03 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/3119/24
Провадження № 22-ц/4820/2210/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2024 року, суддя Продан Б.Г., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства,
встановив:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, визначивши заінтересованою особою відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, в якій просила встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком. Просила суд також внести зміни в актовий запис №809 про народження ОСОБА_1 , складений 19.04.2005 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції.
В обґрунтування заяви вказала, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в період з 1996 року по 1999 року проживали у зареєстрованому шлюбі.
Після розірвання шлюбу батьки проживали в АДРЕСА_1 , вели спільне господарство.
Від фактичних шлюбних відносин у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася вона, ОСОБА_1 . В свідоцтві про народження відомості про батька записано за вказівкою матері.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Після його смерті відкрилася спадщина, претендувати на яку заявник позбавлена можливості, оскільки факт батьківства ОСОБА_2 відносно неї не підтверджено.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.04.2024 року позовну заяву залишено без розгляду з огляду на те зі змісту заяви вбачається спір про право.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що судом розглянуто справу поверхнево, не враховано, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має, спору про право не встановлено.
В судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Як вбачається зі змісту свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , від 19.04.2005 року, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відомості про батька дитини внесені на підставі заяви матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.09.2022 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Довгань Т.М. №161/02-14 від 04.10.2023 року, ОСОБА_1 відмовлено в оформленні спадщини з огляду на те, що документи, які б підтверджували факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутні.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 СК України.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до приписів статті 315 ЦПК України, судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки котра вважалася матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
Частиною 6 статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).
Аналогічні роз'яснення містить пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого суду факту пов'язане із вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті такої заяви, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб, а встановлення таких фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження, так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (постанова Верховного Суду від 28.12.2022 року у справі №752/16306/21).
Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Зі змісту заявлених ОСОБА_1 вимог вбачається, що вона просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини з метою оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 .
Залишаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства без розгляду судом не перевірено та не конкретизовано, чиї права будуть порушені у разі розгляду заяви у порядку окремого провадження і чи дійсно існує спір про право. Зокрема, не перевірено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 та, відповідно, не з'ясовано вплив встановлення даного факту на спадкові права інших осіб та можливого виникнення спору про право з такими особами. У зв'язку з цим, не вирішено питання щодо процесуального залучення до участі у справі належних заінтересованих осіб (заінтересованої особи), а саме, можливих спадкоємців або відповідного органу місцевого самоврядування.
За наведеного, з огляду на відсутність встановлення усіх обставин, в тому числі, які б підтверджували наявність спору про право, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду є передчасною та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2024 року скасувати, справу направити до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2024 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова