Справа № 161/20590/24
Провадження № 2-а/161/321/24
02 грудня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Черняк В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що 27.10.2024 року інспектором поліції винесено постанову серії ЕНА № 3351710 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень (за порушення правил зупинки в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено»). Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 280 КУпАП. Крім того, вказує, що адреса зупинки в постанові зазначена невірно.
З огляду на вказане, позивач суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача ЕНА № 3351710 від 27.10.2024 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.
Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року у справі замінено неналежного відповідача на належного (УПП у Волинській області на ГУНП у Волинській області).
Відповідач у письмовому відзиві від 23.11.2024 року позов заперечив. Вказав, що при винесенні постанови дотримано всі вимоги законодавства. Під час винесення електронної постанови за допомогою логістичного пристрою (планшету) геолокація визначається автоматично, можливо через перебої мережевого покриття назва вулиці була визначена не вірно, однак на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського чітко видно розташування автомобіля безпосередньо під знаком «Зупинка заборонена».
У відповіді на відзив від 27.11.2024 року ОСОБА_1 вказує, що даних про визнання ним вини постанова не містить. зазначає, що його автомобіль здійснив зупинку перед знаком 3.34, а не під ним, з метою висадки пасажира, що не заборонено положеннями ПДР.
Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням приписів ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Судом встановлено, що 27.10.2024 відносно ОСОБА_1 інспектором СРПП №1(м. Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області майором поліції Боярчуком Олександром Васильовичем, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3351710 за ч.1 ст.122 КУпАП накладено стягнення в розмірі 340 грн.
З тексту постанови вбачається, що водієм ТЗ Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено зупинку у зоні дії знаку «Зупинку заборонено», чим порушено вимоги 8.4.в ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжкам.
В зоні дії дорожнього знаку передбаченого п. 3.34 ПДР України забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені. Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.
Разом із цим, як слідує з долучених до матеріалів справи, транспортний засіб ОСОБА_1 , розташований перед дорожнім знаком 3.34 Зупинку заборонено.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2018 року у справі № 760/3696/16-а дійшов висновку, що «належним доказом доведення даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля...» в неналежному місці.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, під час фіксації порушення уповноваженою особою не було проведено необхідних замірів дистанції не те, що належним сертифікованим та стандартизованим засобом вимірювання, а взагалі така відстань не вимірювалася.
Крім того, зі змісту постанови та матеріалів справи вбачається невірне зазначення місця вчинення правопорушення (вказано вул. Ветеранів у м. Ковель, замість бульвару Лесі Українки).
Сама по собі наявність постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Суд також зауважує, що твердження позивача про здійснення зупинки у зв'язку з висадкою пасажира належними доказами не підтверджено (усні припущення поліцейського, висловлені при складанні постанови, такими доказами вважатись не можуть).
Згідно з пунктом 3.34 ПДР України, знаки «Зупинка заборонена» вказують на заборону тривалої стоянки, однак тимчасова зупинка для висадження пасажира не є порушенням, якщо зупинка не триває понад необхідний для цього час.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
Відтак, у суду наявні підстави для задоволення адміністративного позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити, постанову складену інспектором СРПП №1 (м. Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області майором поліції Боярчуком Олександром Васильовичем серії ЕНА № 3351710 від 27.10.2024 року , - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління національної поліції у Волинській області в користь ОСОБА_1 судові витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 02 грудня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк