Номер провадження: 11-сс/819/182/24
Номер справи місцевого суду: 766/18083/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
04 грудня 2024 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 31 жовтня 2024 року, в кримінальному провадженні №12024231020000670 від 20 липня 2024 року, стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Суха Кагирівка Катеринопільского району Черкаської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст.191 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання в.о. заступника начальника СВ Відділу поліції №2 Херсонського районного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_9 про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді застави.
Стосовно ОСОБА_8 терміном до 22 грудня 2024 року застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та на підозрювану покладено наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну місця свого проживання, номеру телефону;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, за винятком участі у слідчих діях;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки підозрюваної та неможливості застосування стосовно неї більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 31 жовтня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.191 КК України - розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану. При цьому надані прокурором докази підтверджують вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Зазначає, що висновки слідчого судді про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України є необґрунтованими.
Зокрема слідчим суддею залишено поза увагою, що підозрювана проживає не за місцем реєстрації, а в Черкаській області.
Крім того слідчим суддею не враховано конкретні обставини інкримінованого злочину, який є злочином проти власності, вчинений в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує їй, у разі визнання винуватою.
Таким чином саме застосування запобіжного заходу у виді застави здатне забезпечити належне виконання підозрюваної покладених на неї обов'язків.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
У судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі прокурора міститься також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Разом із цим, вказане клопотання є передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Згідно з ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
В той же час, положеннями ч.1 ст.117 КПК України визначено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З огляду на вказані положення процесуального законодавства, поновленню підлягає лише пропущений строк на апеляційне оскарження.
Як вбачається із матеріалів провадження 31 жовтня 2024 року слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області за участю прокурора, підозрюваної ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 розглянуто клопотання прокурора про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді застава. Цього ж дня слідчим суддею проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Враховуючи викладене, відповідно до положень ч.5 ст.115, ч.2 ст.395 КПК України строк на апеляційне оскарження для вказаних учасників кримінального провадження почав відраховуватися з 01 листопада 2024 року та закінчився 05 листопада 2024 року.
Як вбачається із матеріалів справи апеляційна скарга прокурором подана 05 листопада 2024 року засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» .
Таким чином апеляційна скарга подана прокурором в межах строку на апеляційне оскарження у зв'язку із чим клопотання про поновлення строку є передчасним та безпідставним.
Щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
З клопотання слідчого вбачається, що слідчим відділенням ВП №2 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024231020000670 від 20 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
22 жовтня 2024 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст.191 КК України - розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану. Вказаним кримінальним правопорушенням спричинена майнова шкода у розмірі 516 060 гривень.
За твердженням слідчого ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного злочину, що підтверджується долученими до клопотання доказами. Крім того, слідчий послався на існування ризиків того, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється чи незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. При цьому запобігти вказаним ризикам неможливо, окрім як шляхом застосування запобіжного заходу у виді застави.
З огляду на розмір заподіяних збитків, майновий стан підозрюваний, перелік ризиків, слідчий просив застосувати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави розміром 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень.
Розглянувши вказане клопотання, слідчий суддя не погодився із доводами сторони обвинувачення та застосував до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України. Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором не доведено існування заявлених стороною обвинувачення ризиків та неможливість застосування стосовно підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.
Надаючи оцінку вказаним висновками слідчого судді у відповідності із доводами апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що слідчим суддею не в повній мірі виконано вимоги процесуального законодавства та залишено поза увагою ряд обставин, що мають суттєве значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Так, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме: допитом в якості свідка заступника головного бухгалтера Управління освіти ХМР ОСОБА_10 , допитом в якості свідків головного спеціаліста відділу організаційної роботи та з питань персоналу ОСОБА_11 , провідного фахівця відділу заробітної плати централізованої бухгалтерії ОСОБА_12 , заступника директора НВК №15 ОСОБА_13 , вчителя початкових класів НВК №15 ОСОБА_14 , завідуючої бібліотекою НВК №15 ОСОБА_15 , начальника управління освіти ХМР ОСОБА_16 , вчителя початкових класів НВК №15 ОСОБА_17 ; завгоспа НВК №15 ОСОБА_18 , завідувачки бібліотекою НВК №15 ОСОБА_15 , прибиральниці НВК №15 ОСОБА_19 , прибиральниці НВК №15 ОСОБА_20 . результатами звіту про результати аналізу ефективності використання фінансових ресурсів закладами освіти Херсонської міської ради, висновком судової економічної експертизи №24-4165, іншими матеріалами кримінального провадження.
Оцінюючи питання існування обґрунтованої підозри, суд апеляційної інстанції виходить із поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Згідно вказаного в рішенні ЄСПЛ визначення, обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені докази, що долучені до клопотання слідчого, вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об'єктивно зв'язують підозрювану з інкримінованим їй кримінальним правопорушенням, адже фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України в клопотанні та доданих до нього матеріалах достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри. Зазначена обставина сторонами не оспорюється.
Що стосується висновків слідчого судді про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, то як вірно зазначив прокурор в апеляційній скарзі, вони не в повній мірі відповідають фактичним обставинам провадження.
Так, висновки слідчого судді про відсутність ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам провадження.
Як вірно вказав слідчий суддя, твердження слідчого та прокурора про існування ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду фактично ґрунтується лише на тяжкості інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та суворості можливого покарання. В той же час сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для констатації факту існування зазначеного ризику та застосування стосовно особи запобіжного заходу.
У своїх численних рішення Європейський суд з прав людини звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування ризику переховування, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності. Разом із цим, підозрювана ОСОБА_8 має постійне місце проживання, є вимушено переміщеною особою, має соціальні зв'язки, є пенсіонером, характеризується позитивно, має нагороди за трудові досягнення та сумлінну працю. Крім того стороною захисту надано документи щодо стану здоров'я підозрюваної, яка має серцево-судинні хвороби та періодично проходить лікування.
З огляду на вказані обставини, зокрема відомості про вік підозрюваної, її репутацію, стан здоров'я та наявність соціальних зв'язків, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність ризику переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та суду.
Будь-яких відомостей, які б вказували на існування ризику переховування матеріали провадження не містять та стороною обвинувачення не доведено.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на проживання підозрюваної не за місцем реєстрації суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки вказана обставина не свідчить про існування ризику переховування підозрюваної, адже матеріали справи свідчать, що ОСОБА_8 є внутрішньо переміщеною особою. При цьому стороною обвинувачення не надано жодних відомостей про те, що проживаючи поза межами Херсонської області підозрювана ігнорувала виклики слідчого, ухилялася від органу досудового розслідування чи іншим чином перешкоджала кримінальному провадженню.
Обґрунтованим є також висновок слідчого судді про недоведеність існування ризику продовження вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, оскільки на даний час вона є пенсіонером, не є посадовою особою та не займає будь-якої посади, яка б дозволила використовувати службове становище. Крім того матеріали провадження не містять відомостей про схильність підозрюваної до скоєння кримінальних правопорушень.
В той же час, на переконання суду апеляційної інстанції, слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про відсутність ризику незаконного впливу підозрюваної ОСОБА_8 на свідків у кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Вказуючи на відсутність зазначеного ризику слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_8 на даний час є пенсіонеркою та свідки не перебувають у її підпорядкування при цьому відсутні відомості про те, що підозрювала здійснювала спроби впливу на свідків.
Однак, апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, адже ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Дійсно, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 30 вересня 2024 року звільнена з посади директора ІНФОРМАЦІЯ_2 та на даний час є пенсіонером.
Разом із цим, вказана обставина не є такою, яка вказує на відсутність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_8 відомі анкетні відомості свідків та вона особисто знайома з ними, оскільки на час перебування на посаді вказані особи були її підлеглими. Крім того, виходячи з показань свідків, ОСОБА_8 погрожувала свідку ОСОБА_13 та могла надавати вказівки працівникам щодо перерахунку грошових коштів на її рахунок. Таким чином наявні достатні підстави вважати реальним існування ризику незаконного впливу підозрюваної на свідків у кримінальному провадженні, що залишилося поза увагою слідчого судді.
Відтак, з огляду на ту обставину, що кримінальне провадження триває, при цьому свідки ще не допитані в ході судового розгляду, при цьому підозрювана обізнана із анкетними даними свідків, а тому існує реальний ризик можливого впливу ОСОБА_8 на свідків в кримінальному провадженні, для зміни ними показань.
Що стосується питання доцільності застосування стосовно підозрюваної запобіжного заходу у виді застави, то на думку апеляційного суду слідчий суддя прийшов до помилкового висновку щодо можливості запобігання наявним в кримінальному провадженні ризикам, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Як вже зазначалося, згідно з положеннями ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
З огляду на тяжкість та характер інкримінованого підозрюваній злочину, відомості про її особу та наявність ризику незаконного впливу на свідків, на думку суду апеляційної інстанції лише покладення на підозрювану обов'язків, що передбачені ст.194 КПК України буде недостатнім для запобігання встановленому ризику та забезпечення її належної процесуальної поведінки, оскільки внесення застави для підозрюваної буде додатковим струмуючим фактором, що зможе запобігти встановленому ризику.
Визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу підозрюваного та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року).
Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.ч.4-5 ст.182 КПК України відповідно до яких розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. При цьому розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи підозрюваній розмір застави, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, що скоєне в умовах воєнного стану, при цьому наявний ризик того, що може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Крім того, підозрювана позитивно характеризується, має місце проживання, є пенсіонеркою, має ряд хвороб та періодично проходить лікування. При цьому, суд хоч і враховує відомості про сукупний дохід підозрюваної за 2023 рік та перший квартал 2024 року та наявність у її власності нерухомості, проте зазначені обставини не є визначальними для визначення підозрюваній максимального розміру застави, оскільки підозрювана на даний час є пенсіонером та потребує періодичного лікування, а тому розмір застави має бути посильним.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне визначити розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, апеляційний суд вважає за необхідне визначити їй заставу відповідно до п. 2 ч.5 ст.182 КПК України - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень (3028 грн.*20).
На переконання апеляційного суду такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, не буде для неї завідомо непомірним та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про обрання запобіжного заходу.
При цьому на ОСОБА_8 слід покласти наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну місця свого проживання, номеру телефону;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, за винятком участі у слідчих діях;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Що стосується обов'язку не відлучатися з м.Херсон без дозволу слідчого, прокурора або суду про який йдеться у клопотанні слідчого то покладення на підозрювану вказаного обов'язку є недоцільним, оскільки ОСОБА_8 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за межами Херсонської області.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 31 жовтня 2024 року про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень (3028 грн.*20).
Підозрюваний або заставодавець зобов'язаний внести визначену заставу на відповідний рахунок не пізніше 5 днів із дня обрання запобіжного заходу у виді застави та надати документ що це підтверджує слідчому, прокурору, суду.
Покласти на підозрювану ОСОБА_8 обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну місця свого проживання, номеру телефону;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, за винятком участі у слідчих діях;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваній, що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали до 22 грудня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4