Я. Ярмола